Рішення

від 11.04.2008 по справі 15/31-08-722

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/31-08-722

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "11" квітня 2008 р.Справа  № 15/31-08-722

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                             Петрова В.С.

При секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –           Фінкель В.М.;

від відповідачів:

1) ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії -          

   Карамишева А.М.;

2) ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління -       

   Козачок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії та Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Одеське обласне управління про зобов'язання виконати певні дії, –

ВСТАНОВИВ:  

Німецько-українське спільне підприємство „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії та Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Одеське обласне управління про визнання договору № 186 невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003 р. виконаним з 04 липня 2003 року, визнання договору застави від 13.03.2003 р. припиненим з 04 липня 2003 року, зобов'язання ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна майновий комплекс консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченково, вул. Консервна, 21.         

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне. 11 березня 2003 року між позивачем та Одеськім обласним управлінням ВАТ „Ощадбанк України” був укладений договір невідновлюваної кредитної лінії № 186 про надання 1 000 000 грн. в кредит під 18% річних строком на 1 рік.

13.03.2003 року на забезпечення кредитної угоди був укладений договір застави майнового комплексу консервного заводу, належного позивачу на праві власності та розташований по вул. Консервна, 21, село Шевченково Кілійського району Одеської області, вартістю 2 088 500 грн.

22.04.2003 року сторони уклали додаткову угоду № 8, згідно якої невідновлювану кредитну лінію вважатимуть відновлюваною.

На підставі зазначених угод та додаткових угод №№ 9-157 в період з 24.04.2003 року по 31.08.2004 р. позивачу було перераховано банком 5 445 350 грн., а позивачем було повернуто 5 149 250 грн., включаючи відсотки за користування кредитом. При цьому до договору застави ніяких змін не вносилось.

Постановою Одеського господарського апеляційного суду по справі № 1/22-06-225 від 23.05.2006 р. за зустрічним позовом позивача додаткові кредитні угоди №№ 8-157 були визнані недійсними, та була застосована зворотна реституція з обов'язком виплатити банку 680 840 грн., також суд відмовив повністю відповідачу - банку в задоволенні його первісного позову про стягнення заборгованості з Німецько-українського спільного підприємства „Ява” ТОВ.

Так, позивач вказує, що в липні 2006 року Німецько-українське спільне підприємство „Ява” ТОВ виплатило відповідачу –банку всю суму боргу за зворотною реституцією стосовно угод, визнаних недійсними, та виконавче провадження щодо стягнення вказаної заборгованості було припинено постановою ДВС від 08.08.2006 року.

Разом з тим позивач зазначає, що за кредитною угодою № 186 від 11.03.2003 року позивач свої обов'язки виконав повністю станом на 04 липня 2003 року, включаючи сплату відсотків в розмірі 74 900 грн. станом на 05.07.2003 року. Таким чином, позивач вважає, що  не має грошових зобов'язань перед банком за угодою № 186, посилаючись при цьому на встановлення цих фактів рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2007 року та постановою Одеського господарського апеляційного суду по справі № 15-1-26/329-04-9081 від 20.09.2007 року про визнання виконавчого надпису на договорі застави від 13 березня 2003 року таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, як вказує позивач, відповідач – ВАТ „Державний ощадний банк України”  умисно не подає заяву про виключення заставленого позивачем майна з Державного реєстру заставленого нерухомого майна, який ведеться відповідачем –ДП „Інформаційний центр”. Так, позивач зазначає, що вказані обставини перешкоджають позивачу реалізувати право власності на нерухоме майно, а саме: розпорядитись майновим комплексом консервного заводу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2008 р. порушено провадження у справі № 15/31-08-722.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна майновий комплекс консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченково, вул. Консервна, 21, у зв'язку з відсутністю у позивача зобов'язань перед банком за кредитним договором № 186 від 11.03.2003 р.         

Відповідач –ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Також у судовому засіданні представник відповідача звернувся до господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору по справі № 2/104-07-4072. Суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки розгляд даної справи не залежить від результатів вирішення спору по справі № 2/104-07-4072.

Відповідач - ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії з позовними вимогами не погоджується з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 63-65).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як з'ясовано судом, 11 березня 2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” та Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 186, відповідно до умов якого ВАТ „Державний ощадний банк України” зобов'язалося надати, а Німецько-українське спільне підприємство „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю отримувати, належним чином використовувати та повернути у встановлені строки кредит у розмірі 1 000 000,00 грн., сплативши при цьому відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по поверненню вищевказаного кредиту 13 березня 2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 та Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір застави (а.с. 18-21), предметом застави якого є консервний завод з обладнанням, що знаходиться за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченко, вул. Консервна, 21. Договір застави був посвідчений нотаріально та зареєстрований за № 726.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2004 р. на вищезазначеному договорі застави від 13.03.2003 року приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем майна на користь відповідача підлягає стягненню 986 044,87 грн. Однак, рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р. у справі № 15-1-26/329-04-9081, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р., вказаний виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що банком не надано доказів, які б підтверджували наявність та безспірність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 в розмірі 986 044,87 грн., а також доказів, що встановлювали факт прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, та які подавались відповідачем нотаріусу. Крім того, господарським судом при винесенні рішення у справі № 15-1-26/329-04-9081 враховано, що постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 23.05.2006 р. у справі № 1/22-06-255 за позовом ВАТ „Державний ощадний банк України ” в особі Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” до Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ про стягнення 961729,18 грн. суми неповерненого кредиту, 207538,20 грн. відсотків за користування кредитом, 241515,01 грн. пені, на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 та додаткових угод до нього, встановленого взагалі відсутність заборгованості у позивача перед відповідачем –ВАТ „Державний ощадний банк України” за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з викладеного, факт відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем –ВАТ „Державний ощадний банк України” за кредитним договором від  11.03.2003 р. № 186 є встановленим та не підлягає доведенню у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з відсутністю у позивача зобов'язань перед банком за кредитним договором відповідно укладений між сторонами договір застави від 13.03.2003 р. в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 186 припинився.

Згідно ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема,  у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Проте, як з'ясовано судом, відповідач –Ощадбанк як заставодержатель ухиляється від внесення змін до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вилучення з вказаного реєстру заставленого позивачем майнового комплексу консервного заводу згідно договору застави від 13.03.2003 р., зареєстрованого за № 726. У зв'язку з цим держатель вказаного реєстру –ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії не має можливості внести до реєстру відомості щодо зняття заборони на відчуження майнового комплексу консервного заводу.   

Так, на думку суду, такі дії відповідача є неправомірними та порушують право власності позивача на вказане майно, оскільки перешкоджають позивачу розпорядитись належним йому заставленим майном.  

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.  

Так, відповідач –Ощадбанк, заперечуючи проти позову, не надав доказів, які б спростовували вищенаведені обставини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо понесених позивачем судових витрат суд зазначає наступне.   

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Фінкелем В.М. була укладена угода від 21.02.2008 р., згідно умов якої Фінкель В.М. зобов'язався надати позивачу юридичні послуги з підготовки позовної заяви та представництва інтересів НУСП „Ява” в господарському суді Одеської області, за що позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 500 грн.  Так, на виконання умов угоди позивачем було сплачено адвокату Фінкелю В.М. 2 500 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.03.2008 р.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача –Ощадбанку, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті держмита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                 В И Р І Ш И В:

1.          Позов Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії та Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Одеське обласне управління про зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2.          Зобов'язати Державне підприємство „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії (65026, вул. Дерибасівська, 20) виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження майнового комплексу консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченково, вул. Консервна, 21, що належить Німецько-українському спільному підприємству „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 15а, кв. 37; код ЄДРПОУ 31411507).

3.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Одеське обласне управління  (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17; код 09328601) на користь Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 15а, кв. 37; код ЄДРПОУ 31411507) 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита; 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500/дві тисячі п'ятсот/грн. 00 коп. витрати по сплаті послуг адвоката.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 16.04.2008р.

                        Суддя                                                                                       Петров В.С.