Постанова

від 19.05.2011 по справі 32/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2011 № 32/31

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Попіко вої О.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача: ОСОБА _1. - довіреність № 01-10/589 від 30.12. 2010 р.

від відповідача: ОСО БА_2 - довіреність № 3176/0/4-10 від 21.05.10

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційну скаргу Дер жавного комітету України з д ержавного матеріального рез ерву

на рішення

Господарського суду м іста Києва

від 16.03.2011 р.

у справі № 32/31 (суддя - Х рипун О.О.)

за позовом Державного підприємства "Маріупольськи й морський торгівельний пор т"

до Державного комітет у України з державного матер іального резерву

про стягнення витрат з відповідального зберіганн я матеріальних цінностей дер жавного матеріального резер ву

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Маріупольський морський то ргівельний порт” (далі - ДП “Маріупольський морський то ргівельний порт”, позивач) зв ернулось до Господарського с уду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комі тету України з державного ма теріального резерву (далі - відповідач) 160 706,89 грн. витрат по несених в результаті відпові дального зберігання матеріа льних цінностей державного м атеріального резерву.

В подальшому позивач збіль шив позовні вимоги і просив с уд стягнути з відповідача 180 641 ,85 грн. витрат, понесених в резу льтаті відповідального збер ігання матеріальних цінност ей.

Позовні вимоги обґрунтова ні неналежним виконанням від повідачем зобов' язань за до говором відповідального збе рігання матеріальних ціннос тей мобілізаційного резерву № 27-7/524 від 18.11.2002 в частині відшкод ування витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 16.03.2011 р. позо в задоволений повністю. Стяг нуто з Державного комітету У країни з державного матеріал ьного резерву на користь Дер жавного підприємства “Маріу польський морський торгівел ьний порт” 180 641 грн. 85 коп. основ ного боргу, 34 884 грн. витрат на пр оведення судово-економічної експертизи, 1 806 грн. 42 коп. витра т на оплату державного мита, 23 6 грн. витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу.

Задовольняючи позов місце вий господарський суд посила вся на приписи статей 525, 526 Циві льного кодексу України та ст атей 8, 11 Закону України “Про де ржавний матеріальний резерв ” з огляду на доведеність фак ту понесення позивачем витра т на здійснення відповідальн ого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного р езерву, що підтверджується в исновком судово-економічної експертизи.

Не погодившись з рішенням, в ідповідач звернувся до Київс ького апеляційного господар ського суду з апеляційною ск аргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, я ким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач вважає оскаржу ване рішення таким, що прийня те з порушенням норм матеріа льного та процесуального пра ва.

Апеляційна скарга обґрунт ована тим, позивачем не довед ено факт зберігання матеріал ьних цінностей державного ре зерву та не надано обґрунтов аного розрахунку суми позову . Крім того, відповідач вважає , що задовольняючи позов, місц евий господарський суд невір но послався на висновок судо во-економічної експертизи, о скільки відповідно до статті 42 Господарського процесуаль ного кодексу України висново к судового експерта для госп одарського суду не є обов' я зковим і оцінюється за прави лами, встановленими статтею 43 Господарського процесуаль ного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 04.05.2011 р. апеляційна скарга пр ийнята до провадження, розгл яд справи призначений на 19.05.2011 р .

В судовому засіданні 19.05.2011 р. п редставник відповідача усно підтримав доводи апеляційно ї скарги та просив її задовол ьнити. Присутній представник позивача усно заперечував щ одо доводів апеляційної скар ги та просив відмовити у її за доволенні, а оскаржуване ріш ення суду першої інстанції п росив залишити без змін з мот ивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну ск аргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представн иків сторін, колегія суддів в становила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуаль ного кодексу України у проце сі перегляду справи апеляцій ний господарський суд за ная вними у справі і додатково по даними доказами повторно роз глядає справу, також апеляці йний господарський суд не зв ' язаний доводами апеляційн ої скарги і перевіряє законн ість і обґрунтованість рішен ня господарського суду у пов ному обсязі.

Як було встановлено судом п ершої інстанції та підтвердж ується матеріалами справи 18.11 .2002 р. між сторонами у справі бу в підписаний договір № 27-7/524 від повідального зберігання мат еріальних цінностей мобіліз аційного резерву, відповідно до п. 2.8 якого позивач щорічно р азом із річним звітом по форм і № 12 зобов' язався подавати з атверджений зберігачем кошт орис витрат на зберігання ма теріальних цінностей мобілі заційного резерву на наступн ий рік відповідно до п. 10.3 Інстр укції про порядок фінансуван ня заходів з мобілізаційної підготовки народного господ арства України, затвердженої Міністерством фінансів Укра їни 30.03.1996 № 111/03, а відповідач згідн о з п. 3.1 договору взяв на себе з обов' язання відшкодовуват и зберігачу витрати на збері гання цінностей у межах бюдж етних асигнувань, передбачен их на ці цілі.

