Рішення

від 15.04.2008 по справі 9/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/47

150408  15.04.08                           27.03.08  ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

іменем   України

 "15" квітня 2008 р.                              Справа № 9/47

Позивач:          Приватне підприємство "Юртрейд", код ЄДРПОУ 31712705, вул. Тищика, 33/17, м.Умань,Уманський район, Черкаська область,20300

Відповідач:          Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго", код ЄДРПОУ 03357671, вул. Комсомольська 55 б, м.Чернігів,14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 27143000 грн.

                                                                                                                 Суддя  : С.М. Івченко

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ  СТОРІН:

позивача: Коленченко О.О. довіреність № 30/05-07-02 від 30.05.2007 представник ПП "Юртрейд"

відповідача: Шевченко О.А. довіреність № 4 від 02.01.2008 нач. відділу правового забезпечення ВАТ "Облтеплокомуненерго"

          Рішення  винесено  після  перерви,що  оголошувалась  у  судовому  засіданні  згідно  до  ч. 3  ст.  77  Господарського  процесуального  кодексу  України.

          Приватним підприємством "Юртрейд" подано позов про стягнення з відповідача          27143000 грн. боргу, що виник з  невиконання ним  зобов"язань по договору про визнання боргу від 08.02.2008р..

          Відповідачем  у письмовому  відзиві   зазначається  про сплату  1700000,00 грн. у  зв"язку  з  чим заявлено  клопотання  про   припинення  провадження    у  справі  у  цій частині, а  в іншій частині позову відповідач заперечує, посилаючись на  те, що   у випадку здійснення стягнення з відповідача за рішенням суду у цій справі по договору про визнання боргу від 08.02.2008р., відповідач повинен буде сплатити ці грошові кошти на виконання рішення суду і у відповідності до вимог пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднести суми оплачених грошових коштів до податкового кредиту з моменту сплати, а не з моменту видачі векселів, що у свою чергу порушить права відповідача як платника податку на додану вартість.

          Позивачем було подано письмові пояснення по суті спору з урахуванням відзиву відповідача на позовну заяву, в яких він погоджується з припиненням провадження у справі в частині стягнення з відповідача сплачених  ним 1700000,00 грн.. З іншими доводами відзиву на позовну заяву позивач не погодився,  пославшись на неправильне тлумачення відповідачем норм податкового законодавства.

          Представником  відповідача  у  судовому  засіданні надано  пояснення,  що  крім  1700000грн.  було  оплачено  ще  частину  заборгованості. У  зв"язку  з  цим в ході  розгляду  справи    сторонами  здійснено  звіряння  розрахунків, про  що  надано 2 акти  звіряння  від 11  квітня  2008р., які   засвідчують, що  станом  на   день  звіряння  сума  заборгованості   відповідача  складає не   27143000грн., а  24443000грн..

          Дослідивши надані  докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                                      ВСТАНОВИВ:

          Позивачем  і  ТОВ "Ю.Ф.Правознавець" 06.02.08р.  укладено  договір №11/08-2 В  купівлі-продажу   цінних  паперів на  загальну  суму  27143000грн.. У  відповідності  до  умов  вказаного  договору позивач  за  актом  прийому-передачі  одержав   прості  векселі, емітовані  відповідачем, на  загальну  суму   27143000грн..

                                                                      2          

          08.02.2007р. сторонами складений акт дострокового  викупу   векселів, згідно  до  якого позивач пред'явив, а відповідач прийняв до сплати прості векселі, емітовані ВАТ „Облтеплокомуненерго”  серії АА №№ 1043671; 1043672; 1043673; 1043674; 1043675; 1043676; 1043677; 1043678; 1043679; 1043680; 1043681; 1043682; 1043683; 1043684; 1043685; 1043686; 1043687; 1043688 від 01.10.2007р. на суму  1500000,00 грн. кожний та простий вексель серії АА № 1043689 від 01.10.2007р. на суму  143000,00 грн. всього на загальну суму 27143000,00 грн..

        У векселях зазначений наступний строк платежу:

- серія АА №№  з 1043671 по 1043674 до 31.12.2008р.;

- серія АА №№  з 1043675 по 1043678 до 31.12.2009р.;

- серія АА №№  з 1043679 по 1043682 до 31.12.2010р.;

- серія АА №№  з 1043683 по 1043686 до 31.12.2011р.;

- серія АА №№  з 1043687 по 1043689 до 31.12.2012р.

        Зі змісту ст.ст.  38, 40 Уніфікованого Закону не  випливає заборона пред'являти вексель до настання визначеного дня оплати. Але при такому пред'явленні у боржника не настає обов'язку сплатити гроші до визначеного у векселі дня.   Трасат  може здійснити платіж до настання строку платежу. У такому разі трасат робить це на свій власний страх і ризик.

