Постанова

від 01.10.2012 по справі 42/406

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 № 42/406

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г

при секретарі Кулачок О.А.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам»

на рішення господарського суду м. Києва

від 07.08.2012р. (дата підписання - 13.08.2012р.)

у справі №42/406 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам»

до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа Пшегодський Микола Станіславович

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним укладеного між сторонами Договору поруки №SMERS 00936/3 від 07.05.2008р.

Підставою даного позову позивач визначив підписання директором ТОВ «Житло Киянам» без жодного рішення загальних зборів Товариства спірного договору на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати, що є порушенням п.11.4.17 Статуту Товариства (в редакції станом на момент укладення спірного договору) та ст.41 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, у процесі розгляду справи позивач посилався на рішення господарських судів у справі №5011-38/628-2012, якими визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколами №17 від 15.04.2008р., №19 від 12.05.2008р. та №20 від 14.05.2008р. Вважаючи, що оскільки зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства визнані у судовому порядку недійсними з моменту їх прийняття, то і директор Товариства не мав права підписувати Договір поруки на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідач позов не визнав, оскільки вважав, що укладений між сторонами Договір поруки №SMERS 00936/3 від 07.05.2008р. відповідає вимогам діючого законодавства України і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.08.2012р. у справі №42/406 у позові відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, посилання позивача на п.11.4.17 Статуту ТОВ «Житло Киянам», згідно якого до компетенції загальних зборів учасників Товариства віднесено затвердження договорів на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати, не свідчать про обмеження повноважень директора на представництво Товариства під час укладення спірного правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що передбачена п.11.4.17 Статуту Товариства компетенція загальних зборів учасників стосується затвердження вже укладених від імені Товариства договорів, а не попереднього погодження правочинів до їх укладення директором.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт існування на час укладення спірного Договору та додаткових угод до нього рішень загальних зборів Товариства, оформлених протоколами № 17 від 15.04.2008р., №19 від 12.05.2008р. та №20 від 14.05.2008р. про надання директору ТОВ «Житло Киянам» повноважень на підписання Договору поруки, які згодом рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2012р. у справі № 5011-38/628-2012 були визнані недійсними, не дають підстав для визнання недійсним спірного правочину із викладених у позові підстав.

Не погоджуючись із мотивами прийнятого судового рішення та висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 07.08.2012р. у справі №42/406 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач зазначив, що оспорюваний Договір поруки та додаткові угоди до нього були укладені директором ТОВ «Житло Киянам» саме на виконання рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколами №17 від 15.04.2008р., №19 від 12.05.2008р. та №20 від 14.05.2008р. Таким чином, за оцінкою скаржника, визнання вказаних рішень загальних зборів учасників Товариства недійсними, з огляду на положення п.11.4.17 Статуту, має наслідком недійсність укладеного директором ТОВ «Житло Киянам» спірного правочину.

Враховуючи наведене, позивач вважав, що місцевим господарським судом було невірно застосовано норми матеріального права, а також порушено норми процесуального права в частині повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке, на думку скаржника, підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. №42/406 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Сухового В.Г. (доповідача), суддів: Алданової С.О., Чорногуза М.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу Пшегодського Миколу Станіславовича (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. про виправлення описки), судовий розгляд справи призначено на 01.10.2012р.

27.09.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2008р. між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - відповідач, Банк) та Пшегодським Миколою Станіславовичем (далі - третя особа, позичальник) була укладена Рамкову угода № SMERS 00936 (далі - Угода), за умовами якої Банк зобов'язувався в межах 180 місяців з дати укладення цієї Угоди на підставі відповідних договорів відкрити останньому кредитну лінію та/або акредитив, та/або надати гарантію, та/або овердрафт, та/або транш (кредитні продукти) у загальному розмірі не більше 3000000 доларів США або еквівалент у гривні або євро. Умови та порядок надання кредитних продуктів, порядок та строки їх повернення, штрафні санкції, процентна ставка за користування кредитом, права і обов'язки сторін та інші умови передбачено встановлювати відповідними договорами про відкриття кредитної лінії, надання траншу, надання овердрафту, відкриття акредитиву, надання гарантій.

Того ж дня, між Банком та позичальником був укладений Договір про надання траншу № SME0011911, за умовами якого у порядку та згідно рамкової угоди Банк зобов'язувався надати Пшегодському М.С. кредит у розмірі 995 000,00 доларів США на 180 місяців зі сплатою 14,5 % річних.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних правочинів, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, поясненнями відповідача, частково позивача.

Належне виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань забезпечено укладеним 07.05.2008р. між Банком та ТОВ «Житло Киянам» (далі - позивач, поручитель) Договором поруки № SMERS 00936/3 (далі - Договір поруки).

Згодом додатковими угодами від 08.05.2008р., від 12.05.2008р., від 14.05.2008р., від 07.06.2009р. вносилися зміни Договору поруки у зв'язку з укладенням між Банком та Пшегодським М.С. інших договорів траншу №№ SME0012637 від 08.05.2008р., SME001275 від 12.05.2008р., SME0012813 від 14.05.2008р., зміною процентних ставок та графіків повернення кредиту.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання Договору поруки недійсним, позивач зазначив, що рішення загальних зборів учасників Товариства щодо погодження чи затвердження спірного договору на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати (в порядку п.11.4.17 Статуту) не приймалося, а тому директор Товариства перевищив свої повноваження під час підписання оспорюваного правочину.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. За вимогами ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Від імені позивача спірний договір поруки підписаний колишнім директором ТОВ «Житло Киянам» Смірновим В.А.

Відповідно до вимог ст.ст. 97-99 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відносини з приводу управління товариством з обмеженою відповідальністю врегульовані ст. 145 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 62 Закону України «Про господарські товариства», за змістом яких вищим органом такого товариства є загальні збори його учасників, також у товаристві створюється виконавчий орган, компетенція якого, порядок ухвалення рішень і вчинення дій від імені товариства встановлюються цими Кодексом і Законом, іншими законами і Статутом товариства.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин питання управління товариством позивача були врегульовані розділом 11 Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників №14 від 24.12.2007р., який був зареєстрований державним реєстратором Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації 24.03.2008р.

Згідно з положеннями цього Статуту органами управління товариства позивача були загальні збори учасників та директор як виконавчий орган. Компетенція останнього, порядок ухвалення рішень і вчинення ним дій від імені товариства визначені п.п. 11.14-11.20 Статуту. До предмету доказування у даній справі, виходячи із підстав позову, входить наявність порушень виключно п.11.4.17 Статуту Товариства при укладенні оспорюваного правочину і додаткових угод до нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п.11.4.17 Статуту Товариства, згідно з яким до компетенції загальних зборів учасників віднесено затвердження договорів на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати, не свідчать про обмеження повноважень директора на представництво позивача під час укладення спірного договору, адже передбачена пунктом 11.4.17 Статуту Товариства компетенція загальних зборів учасників Товариства стосується затвердження вже укладених від імені Товариства договорів, а не попереднього погодження правочинів до їх укладення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2012р. у справі №5011-38/628-2012, яке набрало законної сили, були визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Житло Киянам», оформлені протоколами №17 від 15.04.2008р., №19 від 12.05.2008р. та №20 від 14.05.2008р. про надання директору ТОВ «Житло Киянам» повноважень на підписання Договору поруки.

Аргументація позивача, викладена в апеляційній скарзі, що спірний Договір поруки та додаткові угоди до нього були укладені директором позивача саме на виконання вказаних рішень загальних зборів учасників Товариства, а без цих рішень він не мав жодних повноважень підписувати будь-які договори на суму вище 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати, є помилковою, оскільки у разі, якщо право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, то факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності. Аналогічна правова позиція викладена у п.40 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про судову практику розгляду судами корпоративних спорів».

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06.06.2011р. по справі №4/105-10, скасування рішенням господарського суду рішень загальних зборів Товариства не може бути підставою для визнання недійсними договорів застави та іпотеки, підписаних головою правління, оскільки це не усуває факту законності дій голови правління по виконанню рішень загальних зборів.

До того ж, спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства є корпоративним, сторонами якого були учасник і товариство, а відносини між Банком і Товариством засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків Банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин.

Таким чином, порушення п.11.4.17 Статуту Товариства при укладанні спірного Договору та додаткових угод до нього відсутні, а факт визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства оформлені протоколами №17 від 15.04.2008р., №19 від 12.05.2008р. та №20 від 14.05.2008р., відповідно до рішення господарських судів у справі №5011-38/628-2012 не спростовує такого висновку суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, викладених судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 07.08.2012р. у справі №42/406 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» на рішення господарського суду м. Києва від 07.08.2012р. у справі №42/406 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 07.08.2012р. у справі №42/406 - без змін.

2. Матеріали справи №42/406 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г