Згідно з пунктом 1 статті 7, пу нктом 5 статті 11 Закону Україн и “Про державний матеріальни й резерв” особа, яка здійснює відповідальне зберігання ма теріальних цінностей держав ного резерву, має право на від шкодування витрат, пов' язан их з відповідальним зберіган ням.

Пункт 1 статті 8 Закону перед бачає відшкодування усіх вит рат відповідальних зберігач ів.

Супровідними листами № ПО-1 04 від 19.12.2006 р. (а.с. 16), № ПО-176 від 24.12.2007 р. ( а.с. 21), № ПО-8 від 13.01.2009 р. (а.с. 26) позива ч надсилав на адресу відпові дача документи звіту з наявн ості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, як ий зберігається у позивача, д одаючи до них відомості про п ункти зберігання матеріальн их цінностей мобілізаційног о резерву, довідки про наявні сть матеріальних цінностей м обілізаційного резерву, дові дки про виконання постанов і розпоряджень КМУ щодо розбр онювання мобілізаційного ре зерву, кошториси витрат на зб ерігання матеріальних цінно стей мобілізаційного резерв у, довідки про нарахування за робітної плати робітникам за зберігання мобілізаційного резерву, виписки зі штатного розпису позивача, довідки пр о електроспоживання у приміщ еннях для зберігання матеріа льних цінностей мобілізацій ного резерву, довідки про опл ату послуг за опалення склад у мобілізаційного резерву, р ахунки нарахування амортиза ції на приміщення зберігання мобілізаційного резерву пор ту, чим підтверджували відпо відні витрати на здійснення відповідного зберігання мат еріальних цінностей мобіліз аційного резерву за відповід ні періоди.

Актами № 1 від 12.07.2006, № 2 від 18.07.2007 та № 3 від 08.07.2008 перевірки наявност і, якісного стану та умов збер ігання матеріальних цінност ей мобілізаційного резерву с таном на 01.07.2006 р., 01.07.2007 р. та відпов ідно на 01.07.2008 р. (ДСК № ПО-70 прим. № 3 форма 10мр) встановлено наявні сть матеріальних цінностей, їх відповідність ГОСТам, ТУ т а строкам зберігання, які зна ходяться на відповідальному зберіганні Державного підпр иємство “Маріупольський мор ський торгівельний порт” вс тановлено фактичну наявніст ь матеріальних цінностей моб резерву, що відповідає облік овим даним, усі матеріальні ц інності якісні та відповідаю ть цілям, для яких вони призна чені.

22.09.2008 р. позивач надіслав на а дресу відповідача претензію за № 28-15/182 з вимогою сплатити за боргованість перед ДП “Маріу польський морський торгівел ьний порт” за відповідальне зберігання матеріальних цін ностей мобілізаційного резе рву у розмірі 174 941,93 грн. за періо д з 2005 по 2007 роки.

В зв' язку відмовою відпов ідача здійснити відшкодуван ня зазначених коштів, позива ч звернувся до Господарськог о суду міста Києва з даним поз овом.

Колегія суддів після дослі дження матеріалів справи пог оджується з висновком місцев ого господарського суду стос овного того, що позов ДП “Марі упольський морський торгове льний порт” підлягає задовол енню, з огляду на наступне:

Закон України “Про державн ий матеріальний резерв” від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та допов неннями), та Порядок формуван ня, розміщення та проведення операцій з матеріальними ці нностями, затверджений поста новою Кабінету Міністрів Укр аїни від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та д оповненнями) регулюють право відносини щодо відповідальн ого зберігання матеріальних цінностей державного матері ального резерву.

Згідно зі статтею 1 Закону У країни “Про державний матері альний резерв” державний рез ерв є особливим державним за пасом матеріальних цінносте й, призначених для використа ння в цілях і в порядку, передб ачених цим Законом. У складі д ержавного резерву створюєть ся незнижуваний запас матері альних цінностей (постійно п ідтримуваний обсяг їх зберіг ання).

Як визначено статтею 2 Закон у, відповідальним зберігання м матеріальних цінностей дер жавного резерву є зберігання закладених до державного ре зерву матеріальних цінносте й у постачальника (виробника ) або одержувача (споживача) бе з надання йому права користу ватися цими матеріальними ці нностями до прийняття у вста новленому порядку рішення пр о відпуск їх з державного рез ерву.