         08.02.2008р. між сторонами цієї    справи укладено договір про визнання боргу, відповідно до умов якого  боржник-відповідач по  справі  визнає кредиторську заборгованість перед кредитором -позивачем  по  справі в розмірі 27143000,00 грн. та зобов'язується здійснити її погашення шляхом сплати грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок кредитора до 20.02.2008 року включно.  Підставою виникнення кредиторської заборгованості сторони зазначили  їх правовстановлювальні дії :

-випуск боржником в обіг простих веселів серії АА №№ 1043671; 1043672; 1043673; 1043674; 1043675; 1043676; 1043677; 1043678; 1043679; 1043680; 1043681; 1043682; 1043683; 1043684; 1043685; 1043686; 1043687; 1043688 від 01.10.2007р. на суму  1500000,00 грн. кожний та простий вексель серії АА № 1043689 від 01.10.2007р. на суму  143000,00 грн. всього на загальну суму 27143000,00 грн.;

-договір № 11/08-2 В купівлі-продажу цінних паперів від 06.02.2008р.;

- дії кредитора щодо пред'явлення векселів до сплати (акт від 08.02.2008р.),

- пропозиції боржника про визнання боргу перед кредитором (лист відповідача від 08.02.2008р.).

         Сторонами у п. 4.1договору про визнання боргу від 08.02.08р.  визначено, що з моменту підписання цього договору вони стають не пов'язаними  будь-якими правами і обов'язками, які виникли з правовстановлювальних дій, за виключенням обов'язку відповідача сплатити суму боргу за цим договором .

         У  відповідності до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. № 5  зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу. Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК України .

    В силу ст. 604 ЦК України зобов'язання може припинитися за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

         Отже сторони замінили первісне зобов'язання за векселями іншим, в силу якого відповідач зобов'язався  сплатити грошові кошти  в сумі 27143000,00 грн.  до 20.02.2008р.включно. Вчинення новації між сторонами не заперечується і відповідачем у його відзиві  на  позов.

         Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)  або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно  до  ст. 526 Цивільного  кодексу України   зобов"язання  має  виконуватись  належним  чином   відповідно  до  умов  договору та  вимог  цього  кодексу, інших  актів    цивільного   законодавства. Ст.  525 ЦК  України  не  допускає   одностронньої   відмови  від  договору, тому останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем  щодо  сплати  боргу   позивачу було 20.02.2008р.

                                                                      3

          Відповідач як на підставу своїх заперечень на  позов посилається на те, що якщо буде здійснено стягнення з відповідача за рішенням суду по договору про визнання боргу від 08.02.2008 року, то відповідач повинен буде сплатити ці грошові кошти на виконання рішення суду і у відповідності до вимог пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднести суми оплачених грошових коштів до податкового кредиту вже з моменту сплати, а не з моменту видачі векселів, що у свою чергу порушить права відповідача як платника податку на додану вартість.

          Такі твердження  відповідача  щодо   непроведення  ним  оплати  боргу  позивачу  не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з нижчевикладеного.

          Як  свідчать    надані    господарському  суду   відповідачем :

- відзив на  позов  з  доданими   договорами ,  актами  та   накладними,

- висновок    №290д  експертного  дослідження , складеного   05.04.08р.  Чернігівським  відділенням  Київського   науково-дослідного    інституту    судових  експертиз ,

- акт Державної  податкової  інспекції  у  м.  Чернігові від 20.03.08р. №240/23/03357671 "Про  результати   виїзної   планової   перевірки  ВАТ  "Облтеплокомуненерго" з  питань  дотримання    вимог   податкового   та  іншого  законодавства  за  період  з 01.01.07р.  по   31.12.07р.

          випуск відповідачем простих векселів, здійснювався з метою закупівлі товарів, а саме концентрату для очищення систем теплообміну та теплопостачання „САКОР К” ТУ У 24.6-33661333.001:2005 на загальну суму 30159360,00 грн. в тому числі ПДВ.

          Вищевказаний концентрат закуповувався на підставі Договору № 11-09/527 від 19.09.2007р., укладеного між відповідачем та ТОВ „Укргазодобування”. Додатковою угодою № 1 до договору № 11-09/527 від 19.09.2007р. від 26.09.2007р., сторони змінили порядок розрахунків за договором за поставлений товар наступним чином: 3016000,00 грн.- шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок ТОВ „Укргазодобування” в строк до 25.12.2007р., а суму у розмірі 27143360,00 грн. –шляхом передачі цінних паперів (простих векселів емітованих ВАТ „Облтеплокомуненерго”).

          Постачання та використання концентрату для очищення систем теплообміну та теплопостачання „САКОР К” ТУ У 24.6-33661333.001:2005 на загальну суму 30159360,00 грн. в тому числі ПДВ відповідачу підтверджується рядом первинних бухгалтерських документів, наданих відповідачем до матеріалів справи, зокрема: рахунками-фактурами № сф5/09, № сф-6/09 та № сф-7/09 від 26.09.2007р.; видатковими накладними № РН-0000001; № РН-0000002 та № РН-0000003 від 26.09.2007р.; актами прийому передачі товару № 01, № 02 та № 03 від 26.09.2007р.; товарно-транспортними накладними від 26.09.2007р.; актами про заливання концентрату для очищення систем теплообміну і теплопостачання „Сакор-К” від 26.09.2007р., податковими накладними за № 1, № 2 та № 3 від 26.09.2007р. та актом прийому-передачі векселів до Договору № 11-09/527 від 19.09.2007 року від 01.10.2007р. на загальну суму 27143360,00 грн.

          Зважаючи на залучені відповідачем до матеріалів справи податкові накладні від 26.09.2007 року, які підтверджують отримання товару та зважаючи на залучені до матеріалів справи реєстри отриманих податкових накладних відповідач має право на податковий кредит:

-          з вересня 2007р. за накладною № 3 від 26.09.2007р. (рядок під № 1 реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2007р.) на суму 1428000,00 грн.;

-         з листопада 2007р.  за накладною № 1 від 26.09.2007р. (рядок під № 35 реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2007р.) на суму 1904000,00 грн.;

-          з грудня 2007р.  за накладною № 2 від 26.09.2007 року (рядок під № 44 реєстру отриманих податкових накладних за грудень2007р.) на суму 1694560,00 грн.

          Твердження відповідача про те, що йому необхідно буде відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ з моменту оплати векселів, тобто після винесення судового рішення у даній справі, що вплине на податковий кредит відповідача є хибним і не відповідає  чинному законодавству, оскільки відповідач повинен був сформувати і сформував податковий кредит за векселями, які йшли в оплату концентрату з моменту отримання податкових накладних, а не з моменту оплати векселя, оскільки у відповідності до абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України „Про податок  на  додану  вартість"  для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

                                                                      4

Тобто, Закон „Про податок на  додану  вартість” чітко встановлює, що векселі для цілей оподаткування не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а враховуючи, що відповідач повинен був здійснити  формування податкового кредиту за фактом отримання податкової накладної (друга з подій) на підставі абзацу 2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про ПДВ”, то і податковий кредит він повинен був формувати у відповідних періодах: вересень, листопад, грудень 2007р. по факту отримання товару при наявності належно оформлених податкових накладних, а не з моменту оплати векселів.

          Окрім того, як вбачається з наданого до матеріалів справи відповідачем висновку № 290д експертного дослідження від 05.04.2008р., експертною установою було встановлено правомірність віднесення відповідачем у податковому обліку сум ПДВ у розмірі 5026560 грн. до податкового кредиту  та до валових витрат відповідача за вищевказаними податковими накладними №№ 1, 2, 3 від 26.09.2007р.  за вересень, листопад та грудень 2007р.

          Наданим відповідачем до матеріалів справи актом від 20.03.2008р. за № 240/23/033576671 „Про результати виїзної планової перевірки ВАТ „Облтеплокомуненерго” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.”  встановлено, що перевіркою не виявлено завищення (заниження) скоригованих валових витрат та не встановлено заниження (завищення) податку на додану вартість.

          Відповідно до ст. 33 Господарського   процесуального кодексу   України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Наведені відповідачем  підстави невиконання  ним  зобов"язань  щодо  оплати   позивачу  не підтверджуються жодними доказами.

         Відповідачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивач частково виконав свої зобов'язання за договором про визнання боргу від 08.02.2008р. та  сплатив позивачу 1700000,00 грн.. Також сторони  надали  акти  звіряння  розрахунків від 11  квітня  2008р., які   засвідчують, що  станом  на   день  звіряння  сума  заборгованості   відповідача  складає не   27143000грн., а  24443000грн.. З  огляду  на  зазначене  у  частині    стягнення 2700000грн.  провадження  у справі має  бути припинено за  відсутністю  предмету  спору ,  а  в  решті позовні  вимоги  мають  бути  задоволені.

          Керуючись ст.ст. 509, 525,526, 604 Цивільного  кодексу  України,  ст.  49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.  82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України , суд

                                                                      ВИРІШИВ:

          1.Позов задовольнити частково,  припинивши    провадження  у  справі  в  частині  стягнення  2700000грн. за  відсутністю  предмета  спору.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55 б, код 03357671, р/р 26004300000976 у ВАТ „Банк „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575) на користь приватного підприємства „Юртрейд”  (Черкаська обл., м. Умань, вул. Тищика, 33 кв.17, п/р 26005030001100 в Київській філії АКБ „Індустріалбанк” , МФО 320962) 24443000грн.. грн.  боргу, 25500 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

          3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                  С.М. Івченко