Рішення

від 21.04.2008 по справі 38/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/20

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.04.08 р.                                                                               Справа № 38/20                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” м. Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк

про стягнення  55 370грн.10коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Авксентьєва О.О. юрисконсульт за дов. № 4/5/01-01 від 31.03.2008р.

від відповідача:  не з'явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросталь” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 55 370грн.10коп. (у тому числі неповернутих коштів                              54 533грн.50коп.) і пені 836грн.70коп.

        В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №49 від 21.12.2006р.

20.02.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 13.02.2008р. № 22-10/400, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк  значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 32831825) та знаходиться за адресою:  83038, м. Донецьк, Петровський район, вул. Магдебурзька,1 який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до  матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні 25.02.2008р. надав суду відзив на позовну заяву №01-83 від 18.02.2008р., в якому повідомив суду, що позовні вимоги визнає частково у сумі основного боргу у розмірі 54 533,50грн., а пеню у розмірі 836грн.70коп. не визнає, оскільки  її розрахунок проведений без врахування п. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування зупиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинні бути виконані.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні 31.03.2008р. надав суду заяву, в якої зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі  54533,50грн. (сума неповернутих витрат) та пеню у розмірі 518,56грн., яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

 07.04.2008р. позивач  надав суду відповідь на відзив відповідача №440/01-01 від 02.04.2008р., в якої повідомив суду, яким чином нараховується сума неустойки та сума боргу, яка судом розглянута, прийнята до уваги  та залучена до матеріалів справи.

09.04.2008р. відповідач надав суду відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд задовольнити позов частково у частині основного боргу у розмірі 54533,50грн., а у частині стягнення пені відмовити.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Сторони звернулися до господарського суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору на 1 місяць, у зв'язку з необхідністю представлення додаткових документів, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2008р. строк розгляду спору продовжено на 1 місяць до 07.05.2008р.

21.04.2008р. позивач надав суду заяву № б/н від 21.04.2008 р., в якій відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 518грн.56коп. та просить суд припинити провадження по справі в цій частині.

Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті сторони були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні  сторони надали  клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд, -

                                         ВСТАНОВИВ:

21.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Електросталь” м. Донецьк (за договором – замовник, далі – позивач) та Закритим акціонерним товариством “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк  (за договором – виконавець, далі – відповідач)  було укладено договір № 49  (далі – Договір), згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити металоконструкції газоочистки (далі-продукція) згідно робочої конструкторської документації, наданої замовником і графіком поставки, затвердженим обома сторонами.

Пунктом 1.2 договору передбачені умови та строки передачі продукції, які вказуються у додаткових угодах до діючого договору, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною діючого договору.

Розділом 4 договору сторони передбачили вартість робіт та порядок проведення розрахунків, а саме, пунктом 4.3 договору сума договору складає 1 838 570грн.,  в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.6 договору сторони передбачили, що замовник здійснює передплату на придбання матеріалів у розмірі 70% від суми, вказаної у договорі, а саме,  позивач повинен перерахувати передплату у розмірі 546 000грн.

Однак, після підписання договору за усною домовленістю у січні та лютому 2007р. на розрахунковий рахунок відповідача була перерахована сума 1 000 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №20 на суму 300 000грн., № 104 від 22.01.2007р. на суму 100 000грн., №118 від 24.01.2007р. на суму 450 000грн., №281 від 16.02.2007р. на суму 150 000грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Згідно пункту 1.1 договору і графіку поставки (додаток №1 до договору і додаткової угоди №1 від 22.02.2007р) строк виготовлення і передачі продукції – березень 2007р. Однак відповідачем продукція не виготовлена та не поставлена у повному обсязі.

Станом на 20.09.2007р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було частково повернуто матеріалів на суму 772 130,90грн., а залишок у сумі 227 869,10грн. повернений не був.

Позивачем 20.09.2007р. у адресу відповідача була направлена претензія №Є7-0920П на суму 228 487,33грн., яку останній визнав та частково повернув суму у розмірі

54 531грн., що підтверджується платіжним дорученням № 504 від 22.11.2007р.

          Листом від 28.11.2007р. № 1141/01-01 позивач просив відповідача підтвердити кінцевий строк оплати та вказати причини невиконання графіка погашення заборгованості, на що відповідач своїм листом від 04.12.2007р. № 01-572 гарантував у грудні 2007р. погасити не менш ніж 85% від суми заборгованості.

У грудні 2007р. відповідачем повернуто позивачу 54 531,00 грн. , що підтверджено платіжним дорученням № 2654 від 18.12.2007р.

Таким чином, станом на  момент подачі позиву відповідачем передано (повернуто) продукції на суму 686404,50 грн. що підтверджено видатковими накладними № 1-00000010 від 15.02.2007р., № 1-00000080 від 03.07.2007р., № 1-00000093 від06.09.2007р. та повернуто грошових коштів на суму 259062,00 грн. , що підтверджено платіжними дорученням від 18.06.2007р. № 324, № 504 від 22.11.2007р., № 2654 від 18.12.2007р.

Отже, залишок грошових коштів у суму 54533, 50 грн. позивачу не повернутий.

Пунктом 5.2 договору  сторони передбачили, що у випадку не поставки або недопоставки продукції у строки, передбачені відповідними додатковими угодами, виконавець сплачує замовнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочки поставки (недопоставки) від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції.

З урахуванням цього, відповідачу нарахована пеня, розмір якої з урахуванням уточнення позовних вимог складає 518,56 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Пунктом 7.1 передбачено, що договір набирає чинності із дня його підписання та дії до 31.12.2007р., але  до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Суд вважає договір № 49 від 21.12.2007р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості   у розмірі                54 533грн.50коп. не сплачений,  позивач просить суд стягнути його з відповідача.

Крім того, позивач наполягав на стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі  518грн.56коп., але звернувся до суду із заявою від 21.04.2008р., в якій від пені у розмірі  518грн.56коп. відмовився та просить суд припинити провадження у цій частині.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №49  від 21.12.2006р., копії платіжних доручень, претензію від 20.09.2007р., відповідь на претензію, заяву про зменшення позовних вимог від 31.03.2008р., відповідь на відзив на позовну заяву від 07.04.2008р., клопотання про продовження строку від 09.04.2008р., заяву від 21.04.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 25.02.2008р., відзив на заяву про зменшення позовних вимог від 09.04.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимога позивача щодо сплати залишку заборгованості хоча була  розглянута, але заборгованість була погашена не у повному обсязі.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався з позивачем за умовами укладеного договору,  його вимога щодо погашення суми заборгованості у розмірі 54 533грн.50коп.( суми неповернутих коштів) є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову  частині основного боргу не суперечить законодавству.

У зв'язку із відмовою позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 518грн.56коп., суд вважає, що провадження у справі слід припинити в цій частині.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, п. 4 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 54 533грн.50коп., задовольнити.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ремонтно-механічний завод “Спецшахтобуріння” м. Донецьк  (83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1, ЄДРПОУ 32831825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” м. Донецьк  (83007, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13, ЄДРПОУ 32582387) заборгованість у розмірі  54 533грн.50коп., держмито у сумі 553грн.70коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 518грн.56коп. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішення оголошено у судовому засіданні 21.04.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Радіонова О.О.                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі