Рішення

від 16.05.2011 по справі 2-1/11

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2-1/2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді                                                             Кравець С.В.

за участю: секретарів                                                   Кульчицької І.М., Гезели Л.Р.

      представника позивача                               ОСОБА_1

                представника відповідача                               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Агро-Альянс”, відділу держкомзему у Машівському районі Полтавської області про визнання договору оренди недійсним,  -

відповідно до ч.2 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 10 травня 2011 року проголошену вступну та резолютивну частину Рішення,

в с т а н о в и в:

          у червні 2010 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом та послідуючими уточненнями, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки розміром 5,87 га, яка розташована на території  Павлівської сільської ради. 16.10.2009р. в Машівському Центрі ДЗК зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки, сторонами якого вказані позивач і відповідач. Позивач зазначений договір  не укладала та не підписувала. У зв’язку з цим позивач просить суд визнати  договір оренди землі, зареєстрований 16.10.2009 року Машівським районним відділом Полтавської регіональної філії “Центр ДЗК”, кадастровий номер 5323085000:00:023:0012 –недійсним та зобов’язати відповідача-1 повернути земельну ділянку, зобов’язати відповідача-1 скасувати його реєстрацію, стягнути з відповідача-1 на її користь 536, 02 грн. за кожен місяць користування земельною ділянкою та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, разом з цим просить стягнути з відповідача орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 7% як розраховано в позові, що складає 6891, 64 грн. Представник відповідача заперечує проти задоволення позову в частині визнання договору недійсним, оскільки він відповідає вимогам щодо укладення правочинів, в частині стягнення орендної плати у вказаному представником позивача розмірі позов визнає та зазначив, що відповідач мав намір вирішити це питання з позивачем, але вона не проживає за вказаною у позові адресою. Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, направив заяву з проханням справу слухати без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5, 870 га, яка розташована на території  Павлівської сільської ради, що стверджується копією Державного акту ( а.с. 7 ), яка згідно договору оренди землі від 16.01.2008р., зареєстрованого 16.10.2009р., від імені позивача передана в оренду ТОВ “Приват-Агро-Альянс” ( а.с. 4-6 ). Передача земельної ділянки підтверджується і ОСОБА_1 прийому-передачі ( а.с. 6 ).

          З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3112 від 30.03.2011р. вбачається, що підпис від імені позивача в договорі оренди землі від 16.01.2008р. в рядку «орендодавець»виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису ( а.с. 103-108 ).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні  або фізичні  особи, яким  на  підставі  договору  оренди  належить  право  володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту ч.3 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 215 названого Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

За змістом ч. 2 статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Таким чином, суд вважає, що оскільки договір оренди від 16.01.2008р. позивачкою не підписувався, що стверджується висновком експертизи, тобто сторони не обговорювали істотні умови договору, позивач не виражала своє волевиявлення, що відповідно до вимог законодавства тягне за собою недійсність вчиненого правочину, а тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо доводів позивача про зобов’язання відповідача-2 скасувати державну реєстрацію вказаного договору та зобов’язання відповідача-1 повернути земельну ділянку позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України  «Про оренду землі»договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі»є укладеним із моменту його державної реєстрації, оскільки згідно з ч. 2 ст. 182 ЦК України до суду може бути оскаржена, зокрема, відмова в такій реєстрації.          

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що державна реєстрація договору оренди його зміни та розірвання здійснюється структурним підрозділом відділу держкомзему за зверненням осіб з наданням відповідних документів, які є підставою для такої реєстрації (договір, судове рішення), суд приходить висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог у цій частині, оскільки згідно з ч. 2 ст. 182 ЦК України до суду може бути оскаржена, зокрема, відмова в такій реєстрації.   

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю і застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Виходячи з того, що обов’язок відповідача-1 по поверненню земельної ділянки позивачу виникне після внесення змін до державного реєстру про його скасування органом державної реєстрації, що виникне у майбутньому, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача шкоди за користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Враховуючи те, що представником позивача в судовому засіданні уточнено вимогу про стягнення з відповідача коштів за час користування земельною ділянкою в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діє на території Павлівської сільської ради, що складає 6891, 64 грн. представник відповідача вказану суму визнав та не заперечує проти її задоволення, а тому суд приходить до висновку, про задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки в період з 16.10.2009р. по 30.04.2011р. відповідач користувався земельною ділянкою позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: судовий збір в розмірі 73, 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 24, 66 грн.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем не надано квитанцію про оплату нею висновку експертизи, суд вважає, що витрати за її проведення стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 20, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 182, 203, 207, 210, 215, 640 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ви р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс», відділу держкомзему у Машівському районі Полтавської області про визнання договору оренди недійсним –задоволити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс», який зареєстрований 16 жовтня 2009 року Машівським РФ ПРФ ДП «Центр ДЗК»за № 040 955 800 094.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс»на користь ОСОБА_3 відшкодування за користування земельною ділянкою за період з 16.10.2009р. по 30.04.2011р. в розмірі 6891 ( шість тисяч вісімсот дев’яносто одну ) грн. 64 коп.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс»на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір в розмірі 73, 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 24, 66 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя:  ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                                                            С.В. Кравець

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 13 травня 2011 року.