Постанова

від 20.11.2008 по справі 15/31-08-722

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/31-08-722

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" листопада 2008 р. Справа № 15/31-08-722

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідачів — А.М. Карамишева, В.О. Козачок

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського обласного управління

на підставі постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2008 р.

на рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р.

у справі № 15/31-08-722

за позовом Німецько–Українського підприємства „Ява” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії

    Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління

про зобов'язання виконати певні дії

          Згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 157 від 22.10.2008 р. розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Л.І. Бандури, суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.11.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          Німецько–Українське підприємство „Ява” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору невідновлюваної кредитної лінії № 186 від 11.03.2003 р. виконаним з 04.07.2003 р., визнання договору застави від 13.03.2003 р. майнового комплексу консервного заводу, розташованого в с. Шевченкове Кілійського району Одеської області по вул. Консервній, 21, припиненим з 04.07.2003 р. та зобов'язання ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна майновий комплекс консервного заводу.          При розгляді справи судом першої інстанції позивач усно уточнив позовні вимоги і просив суд зобов'язати ДП „Інформаційний центр” виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна майновий комплекс консервного заводу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р. (суддя В.С. Петров) позов задоволено: зобов'язано ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження майнового комплексу консервного заводу, розташованого в с. Шевченкове Кілійського району Одеської області по вул. Консервній, 21, що належить позивачу; стягнуто з ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Одеського обласного управління на користь позивача 85 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 2500 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

          Судове рішення мотивовано тим, що 03.11.2004 р. на договорі застави від 13.03.2003 р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем майна на користь банку підлягає стягненню 986044,87грн. Але рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р. у справі № 1-26/329-04-9081, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р., вказаний виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що банком не надано доказів, які б підтверджували наявність та безспірність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 у розмірі 986044,87 грн., а також доказів, що встановлювали факт прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, та які подавались відповідачем нотаріусу.

          Судом також встановлена відсутність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором № 186 від 11.03.2003 р.

          Не погодившись з рішенням суду, ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського облуправління, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. рішення суду скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що саме реєстратором –Кілійською районною державною нотаріальною конторою, а не ДП „Інформаційний центр” в особі Одеської філії внесено заборону на відчуження об'єктів нерухомого майна майнового комплексу консервного заводу. Крім того, висновок суду першої інстанції, що ДП „Інформаційний центр” в особі Одеської філії являється держателем Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суперечить п. п. 1.3, 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, згідно з яким держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, а ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України являється адміністратором Реєстру заборон.

          Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги позивача постановою від 16.09.2008 р. постанову апеляційної інстанції скасував, справу передав на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду з підстав ненадання апеляційним судом оцінки фактам, встановленим господарськими судами у справах № 15-1-26/329-04-9081, №1/22-06-255 щодо наявності чи відсутності заборгованості у позивача перед банком за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 та доводам скаржника про ухиляння ВАТ „Державний ощадний банк України” як заставодержателя від внесення змін до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вилучення з названого реєстру заставленого позивачем майнового комплексу консервного заводу за договором застави № 726 від 13.03.2003 р.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          11 березня 2003 р. між ВАТ „Державний ощадний банк України” та Німецько-Українським спільним підприємством „Ява” у вигляді ТОВ укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 186, за умовами якого ВАТ „Державний ощадний банк України” зобов'язалося надати, а Німецько-Українське спільне підприємство „Ява” у вигляді ТОВ отримувати, належним чином використовувати та повернути у встановлені строки кредит у розмірі 1000000,00 грн., сплативши при цьому відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

          З метою забезпечення виконання зобов'язань по поверненню вищевказаного кредиту 13.03.2003 р. між ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 та НУСП „Ява” у вигляді ТОВ укладено договір застави, предметом якого є консервний завод з обладнанням, належний позивачу на праві власності, що знаходиться за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченко, вул. Консервна, 21, вартістю 2088500 грн. Договір застави посвідчений нотаріально та зареєстрований за № 726.

          22.04.2003 р. сторони уклали додаткову угоду № 8, згідно якої невідновлювану кредитну лінію вважатимуть відновлюваною.

