Рішення

від 11.04.2011 по справі 9/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/47

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.04.11 р.                                                                                 Справа № 9/47                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства „ВКФ Азов - Союз”, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 9 943грн.56коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 11.04.2011р. о 15год.40хв. по 11.04.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „ВКФ Азов - Союз”, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості у розмірі 9 943грн.56коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1063-2008/п від 18.06.2008р., видаткові накладні №РН-000008 від 30.07.2008р., №РН-000010 від 04.08.2008р., №РН-000011 від 06.08.2008р., №РН-000013 від 18.08.2008р., листи №145/б від 24.11.2010р., №25/11/10 від 25.11.2010р., платіжні доручення №1673 від 22.07.2008р., №2024 від 07.08.2008р., №535 від 08.08.2008р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 26.11.2010р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9 943грн.56коп. на підставі ст.530 Цивільного кодексу України.

Позивачем 31.03.2011р. надана заява №263 від 30.03.2011р. про зміну підстави позову, згідно якої останній до початку розгляду справи по суті змінює підстави позову, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9 943грн.56коп., посилаючись при цьому на ст.670 Цивільного кодексу України.

Суд розглядає позов з урахуванням заяви №263 від 30.03.2011р. про зміну підстави позову.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9257122 Приватне підприємство „ВКФ Азов - Союз”, м. Маріуполь станом на 24.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

16.03.2011р., 28.03.2011р. та 08.04.2011р. позивачем надані письмові пояснення №201 від 05.03.2011р., №254 від 28.03.2011р. та №301 від 08.04.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

18.07.2008р. між Приватним підприємством „ВКФ Азов - Союз”, м. Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк укладений договір №1063-2008/п, відповідно з яким на протязі строку дії даного договору продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність спірально-навивні воздуховоди з оцинкованої сталі та фасонні вироби до них, а покупець (позивач) зобов'язується товар прийняти та оплатити на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Передача товару здійснюється узгодженими партіями. Партією товару є кількість товару, вказана у одній видатковій накладній (п.4.1 договору).

Згідно п.4.5 договору строк передачі партії товару – 7 календарних днів з дати надходження заявки від покупця.

Пунктами 5.1, 5.3 договору визначено, що ціни на товар зазначаються у накладних. Оплата партії товару здійснюється покупцем на протязі 3 днів з дати направлення заявки покупцем та виставлення рахунку продавцем.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача факсом направленні листи-заявки вих.№1715 від 21.07.2008р., вих.№1729 від 28.07.2008р. стосовно поставки товарно-матеріальних цінностей згідно договору №1063-2008/п від 18.06.2008р. на загальну суму 180 000грн.00коп., копії яких наявні в матеріалах справи. Заперечень відповідача щодо неотримання наведених листів суду не представлено, у зв'язку з чим та оскільки договором не визначено способу направлення заявок покупцем, суд вважає, що листи-заявки вих.№1715 від 21.07.2008р., вих.№1729 від 28.07.2008р. отримані відповідачем.

Також, позивач зазначає, що відповідачем відповідно до заявок позивача виставлені рахунки-фактури №000012 від 21.07.2008р. та №00013 від 29.07.2008р., які відсутні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 01.03.2011р. зобов'язав сторін надати письмові пояснення стосовно всіх правовідносин між сторонами, оригінали та належним чином засвідчені копії рахунків – фактур №00012 від 21.07.2008р. та № 00013 від 29.07.2008р., ухвалами від 17.03.2011р. та 30.03.2011р. зобов'язав відповідача представити суду оригінали та належним чином засвідчені копії рахунків – фактур №00012 від 21.07.2008р. та № 00013 від 29.07.2008р., які виписані на підставі договору поставки №1063-2008/п від 18.07.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Позивачем 16.03.2011р. надані письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що рахунки-фактури №000012 від 21.07.2008р. та №00013 від 29.07.2008р. у позивача не збереглись, оскільки рахунки не є первинними документами, які фіксують будь-яку господарську операцію, а відтак останні не підпадають під вимогу законодавства щодо трирічного зберігання документа.

Виходячи з чого, суд вважає, що відсутність рахунків-фактур №000012 від 21.07.2008р. та №00013 від 29.07.2008р. в матеріалах справи не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У відповідності до умов договору, 22.07.2008р., 07.08.2008р. та 08.08.2008р. позивачем на підставі рахунків-фактур №12 від 21.07.2008р. та №13 від 29.07.2008р. перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 180 000грн.00коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №1673 від 22.07.2008р., №2024 від 07.08.2008р., №535 від 08.08.2008р.

Як зазначено вище, п.4.5 договору встановлений строк передачі партії товару, а саме 7 календарних днів з дати надходження заявки від покупця.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк для поставки відповідачем оплаченої продукції за листами-заявками вих.№1715 від 21.07.2008р., вих.№1729 від 28.07.2008р. настав.

Відповідач поставив товарно-матеріальні цінності, визначені у наведених вище листах-заявках, не в повному обсязі, а саме на загальну суму 170 056грн.44коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-000008 від 30.07.2008р., №РН-000010 від 04.08.2008р., №РН-000011 від 06.08.2008р., №РН-000013 від 18.08.2008р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Як зазначено позивачем, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку решти товарів за листом-заявкою вих.№1715 від 21.07.2008р. на суму 9 943грн.56коп. Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

У зв`язку з зазначеним, листом №145/б від 24.11.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 9 943грн.56коп., перераховані на підставі рахунку №00012 від 21.07.2008р.

У відповідь на наведений лист, відповідач направив позивачу лист №25/11/10 від 25.11.2010р., зі змісту якого вбачається, що Приватне підприємство „ВКФ Азов - Союз” тимчасово не веде господарську діяльність та зазначено, що заборгованість за рахунком №00012 від 21.07.2008р. в розмірі 9 943грн.56коп. буде повернена з настанням фінансової стабільності підприємства відповідача.

Таким чином, за твердженням позивача, на момент подання позовної заяви, відповідач непоставив продукцію загальною вартістю 9 943грн.56коп. та не повернув передоплату.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначених норм, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, направивши заявки відповідачу та здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 9 943грн.56коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором №1063-2008/п від 18.06.2008р. в розмірі 9 943грн.56коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк щодо стягнення заборгованості в розмірі 9 943грн.56коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                     ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк до відповідача, Приватного підприємства „ВКФ Азов - Союз”, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості у розмірі 9 943грн.56коп. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „ВКФ Азов - Союз” (за адресою: вул. Казанцева, б.7-Б, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 30506283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” (за адресою: вул. Куйбишева, 143-г, м. Донецьк, 83060, ЄДРПОУ 13539835) суму заборгованості в розмірі 9 943грн.56коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 18.04.2011р.