Рішення

від 19.05.2011 по справі 13/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/334

19.05.11

За позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

до                 Закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"

про               стягнення суми боргу - 110628,00грн.

Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача         ОСОБА_1 –дов. № 268 від 15.02.2011 р.  

від відповідача    ОСОБА_2 –ов. № 881-17 від 14.04.2011 р.

В судовому засіданні 19.05.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

29.06.10 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми боргу 110628,00грн.

Позов мотивований неналежним виконанням умов договору оренди в частині оплати.

05.07.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/334, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 03.08.10 о 10:20.

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжений 03.08.10. Розгляд справи відкладався, відповідно до  вимог ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 09.09.10 позивач заявив, що в ході розгляду справи та дослідження і вивчення документів ним виявлено документ, який він не підписував, а саме довіреність видану 20.06.08 ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_7 про наділення його правами щодо представництва його інтересів перед третіми особами щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем BMW модель E66/750LI, кузов НОМЕР_1, посвідчену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, про що зроблено письмову заяву власноручно і особисто ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_3 заявив, що під час розгляду справи йому стало відомо про відчуження належного йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого18.06.01 ВРЕР м. Мар'їнка при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області транспортного засобу без його вільного волевиявлення на те.

Також ОСОБА_3 заявив, що йому невідомі обставини видачі 01.07.2009 довіреності  посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 на ім'я гр-на ОСОБА_6 (АДРЕСА_1).

Представник відповідача повідомив суд, що необізнаний про ці обставини.  

Також, в ході розгляду справи виявлено, що гр-н ОСОБА_7 будучи керівником Відповідача - орендаря в правовідносинах на підставі Договору №24/01-02А від 24.01.08 діяв від імені орендодавця на підставі довіреності посвідченої ОСОБА_4, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу укладаючи додаткову угоду 0403/05/10 від 30.04.09 до договору №24/01-02А оренди легкового автомобіля з правом викупу від 24.01.08.  

У зв’язку з тим, що виявлені обставини вказують на наявність у діяльності працівників нотаріату та Президента відповідача порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку та на підставі п.2 ч.2 ст. 79 ГПК України, ухвалою від 14.09.2010 року суд направив повідомлення та матеріали справи до слідчих органів для вирішення питання про наявність і діях працівників нотаріату та Президента ЗАТ "УАСК АСКА" складу злочину і як наслідок зупинив провадження у справі.   

18.04.11 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 13/334 та супровідний лист, в якому прокурор Ворошиловського району міста Донецька Сагунов І.М. повідомив суд, що за результатами проведених перевірок прийнято рішення від 05.04.11 про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях нотаріуса ознак складів злочину.

Ухвалою суду від 18.04.11 було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.04.11.

28.04.11 в судове засідання представники сторін не з'явилися, проте подали клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України ухвалою від 28.04.11 розгляд справи було відкладено на 19.05.11.

13.05.11 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про повторне зупинення провадження у  справі.

16.05.2011 року від прокуратури Ворошиловського району міста Донецька до Господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист, до якого було долучено Постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Крім того в зазначеному листі прокурором Ворошиловського району міста Донецька було повідомлено, що вищевказане рішення про відмову в порушенні кримінальної справи було відмінено прокуратурою Донецької області, у зв'язку з чим проводиться додаткова дослідча перевірка.

19.05.11 в судове засідання з’явилися представники сторін. Судом розглянуто клопотання позивача про повторне зупинення провадження у  справі та відмовлено у його задоволенні через відсутність підстав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

24.01.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі –позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (надалі –відповідач, орендар) було укладено договір оренди легкового автомобіля з правом викупу № 24/01-02А від 24.01.2008 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду автомобіль BMW 750 LI Е66, що підтверджується Актом приймання-передачі автотранспортних засобів від 24.01.2008 року, а відповідач прийняв автомобіль в оренду та відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору зобов’язався щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця здійснювати орендну плату в розмірі 36 876,00 грн.

Додатковою  угодою № 1 до Договору, сторони внесли зміни до підпункту 5 пункту 7.1 Договору, відповідно до якого орендар зобов’язується здійснювати страхування автомобіля, що орендується протягом терміну дії цього Договору по виду страхування КАСКО, при цьому вигодо набувачем за укладеним договором страхування повинен бути орендар.