          03.11.2004 р. на договорі застави від 13.03.2003 р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. вчинений виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем майна на користь відповідача підлягає стягненню 986044,87 грн.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 23.05.2006 р. у справі № 1/22-06-255 відмовлено ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління в позові до НУСП „Ява” у вигляді ТОВ про стягнення 961729,18 грн. суми неповерненого кредиту, 207538,20 грн. відсотків за користування кредитом, 241515,01 грн. пені на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003 р. № 186 та додаткових угод до нього; зустрічний позов задоволено: додаткові кредитні угоди № № 8-157 визнані недійсними, застосована зворотна реституція з обов'язком виплати банку 680840 грн. При цьому апеляційною інстанцією встановлена відсутність заборгованості НУСП „Ява” у вигляді ТОВ перед ВАТ „Державний ощадний банк України” за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р. у справі № 15-1-26/329-04-9081, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р., виконавчий напис нотаріуса на договорі застави від 13.03.2003 р. визнаний таким, що не підлягає виконанню.

          Розглядаючи спір по суті, господарський суд встановив факт відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем –ВАТ „Державний ощадний банк України” за кредитним договором від 11.03.2003 р. № 186 згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджено представником банку в судовому засіданні апеляційної інстанції.

          Крім того, останній пояснив, що ним не здійснено виключення заставленого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки у позивача існує заборгованість за іншим кредитним договором.

          Згідно ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Отже, договір застави від 13.03.2003 р. є припиненим.

          Відповідно до ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

          Враховуючи вищевикладене та те, що виконавчий напис на договорі застави від 13.03.2003 р. визнаний таким, що не підлягає виконанню, банк повинен був звернутись до нотаріуса з заявою про вилучення з Реєстру заборон заставленого позивачем майнового комплексу консервного заводу згідно договору застави від 13.03.2003 р. № 726. Всупереч нормам чинного законодавства банк цього не зробив, чим порушив право власності спільного підприємства, за захистом якого позивач і звернувся до суду.

          Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є:

- накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; посадовою особою виконавчого  комітету сільської, селищної, міської ради - у зв'язку з накладенням  (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; судами  (крім третейських судів) і слідчими органами —у зв'язку з накладенням  ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними  арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під  арешту).

          Доводи СП „Ява”, про те, що відповідач як заставодержатель ухиляється від внесення змін до Державного реєстру заборон щодо вилучення з вказаного реєстру заставленого позивачем майнового комплексу консервного заводу, не спростовані банком, тому висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства правильний.

          Господарський суд в своєму рішенні помилково зазначив, що держателем Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є державне підприємство „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, але це не призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відповідно до п. 1.3 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє  організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування.

          Між тим, суд першої інстанції правильно встановив, що одним із реєстраторів Реєстру заборон є державне підприємство „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України в особі Одеської філії згідно п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

          Щодо стягнення судових витрат, то апеляційна інстанція зазначає, що згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, тобто господарський суд правильно стягнув судові витрати лише з ВАТ „Державний ощадний банк України”.

          30.10.2008 р. в судовому засіданні апеляційної інстанції представник СП „Ява” заявив клопотання про залучення Державної нотаріальної контори Кілійського району до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Судова колегія відхилила клопотання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України залучення третіх осіб можливе до прийняття рішення по справі.

          Не приймаються до уваги доводи ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, що в Реєстрі заборон існують три записи щодо арешту майнового комплексу консервного заводу:

- 14.03.2003 р. приватним нотаріусом Децик Е.М. накладений арешт на спірне майно на підставі договору застави № 726 від 13.03.2003 р.;

- 06.06.2007 р. реєстратором - Кілійською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесеною Відділом ДВС Кілійського районного управління юстиції Одеської області накладений арешт на все нерухоме майно;

- 09.10.2007 р. реєстратором - Кілійською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесеною Відділом ДВС Кілійського районного управління юстиції Одеської області накладений арешт на все нерухоме майно, оскільки спір виник щодо запису, вчиненого 14.03.2003 р. приватним нотаріусом Децик Е.М. на підставі договору застави № 726 від 13.03.2003 р.

          З урахуванням викладеного, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2008 р. у справі № 15/31-08-722 залишити без змін, а апеляційну скаргу —без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко