Рішення

від 17.04.2008 по справі 7/30-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/30-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "17" квітня 2008 р.                                                       по справі  № 7/30-38

Господарський суд Волинської області розглянувши справу,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Волинської філії, м. Луцьк

до відповідача: Турійського РВ УМВС України у Волинській області, смт. Турійськ

про стягнення 5644,81 грн.

Суддя Шум М.С.

Представники:

від позивача:  Якобчук А. В., юрисконсульт (довіреність  від 29.12.2007р.).

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено його права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач –ВАТ «Укртелеком»в особі Волинської філії звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з відповідача – Турійського РВ УМВС України у Волинській області 5644,81 грн. в т.ч. 5240,28 грн. основного боргу за надані послуги електрозв'язку згідно договору №251 від 29.12.2007р., 282,75 3% річних та 121,78 грн. індексу інфляції.

15.04.2008р. позивачем подано заяву про зменшення ціни позову та просить стягнути 2747,80 грн. в т.ч. 2374,84 грн. основного боргу, 197,93 грн. пені, 145,83 грн. 3% річних та 29,2 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позов, позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 8966,31грн., неоплату пояснив недостатнім фінансуванням.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2001 року між ВАТ «Укртелеком»в особі Волинської філії та Турійським РВ УМВС України у Волинській області укладено договір про надання послуг електрозв'язку за №1498. Договір було укладено строком на п'ять років.

29.12.2007р. між сторонами було укладено новий договір про надання послуг електрозв'язку за №251.

У відповідності до умов зазначених угод позивачем було взято на себе зобов'язання щодо забезпечення якісного та безперебійного надання відповідачу послуг телефонного зв'язку.

На виконання умов договорів Центром електрозв'язку №8 Волинської філії                              ВАТ “Укртелеком” надавались Турійському РВ УМВС України у Волинській області послуги електричного зв'язку.

У відповідності до представлених господарському суду документів відповідачу у визначений період було надано, а останнім отримано та використано послуг електричного зв'язку на суму 5240грн. Визначена вартість наданих позивачем послуг включає в себе абонентську плату за користування відповідачем телефонними номерами, вартість здійснених останнім у звітний період міжміських переговорів та вартість наданих останньому у звітний період інших послуг.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи особовими рахунками  за послуги електрозв'язку, розрахунками заборгованості та іншими документами.

Нарахування вартості послуг електрозв'язку, що надавались відповідачу, а саме абонентської плати за основний телефон, плати за інші надані послуги та міжміські переговори здійснювалось ЦЕЗ №8 Волинської філії ВАТ „Укртелеком” у відповідності до Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України №120 від 07.06.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.07.2002р. за №595/6883) „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” (з наступними змінами та доповненнями).

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що заборгованість за надані послуги електрозв'язку відповідача перед позивачем фактично становить 2374,84 грн. та визнається відповідачем, а тому в частині стягнення 2865,44 грн. слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю і безпідставності такої вимоги.

Проте, Турійським РВ УМВС України у Волинській області взяті на себе згідно укладених угод про надання послуг електрозв'язку, зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг електрозв'язку (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.

У зв'язку з викладеним у відповідача станом на день розгляду справи існує заборгованість в сумі 2374,84 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг електрозв'язку предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів «Про надання послуг електрозв'язку», надання позивачем відповідачу відповідних послуг електрозв'язку, отримання останніх Турійським РВ УМВС України у Волинській області та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову, зокрема, в частині стягнення заборгованості в сумі 2374,84 грн. Існування заборгованості у вказаному розмірі було підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                   до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 29,20 грн. суми інфляційних та 145,83 грн. процентів річних

          Разом з тим, господарський суд відмовляє в задоволені позовної вимоги в частині стягнення 197,93 грн. пені у зв'язку з необгрунтованістю, оскільки дана вимога була заявлена лише у заяві № 0-13/224 від 15.04.08р. про зменшення ціни позову без посилання на умови договору та чинного законодавства України на підставі якого нараховано пеню, та не подано розрахунку пені.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати пропорційно до задоволених вимог останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Турійського РВ УМВС України у Волинській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Турійського РВ УМВС України у Волинській області (смт. Турійськ, вул. Луцька, 40, код 08670609) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії (м. Луцьк, вул. Кривий вал, 28, код 23251963) 2374,84 грн. основної заборгованості, 29,20 грн. суми інфляційних та 145,83 грн. процентів річних, а всього 2549,87 грн., 46,08 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 53,31 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2865,44 грн. боргу, та 197,93 грн. пені, відмовити.

Суддя                                                  М.С. Шум