Як стверджує позивач, відповідач передбачені Договором зобов’язання щодо оплати за оренду автомобіля за травень, червень та липень не виконав, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 110 628,00 грн.

06.05.2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою погашення заборгованості. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем було надано для долучення до матеріалів справи Додаткові угоди  від 30.04.2009 року та від 30.06.2009 року до Договору, Довіреність № 11171, видану 20.06.2008 року, як стверджує відповідач, від імені ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_7 засвідчену приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_4, на право розпорядження вищезазначеним автомобілем.

Відповідно до Додаткової угоди від 30.04.2009 року до Договору, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_7 на підставі вищезазначеної довіреності з однієї сторони та Закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" в особі віце-президента ОСОБА_8 внесли зміни до Договору щодо зниження орендної плати до 500,00 грн.

Згідно Додаткової угоди від 30.06.2009 року до Договору, ОСОБА_7 на підставі вищезазначеної довіреності з однієї сторони та Закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" в особі віце-президента ОСОБА_8 закінчили дію Договору оренди легкового автомобіля автомобіль BMW 750 LI Е66.

01.07.2009 року було видано довіреність ВМЕ № 318799 на право розпорядження зазначеним автомобілем від імені ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_6, засвідчену  приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_9

У зв’язку з виявленням обставини, які вказували на наявність у діяльності приватних нотаріусів Президента відповідача порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку судом було направлено справу до Прокуратури Донецької області для проведення перевірки.

В ході прокурорської перевірки було встановлено, що в довіреності № 11171 від 20.06.2008 року підпис від імені ОСОБА_3 та напис "ОСОБА_3" виконані не  ОСОБА_3, а іншою особою, що підтверджено висновком експерта № 36 від 05.01.2011 року з якого вбачається, що рукописний напис «ОСОБА_3»в графі «ПІДПИС» в довіреності № 11171 від 20.06.2008 року, електрофотографічна копія якої представлена на дослідження виконана не  ОСОБА_3, а іншою особою.  

Відповідно до  ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України).

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, які порушують публічний порядок, є такі правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що зазначені угоди були підписані не уповноваженою на те особою, суд вважає зазначені Додаткові угоди  від 30.04.2009 року та від 30.06.2009 року до Договору, на які посилається відповідач, як на підстави для відмови у задоволенні позову, нікчемними.

Дослідивши зміст спірного договору оренди легкового автомобіля з правом викупу № 24/01-02А від 24.01.2008 року, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до  ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно інформації ВРЕР м. Мар’янка при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 12.01.2011 року  автомобіль BMW модель 750 LI Е66, кузов НОМЕР_1 належний громадянину ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, 14.10.2009 року був зареєстрований на громадянку ОСОБА_10 на підставі біржової угоди № 006819 товарної біржі «Фенікс»від 02.07.2009 року.  

Згідно до ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

З переходом права власності на транспортний засіб права ОСОБА_3, як орендодавця, в в т.ч. в частині отримання орендної плати перейшли до нового власника.  

Таким чином, 01.07.2009 року дію договору оренди легкового автомобіля з правом викупу № 24/01-02А від 24.01.2008 року було припинено, у зв’язку з чим суд вважає нарахування позивачем орендної плати за липень в розмірі 36 876,00 грн. безпідставним.

Як встановлено судом, 18.05.2010 року Закритим акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" було перераховано на рахунок позивача 1 500,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 800 від 18.05.2011 року.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та зважаючи на те, що відповідач не здійснив орендну плату за травень та червень, в розмірі, передбаченому п. 5.1. Договору –36 876,00 грн., а договір припинений з 01.07.09, суд вважає вимоги позивача про стягнення 110 628,00 грн. такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 72 252,00 грн. (36 876,00 грн. + 36 876,00 грн. - 1 500,00 грн.).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належних і допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з  Закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (03186,м. Київ, вул.Ав.Антонова, 5, ідентифікаційний код 13490997) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер ФОП НОМЕР_3) заборгованість з орендної плати в розмірі 72252 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят дві),00грн., державне мито в розмірі 722 (сімсот двадцять дві),52грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 154,13грн.

В іншій частині позову відмовити.

3.Після набрання рішення законної сили  видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                       І.Д. Курдельчук

дата складення 23.05.11