Статтею 4 Закону передбачен о, що державний резерв створю є Кабінет Міністрів України. Організація формування, збе рігання і обслуговування дер жавного резерву, соціальний розвиток забезпечуються упо вноваженим на це центральним органом виконавчої влади, як ий здійснює управління держа вним резервом, підприємствам и, установами і організаціям и, що входять до єдиної систем и державного резерву України .

Управління державним мате ріальним резервом здійснює Д ержавний комітет України з д ержавного матеріального рез ерву, який відповідно до Указ у Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Держа вного агентства з управління державним матеріальним резе рвом.

Відповідно до п. 4 та п. 5 Поряд ку формування, розміщення та проведення операцій з матер іальними цінностями державн ого резерву на підприємствах , в установах і організаціях, щ о здійснюють відповідальне з берігання матеріальних цінн остей державного резерву, ро зміщення матеріальних цінно стей забезпечується Держком резервом виходячи з критерії в економічної доцільності, н аявності у цих зберігачів не обхідних для зберігання прод укції умов, доцільності тери торіального розташування зб ерігачів тощо.

Поставка і закладення мате ріальних цінностей до держав ного резерву здійснюється ві дповідно до затверджених Каб інетом Міністрів України ном енклатури і норм їх накопиче ння у державному резерві та м обілізаційних завдань у поря дку створення, поповнення, ос віження, заміни запасів мате ріальних цінностей державно го резерву та повернення тим часово позичених матеріальн их цінностей.

Згідно зі статтею 12 Закону У країни “Про державний матері альний резерв” державний рез ерв матеріальних цінностей є недоторканим і може викорис товуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно із постановою Кабінет у Міністрів України № 100-03 від 29.0 1.1998 Положення про особливості формування, розміщення та пр оведення операцій з матеріал ьними цінностями мобрезерву , Положенням про мобілізацій ний резерв, затвердженого по становою ЦК КПРС та Ради Міні стрів СРСР - мобілізаційний резерв матеріальних цінност ей створюється підприємства ми в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційни х завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей вста новлюється за номенклатурам и та обсягами, визначеними мі ністерствами, іншими централ ьними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до статті 11 Циві льного кодексу України цивіл ьні права і обов' язки виник ають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які х оч і не передбачені законом а ле в силу загальних начал і зм істу цивільного законодавст ва породжують цивільні права і обов' язки.

Статтею 174 Господарського к одексу України передбачено, що господарські зобов' язан ня можуть виникнути, в тому чи слі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-право вого акта, що регулює господа рську діяльність, та з акту уп равління господарською діял ьністю.

Відповідно до п. 3 та п. 4 статт і 11 Закону України “Про держав ний матеріальний резерв” пер елік підприємств, установ і о рганізацій усіх форм власнос ті, що виконують відповідаль не зберігання матеріальних ц інностей державного резерву , номенклатура та обсяги їх на копичення визначаються мобі лізаційними та іншими спеціа льними планами. Підприємства , установи і організації всіх форм власності, яким встанов лені мобілізаційні та інші с пеціальні завдання, зобов' я зані забезпечити розміщення , зберігання, своєчасне освіж ення, заміну, а також відпуск м атеріальних цінностей із дер жавного резерву згідно із за значеними завданнями власни ми силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінн ості мобілізаційного резерв у (в даному випадку мобілізац ійне завдання виступає адмін істративним актом, на підста ві якого виникають правовідн осини, які хоч і містять цивіл ьно-правовий характер але яв ляються специфічними правов ідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завд ання, яке доводиться до підпр иємства.

Відповідно до п. 3 статті 11 За кону України “Про державний матеріальний резерв” позива ч є відповідальним зберігаче м матеріальних цінностей моб ілізаційного резерву. Таким чином, позивач зобов' язаний зберігати матеріальні цінно сті мобілізаційного резерву , які є недоторканими і можуть використовуватися лише за р ішенням Кабінету Міністрів У країни (стаття 12 Закону Україн и “Про державний матеріальни й резерв”).

З огляду на викладене колег ія суддів погоджується, що на дані позивачем докази в суку пності свідчать, що на відпов ідальному зберіганні позива ча знаходились матеріальні ц інності мобілізаційного рез ерву, а тому суд вважає доведе ним факт виконання позивачем своїх зобов' язань щодо збе рігання матеріальних ціннос тей мобілізаційного резерву у 2006 - 2008 роках.

У пункті 5 статті 11 Закону Укр аїни “про державний матеріал ьний резерв” визначено, що ві дшкодування витрат підприєм ствам, установам і організац іям, що виконують відповідал ьне зберігання матеріальних цінностей державного резерв у, провадиться у порядку, вста новленому Кабінетом Міністр ів України. Відповідно до п. 5 П орядку відшкодування підпри ємствам, установам та органі заціям витрат, пов' язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей держ авного резерву, затвердженог о постановою Кабінету Мініст рів України від 12.04.2002 № 532, Держко мрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальни х зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей. Залежно від номен клатури, асортименту та особ ливостей технології зберіга ння передбачаються можливі д одаткові витрати, пов' язані з обслуговуванням матеріаль них цінностей державного рез ерву, зокрема витрати на конс ервацію, переміщення, перефа рбування тощо. Розмір додатк ових витрат визначається у к ожному разі окремо за узгодж енням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем н а підставі обґрунтованих фак тичних витрат відповідально го зберігання.

Розмір зазначених витрат д ля позивача Держкомрезервом не визначався. Фактичне поне сення позивачем витрат по зб еріганню матеріальних цінно стей мобілізаційного резерв у підтверджується висновком судово-економічної експерти зи по справі № 31/31 від 30.12.2010 № 6441/7543/10-19, яка була призначена ухвалою Господарського суду міста Ки єва від 12.03.2010 для здійснення пов ного дослідження всіх обстав ин справи. Так, згідно вказано го висновку експертизи, витр ати Державного підприємство “Маріупольський морський то рговельний порт” на зберіган ня матеріальних цінностей де ржавного резерву за 2006- 2008 рок и документально підтверджую ться на суму 180 641,85 грн.

Доводи відповідача щодо не правомірного посилання судо м першої інстанції на виснов ок судової експертизи є юрид ично неспроможними, оскільки ч. 5 статті 42 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и зобов' язує господарський суд здійснювати оцінку висн овку судового експерта за пр авилами визначеними у статті 43 Господарського процесуаль ного кодексу України як і всі інші докази, тобто за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому процесі всіх обс тавин справи в їх сукупності , керуючись законом. Апеляцій на інстанція погоджується, щ о висновок судового експерта є належним доказом щодо розм іру витрат, які були понесенн і позивачем під час виконанн я договору відповідального з берігання.

Апеляційна інстанція пого джується, що невизнання відп овідачем розміру понесених п озивачем витрат не звільняє його від зобов' язання відшк одувати зазначені кошти згід но вимог законодавства, оскі льки факт понесення позиваче м витрат підтверджені належн ими доказами у справі.

Згідно з спеціальним закон одавством (п. 5 статті 11 Закону У країни “Про державний матері альний резерв”) відповідач з обов' язаний відшкодувати п озивачу витрати на зберіганн я матеріальних цінностей моб ілізаційного резерву.

Відповідно до статті 526 Циві льного кодексу України зобов ' язання повинні виконувати ся належним чином відповідно до умов договору та вимог цьо го кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, а за від сутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться. Однос тороння відмова від зобов' я зання або одностороння зміна його умов не допускається, як що інше не встановлено догов ором або законом, (стаття 525 Цив ільного кодексу України).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов ві рного висновку, що позовні ви моги про стягнення витрат на зберігання цінностей держав ного матеріального резерву з а 2006- 2008 роки підлягають задов оленню у розмірі 180 641,85 грн., тобт о повністю.

Згідно статей 33, 34 Господарсь кого процесуального кодексу України, кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог і заперечен ь. Докази подаються сторонам и та іншими учасниками судов ого процесу. Господарський с уд приймає тільки ті докази, я кі мають значення для справи . Обставини справи, які відпов ідно до законодавства повинн і бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надан о належних доказів на спрост ування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції ві рно визначив вимоги позивача як такі, що підлягають задово ленню.

З огляду на викладене, колег ія суддів дійшла висновку пр о відсутність підстав для зм іни чи скасування рішення су ду першої інстанції в розумі нні статті 104 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв' яз ку з відмовою в її задоволенн і на підставі статті 49 Господа рського процесуального коде ксу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуал ьного кодексу України, Київс ький апеляційний господарсь кий суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дер жавного комітету України з д ержавного матеріального рез ерву залишити без задоволенн я.

2. Рішення Господарського су ду міста Києва від 16.03.2011 р. у спра ві № 32/31 залишити без змін.

3.Справу № 32/310 повернути до Го сподарського суду міста Києв а.

Головуючий суддя

Судді

25.05.11 (відправлено)