Рішення

від 26.03.2009 по справі 7/30-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/30-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "26" березня 2009 р.                                                       по справі  № 7/30-38

за позовом приватного підприємства «Корсак-Л», м. Луцьк

до відповідача: виробничо-комерційної фірми у формі ТОВ «Віта-Авто», м.Луцьк

про стягнення 29807,50 грн.

                                                                                                                    Суддя  Шум М. С.

Представники:   

від позивача: Венгрін С. В., представник (довіреність №1 від 27.02.2009р.)., Головін В.В.. директор

від відповідача: Северенюк В. І., представник (довіреність №112 від 02.03.2009р.).

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їхні права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач –ПП «Корсак-Л»просить суд стягнути з ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто»29807,50 грн. в т.ч.28866 грн. боргу за поставлений товар на підставі накладних, 837,11 грн. інфляційних нарахувань, 104,39 грн. 3% річних та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов вимоги позивача заперечив, посилаючись на те, що в накладних позивача і довіреностях на отримання товару є ряд розбіжностей, а саме деякі з представлених накладних на які посилається позивач є оплачені, ряд накладних підписано та відпущено по них товар третім особам.

Представник позивача на заперечення відповідача пояснив, що господарські правовідношення між сторонами існують тривалий час, понад три роки, а тому відповідно до звичаїв ділового обороту які склалися між сторонами з метою оперативного відпуску товару можливі розбіжності у підписах на видаткових накладних та довіреностях на отримання товару. В попередніх періодах 2006-2007р. співпраці аналогічним чином оформлялися накладні на відпуск товару та доручення на отримання товару, проте товар оплачений відповідачем та будь-яких претензій до оформлення та отримання товару відповідач не пред'являв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив: позивач –ПП «Корсак-Л»на підставі накладних згідно представленого переліку передав відповідачу –ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто» товари на загальну суму 58166 грн.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладних.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також  з угод, хоч і не передбачених законом, але  таких, які йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали, то відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обов'язок по оплаті в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

23.12.2008р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу про оплату заборгованості, проте відповіді не отримано.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 29300грн.

В процесі розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату суми основного боргу у розмірі 3760 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1247 від 25.03.2009р., та підтверджено представником позивача, а тому провадження в частині стягнення 3760грн. слід припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України у зв'язку з оплатою.

Отже, залишок заборгованості відповідача на день розгляду справи складає 25106грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню  у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 25106грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Посилання відповідача на той факт, що по ряду накладних товар отримано третіми особами до уваги судом не береться, оскільки у відзиві на позов відповідач визнав факт прийняття товару своїм представником та його оплати за такими ж порушеннями при оформленні документів що були предметом розгляду у даному спорі.

Судом встановлено і той факт, що відповідач не вчиняв у господарських правовідносинах які склалися між сторонами у справі, ніяких дій по усуненню порушень у видачі та оформленні довіреностей для отримання товару, будь яких листів на адресу позивача щодо повідомлення про можливе використання довіреностей на отримання товару не уповноваженими особами, або визнання довіреностей недійсними, відповідачем  не направляв.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за №293/1318 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери  відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При огляді книги обліку довіреностей ВКФ у формі  ТОВ «Віта-Авто»за 2007-2008рр. встановлено, що довіреності на одержання товариством майнових цінностей від ПП «Корсак-Л»в книзі значаться, про що зроблено відповідні відмітки.

Частиною.2 п. 15 Наказу Міністерства фінансів України  „Про затвердження Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” відповідальність за своєчасне та належне оприбуткування цінностей покладається на працівника котрому надано право підписувати довіреності, а також на осіб, котрих призначено для виписування та реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей.

Також судом при огляді книги обліку довіреностей ВКФ у формі  ТОВ «Віта-Авто»за 2007-2008рр. встановлено неналежне ведення останнього, а саме довіреність серії НБК №262882 від 18.06.2008р. виписана на отримання товару від ПП «Корсак-Л»(а.с.51) проте у книзі обліку довіреностей відповідача в графі дата видачі довіреності зазначено дату «05.05.»та в графі найменування постачальника зазначено іншу юридичну особу (а.с. 146). Невідповідність фактичної дати виписки довіреності містяться і в ряді інших довіреностей.

Згідно з ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Письмовою формою вважатиметься таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі (довіреності, заповіті, договорі, розписці про одержання грошових коштів у позику, підписаній обома сторонами, тощо) або в кількох документах (довідка-рахунок на придбання в магазині автомобіля та касовий чек про оплату його вартості), в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину.

Документ - це діловий папір, що виданий за підписом уповноваженої особи (осіб), має визначені реквізити і викладений у письмовій формі. Зазвичай документ підтверджує певний юридичний факт чи право особи.

В даному випадку сторонами здійснено обмін довіреностями на отримання товару та видатковими накладними на підставі яких відпускався товар.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

На підставі ч. 1  ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором купівлі-продажу виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Момент передачі товару може визначатися як момент передачі коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає не обгрунтованими доводи відповідача, а лише свідчать про неналежне виконання службових обов'язків покладених на відповідальних працівників відповідача при здійсненні господарської діяльності яке відображає у фіксування своєчасного та належного оприбуткування цінностей відповідальними працівниками котрим надано право підписувати довіреності, а також на осіб, котрих призначено для виписування та реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 312,33грн. інфляційних нарахувань та 97,66 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.

Керуючись ст.ст.11, 526, 527, 530, 532, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з виробничо-комерційної фірми у формі ТОВ «Віта-Авто»(м. Луцьк, вул. Єршова, 2, код ЄДРПОУ 30473709) на користь приватного підприємства «Корсак-Л»(м. Луцьк, вул. Стуса,11, код ЄДРПОУ 23251578) 25106 грн. боргу, 837,11грн. інфляційних нарахувань, 104,39грн. 3%річних, 298,08 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3760грн. суми основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя                                                                      М. С. Шум

Дата виготовлення

повного тексту рішення

31.03.2009р.