42/492
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2008 № 42/492
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: Череповський Є. В. (дов. від 04.06.07 № 602-13);
відповідача: Пугачов Є.К. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торговельно-виробничого приватного підприємства "Ренд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2008
у справі № 42/492
за позовом Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Торговельно-виробничого приватного підприємства "Ренд"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.08 позов задоволений.
Визнано недійсним договір поруки від 12.09.06 між ТОВ “Дельта Н” та Торговельно-виробничим приватним підприємством “Ренд”.
Стягнуто з Торговельно-виробничого приватного підприємства “Ренд” (далі-відповідач) на користь Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі-позивач, покупець) 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки суд першої інстанції повинен був встановити момент порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою. В апеляційній скарзі зазначено, що суд безпідставно, послався на статтю 215 Цивільного кодексу України, оскільки в момент вчинення правочину, тобто 12.09.06, ніякого переходу прав та обов'язків між сторонами не відбулося. Перехід прав та обов'язків відбувся не в момент вчинення правочину, а в момент виконання обов'язку поручителя, тобто 04.10.06 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.09.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта Н” (далі-постачальник) та Торговельно-виробничим приватним підприємством “Ренд” укладено договір поруки, згідно з яким відповідач поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта Н” за виконання грошових зобов'язань прийнятих на себе ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України”, в обсягах відповідно до майбутніх можливих вимог кредитора поручителю, відповідно до умов договору від 21.04.06 № 125-06.
Згідно з п. 1.1. договору від 21.04.06 № 125-06 постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі.
Відповідно до п. 3.3. вищевказаного договору попередня оплата продукції (100% або часткова) здійснюється покупцем за кожну узгоджену до поставки партію продукції протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів від споживача продукції – (ВАТ “Укртранснафта”, ДК “Укргазвидобування”, ДК “Укртрансгаз”, ДАТ “Чорноморнафтогаз”), які перераховуються постачальнику на підставі рахунку. Постачальник надає рахунок окремо на кожну узгоджену партію продукції. До передплати застосовується правила завдатку згідно Цивільного кодексу України.
Пунктом 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Отже, виконання відповідачем, як поручителем обов'язку позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта Н” тягне за собою перехід прав кредитора у зобов'язанні за основним договором від Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта Н” до відповідача.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 9.4 договору від 21.04.06 № 125-06 жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.
Пунктом 1 ст. 528 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.07 у справі № 18/541, є безпідставним, оскільки предмет розгляду вказаної справи та коло встановлених у зв'язку з цим обставин не стосувалися визнання спірного договору поруки недійсним.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, оскільки спірний договір поруки укладений без згоди позивача з порушенням умов п. 9.4 основного договору та вимог ст. ст. 516, 528 Цивільного кодексу України, то такий договір відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України слід визнати недійсним.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.08 у справі №42/492 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Матеріали справи №42/492 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.04.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2008 |
Оприлюднено | 23.04.2008 |
Номер документу | 1554718 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Рябуха В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні