Постанова

від 16.09.2008 по справі 15/31-08-722

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/31-08-722

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2008 р.                                                                                    № 15/31-08-722  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ

на  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р.

у справі№ 15/31-08-722 господарського суду Одеської області

за позовомНімецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ

До

1.          Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії 2.          ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –Одеського обласного управління

про           зобов'язання виконати певні дії

За участю представників сторін:

позивач  – не з'явились,

відповідач –1- Ляшенко О.П. дов. № 01-01/1742,

відповідач –2- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено. Зобов'язано  Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження майнового комплексу консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, вул. Консервна, 21, що належить Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –Одеського обласного управління в особі –Одеське обласне управління на користь Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ 85 грн. витрат по сплаті державного мита; 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

Постановою від 17.06.2008 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді –  Таценко Н.Б., Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р. скасовано. Відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ про зобов'язання Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження майнового комплексу консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, вул. Консервна, 21, що належить Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ на праві власності. Стягнуто з Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –Одеського обласного управління 42,50 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Німецько-Українське спільне підприємство "ЯВА" у вигляді ТОВ звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач-2 не скористалися наданим правом на участь у засіданні касаційної інстанції.

Відзиву від відповідачів на касаційну скаргу не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Прийнята у справі постанова вказаним вимогам не відповідає.

           Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції  мотивовано тим, що 03.11.2004 р. на договорі застави від 13.03.2003 року приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем майна на користь відповідача підлягає стягненню 986 044,87 грн. Однак, рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р. у справі № 15-1-26/329-04-9081, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р., вказаний виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що банком не надано доказів, які б підтверджували наявність та безспірність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 в розмірі 986 044,87 грн., а також доказів, що встановлювали факт прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, та які подавались відповідачем нотаріусу. Крім того, господарським судом при винесенні рішення у справі № 15-1-26/329-04-9081 враховано, що постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 23.05.2006 р. у справі № 1/22-06-255 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України " в особі Одеського обласного управління до Німецько-українського спільного підприємства "Ява" у вигляді ТОВ про стягнення 961 729,18 грн. суми неповерненого кредиту, 207 538,20 грн. відсотків за користування кредитом, 241 515,01 грн. пені, на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003 р. № 186 та додаткових угод до нього, встановлено відсутність заборгованості у позивача перед відповідачем -ВАТ "Державний ощадний банк України" за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186.

Враховуючи вимоги ст. 35 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив, про факт відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем.

На підставі ст. ст. 593, 316, 317 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з відсутністю у позивача зобов'язань перед банком за кредитним договором, відповідно укладений між сторонами договір застави від 13.03.2003 р. в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 186 припинився, та враховуючи що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права місцевий господарський суд задовольнив уточнені позивачем позовні вимоги про зобов'язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження майнового комплексу консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, вул. Консервна, 21.

Разом з цим, постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що саме реєстратором  - Кілійською районною державною нотаріальною конторою, а не ДП "Інформаційний центр" в особі Одеської філії, внесено заборону на відчуження об'єктів нерухомого майна майнового комплексу консервного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Консервна, 21. Крім того, зазначення в судовому рішенні, що ДП "Інформаційний центр" в особі Одеської філії являється держателем Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суперечить пунктам 1.3 і 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999р. № 31/5, згідно яким держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, а ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України являється адміністратором Реєстру заборон. Враховуючи, що уточнені позовні вимоги до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –Одеського обласного управління не пред'являлись, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що уточнені позовні вимоги були пред'явлені до неналежного відповідача.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до припису частини другої статті 101 ГПК доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Отже, якщо в апеляційній інстанції оскаржується лише частина судового рішення, суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість й тієї його частини, щодо якої відсутні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В порушення вказаних вимог апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р. та відмовляючи у задоволенні уточнених позовних вимог, не дав оцінку фактам встановленим господарськими судами по справам № 15-1-26/329-04-9081, № 1/22-06-255 щодо  наявності чи відсутності заборгованості у позивача перед відповідачем - ВАТ "Державний ощадний банк України" за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 та доводам скаржника щодо ухиляння ВАТ "Державний ощадний банк України" як заставодержателя від внесення змін до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вилучення з вказаного реєстру заставленого позивачем майнового комплексу консервного заводу згідно договору застави від 13.03.2003 р. № 726, чим порушив вимоги процесуального законодавства щодо повного всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи постанову суд не забезпечив всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідив, не надав юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.

Як наслідок, прийнята у справі та постанова не відповідає ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.  

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи постанову, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального  та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), постанова підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до апеляційного господарському суду.

При новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача-1 оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Німецько-Українського спільного підприємства "ЯВА" у вигляді ТОВ задовольнити частково.

          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 року у справі № 15/31-08-722 Господарського суду Одеської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду

Головуючий    суддя                                                                     Муравйов О.В.

Судді                                                                                              Полянський А.Г.     

                                                                                                         Фролова Г.М.