Постанова

від 14.04.2008 по справі 35/520

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/520

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2008                                                                                           № 35/520

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря судового засідання            

 представників сторін:

 від позивача - Самірова М.С. (довіреність №90 від 01.04.2008);

 від відповідача - Резнік А.Б. (довіреність б/н від 20.02.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.01.2008

 у справі № 35/520  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантбуд"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельний дім "Олді"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення суми,

 У судовому засіданні, яке мало місце 17.03.2008 було оголошено перерву до 14.04.2008.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантбуд” (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-будівельний дім „Олді” (надалі відповідач) про стягнення 107 558,42 грн. задоволено частково; за рішенням підлягає стягненню з відповідача 80 835,52 грн. заборгованості за накладними №АБ – 0000484 від 17.06.2005, №АБ – 0000708 від 30.08.2005, №АБ – 0000731 від 16.09.2005; 808,35 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача пені в розмірі 26 722,90 грн. провадження припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, які місцевий суд визнав встановленими, та порушення судом норм матеріального права.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Товар, за який позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти (заборгованість) поставлявся не по договору №77/В від 31.03.2005, а по договору №24 від 24.05.2004, а тому і порядок розрахунків за вказаний товар не може регулюватися договором №77/В; крім того, згідно з умовами договору №77/В, перелік товару визначається у додатку №1 вказаного договору, а як вбачається із додатку №1, в ньому відсутній той товар, за який позивач вимагає стягнути з відповідача кошти; до того ж, у судовому засіданні позивач погодився, що сума боргу, яку він просить стягнути з відповідача жодного відношення до договору №77/В не має, однак при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом даний факт не враховано.

          Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких вказав, що згідно з умовами договору №24, оплата за поставлений товар, здійснюється протягом 7 днів з моменту його реалізації; поставка товару відбувалася після закінчення строку вказаного договору, однак, це було узгоджено сторонами і домовлено, що після закінчення дії договору №24 товар міг поставлятися однак при умові належного оформлення сторонами відповідних документів. Таким чином, товар, за який позивач просить стягнути заборгованість було поставлено не по договору №77, а по договору №24, а оскільки на сьогоднішній день частина товару не реалізована, тому відповідач, керуючись умовами договору №24, і не сплачує позивачу кошти.

          Позивач на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що між позивачем та відповідачем дійсно було укладено договір №24, строком дії до 31.12.2004, однак за цим договором відповідач розрахувався повністю, а тому поставка по цьому договору не могла відбуватися в червні, серпні, вересні 2005 року. Крім того, при укладенні договору №77 асортимент товару першої партії був погоджений сторонами у додатку №1, згідно якого було виписано рахунок-фактуру №АБ0000376 від 30.03.2005 і видаткову накладну АБ №0000246 від 01.04.2005 на суму 148 717,94 грн., товар був поставлений, прийнятий та оплачений покупцем. Оскільки термін дії договору №77 встановлено до 31.12.2005, в п. 2.2. цього договору сторони передбачили, що асортимент та кількість товару по кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно розділу 4 даного договору; при отриманні замовлення виставлявся рахунок-фактура, а потім – видаткова накладна; за час дії цього договору було виписано 17 видаткових накладних, товар по всім накладним, крім трьох спірних було оплачено відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

          31.03.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №77/В, згідно з розділом 1 якого, позивач (за договором постачальник) зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та/ або інструменти та комплектуючі (надалі товар) у власність відповідача (за договором покупець), а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

          Розділом 2 договору №77 (асортимент, кількість, комплектність та якість товару) сторони погодили, зокрема, наступні положення: асортимент товару погоджується сторонами у додатку №1 до цього договору; у разі зміни асортименту товару додаток №1 до даного договору підлягає викладенню в новій редакції; асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно розділу 4 цього договору; у випадку поставки товару по ціні, асортименті та/ або кількості, що не були погоджені сторонами у замовленні, покупець (відповідач) вправі відмовитись від прийому такого товару.

          Згідно з розділом 3 договору №77 (ціна та загальна вартість договору) ціна товару погоджується сторонами у додатку №1 до даного договору; ціна конкретної партії товару визначається, виходячи із замовлення покупця (відповідача), накладних на товар та актів, оформлених при прийомі товару в пункти поставки, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем (відповідачем) товару, поставленого постачальником (позивачем) згідно даного договору; загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору.

          Розділом 4 договору №77 (умови поставки) сторони встановили умови поставки, а саме: замовлення на товар передається через електронні засоби зв'язку, по факсу, нарочно, поштою або через представника постачальника (позивача); замовлення вважається прийнятим позивачем (постачальником) до виконання у випадку, зокрема, повернення покупцю (відповідачу) одного екземпляра замовлення, підписаного постачальником і завіреного його основною печаткою або ж підписання замовлення покупцю (відповідачу) офіційним представником постачальника (позивача), або у випадку поставки вказаного у замовленні товару.

          Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця (відповідача) на рахунок постачальника (позивача), що вказані у даному договорі; покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 банківських днів з моменту виконання постачальником (позивачем) зобов'язання з поставки відповідної партії товару згідно п. 4.11. даного договору; у разі якщо частина товару залишається непроданою, покупець (відповідач) має право повернути її постачальнику (позивачу), перераховуючи лише суму оплати за продану частину товару (розділ 7 договору №77).

          Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2005 (ч. 1 розділу 11 договору №77).

          Згідно з абз. 1 розділу 10 договору №77 (вирішення спорів) в разі виникнення спору сторони застосовують заходи досудового врегулювання, передбачені ст.ст. 6, 7 ГПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією №69, в якій просив відповідача сплатити за поставлений ним товар за накладними №№АБ-0000484, АБ – 0000708, АБ 0000731, а також сплатити пеню через прострочення оплати за товар; однак із наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що відповідач надав відповідь на вказану претензію.

          В листопаді 2007 позивач звернувся із позовом до місцевого господарського суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за поставлений ним товар по договору №77, а також пеню – за прострочення здійснення ним оплати за поставлений товар.

          Господарським судом м. Києва прийнято у даній справі оскаржуване рішення, яке мотивоване тим, що: відповідач, всупереч умов договору поставки №77, укладеного між позивачем та відповідачем, не сплатив позивачу за поставлений ним по трьом видатковим накладним товар, що і призвело до утворення заборгованості в розмірі 80 835,52 грн. До завершення розгляду справи по суті, позивач змінив свої позовні вимоги, відмовившись від стягнення з відповідача пені, а тому провадження у цій частині позовних вимог було припинено судом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, решту вимог позивача задоволено.

          Колегія суддів не вбачає підстав для скасування зазначеного рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

          За своєю правовою природою договір №77, укладений між позивачем та відповідачем 31.03.2005, є договором поставки, до якого, відповідно, застосовуються норми цивільного та господарського законодавства, які регулюють даний вид договорів.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншими подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

          Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

          Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

          Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Таким чином, оскільки договором поставки №77 встановлені обов'язки його сторін, а саме: обов'язок постачальника (позивача у справі) поставити товар покупцю (відповідачу), обов'язок покупця (відповідача у справі), в свою чергу, прийняти поставлений постачальником товар та сплатити за нього, а відтак вказані обов'язки мають виконуватися сторонами належним чином в порядку та на умовах, встановлених вказаним договором.

          Як передбачено умовами договору №77 і про що вказувалося вище, кожна конкретна партія товару погоджується сторонами у замовленні; товар поставляється позивачем за замовленням відповідача, прийняття якого (замовлення) позивачем, зокрема, підтверджується і поставкою відповідачу, вказаного у замовленні товару; відповідач, у разі невідповідності поставленого товару умовам договору, має право відмовитись від його прийняття.

          Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з видаткових накладних №№АБ-9999484 від 17.06.2005, АБ - 0000731 від 16.09.2005, АБ-0000708 від 30.08.2005, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 81 369,77 грн.  Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями, які, згідно з наказом Мінстату України від 21.06.1996 №192 є документами первинного обліку і відносяться до бланків суворої звітності, а саме: довіреність ЯКУ №919351 від 13.06.2005, із тексту якої вбачається, що відповідачем отримано товар за видатковою накладною №АБ-0000484 від 17.06.2005;  довіреність ЯКШ №069474 від 12.09.2005, якою підтверджується отримання відповідачем товару за видатковою накладною №АБ-0000731 від 16.09.2005; довіреність ЯКФ 485384 від 24.08.2005, із якої випливає, що відповідачем отримано товар згідно рахунку-фактури №0000920 від 26.08.2005, а як вбачається із видаткової накладної №АБ-0000708 від 30.08.2005, підставою для її складання є рахунок-фактура №АБ-0000920 від 26.08.2005, тобто саме той рахунок-фактура, номер якого вказаний у довіреності ЯКФ №485384.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Виходячи із викладених норм, беручи до уваги обставини, встановлені апеляційним господарським судом, враховуючи умови договору №77, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач поставив відповідачу товар в рамках дії вказаного договору і, відповідно, згідно з умовами даного договору, що підтверджується матеріалами справи, так само як і підтверджується те, що цей товар було отримано відповідачем, а тому він був зобов'язаний сплатити за нього в порядку та строки, встановлені умовами договору №77, однак цього не зробив, що і призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі, який останній вимагає стягнути з відповідача.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 23.06.2006, із якої випливає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 80 835,52 грн.

          Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджуються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 835,52 грн. за поставлений товар, а відтак вказана вимога підлягає задоволенню.

          Стосовно припинення місцевим господарським судом провадження щодо вимоги позивача стягнути з відповідача пеню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що як передбачено ст. 22 ГПК України, позивач має право, до прийняття рішення по справі, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а як вбачається із матеріалів справи, позивач заявою від 23.01.2008 відмовився від стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за поставлений товар.

          Твердження відповідача, що товар, за оплату якого позивач просить стягнути заборгованість, поставлявся по договору №24, а не по договору №77, колегія суддів не приймає до уваги оскільки в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, зокрема: №АБ-0000920 від 26.08.2005 на суму 2 113,03 грн.,  №АБ-0000936 від 13.09.2005 на суму 76 392,29 грн.,  №АБ-0000695 на суму 2 864,45 грн., в яких йде посилання на договір поставки №77.  Видаткові накладні, за якими позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, містять посилання на вказані рахунки-фактури, які виставлялися відповідачу саме по договору №77, а саме: видаткова накладна №АБ-9999484 від 17.06.2005 містить посилання на рахунок-фактуру №АБ-0000695 від 17.06.2005 (сума, вказана у зазначеному рахунку-фактурі є ідентичною тій, яка вказана у даній видатковій накладній); видаткова накладна №АБ - 0000731 від 16.09.2005 містить посилання на рахунок-фактуру №АБ-00000936 від 13.09.2005 (сума, вказана у зазначеному рахунку-фактурі є ідентичною тій, яка вказана у даній видатковій накладній); видаткова накладна №АБ-0000708 від 30.08.2005 містить посилання на рахунок-фактуру №АБ-0000920 від 26.08.2005 (сума, вказана у зазначеному рахунку-фактурі є ідентичною тій, яка вказана у даній видатковій накладній).

          Враховуючи викладене та виходячи із наступного, твердження відповідача, що товар, за який позивач просить стягнути заборгованість, поставлявся не по договору №77, що, на думку відповідача також підтверджується тим, що у одному із судових засідань під час розгляду даної справи у господарському суді першої інстанції, позивач визнав, що товар, за який він просить стягнути з відповідача кошти, було поставлено по договору №24, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань, складеними відповідно до ст. 81-1 ГПК України, на які відповідач не подавав зауважень в порядку, визначеному даною нормою, що свідчить про його згоду із тими відомостями (інформацією), викладеними в них, не підтверджується зазначене твердження відповідача; навпаки, із наявного протоколу судового засідання  від 17.01.2008 випливає, що відповідач визнав в повному обсязі свою заборгованість за накладними, за якими позивач просить стягнути заборгованість.

          Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду від 24.01.2008, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-будівельний дім „Олді”, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 у справі №35/520 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Матеріали справи №35/520 повернути до Господарського суду              м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.04.08 (відправлено)