Рішення

від 23.05.2011 по справі 39/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/44

23.05.11

За позовом                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд"

до  відповідача-1       Акціонерного товариства закритого типу "Агро"  

до відповідача-2  Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"  

про поділ майна, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності

                                                                                                                                Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача:         ОСОБА_1., довіреність № 4 від 24.03.2011 р.

від відповідача-1: ОСОБА_2., довіреність № б/н від 14.04.2011 р.

від відповідача-2: не з”явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (позивач) звернулося до Господарського  суду міста Києва  з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Агро" (відповідач-1), до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про:

- поділ в натурі майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 шляхом виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, код ЄДРПОУ 36867698) 70/100 ідеальних часток із спільної часткової власності в натурі у складі літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м;

- припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, код ЄДРПОУ 36867698) на частку в розмірі 70/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47;

- припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, код ЄДРПОУ 16459456) на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, код ЄДРПОУ 36867698) право приватної власності на нежилі будівлі, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, як на окремо визначений об»єкт нерухомого майна загальною площею 395,2 кв.м;

- зобов»язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, код ЄДРПОУ 36867698) на окремо визначений об»єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, у складі нежилих будівель загальною площею 395,3 кв.м, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м;

- про стягнення з відповідачів сплаченого позивачем державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що внаслідок відчуження ТОВ «Компанія «Автоінвест»на користь позивача за Договором купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р. нежилих будівель загальною площею 395,3 кв.м, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м, що складає 70/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, позивач набув право спільної часткової власності на вищезазначений цілісний майновий комплес, що підтверджується витягом КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 26606519 від 05.07.2010 р. Відповідач-1, який є співласником наведеного цілісного майнового комплесу в частці 30/100, а саме нежитлових будівель: літ. А –125,1 кв.м, літ. Г –22,5 кв. м, внаслідок природної руйнації здійснив їх знесення та повідомив позивача листом № 10/02 від 10.02.2011 р. про скасування відповідачем 2 державної реєстрації права власності частини майнового комплексу у частці 30/100 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 за заявою відповідача-1 від 14.12.2010 р. № 93730. Позивач з посиланням на приписи ст.ст. 317, 319, 362, 367, 391, 392 ЦК України зазначає, що право співвласника спільної часткової власності обмежується на розпорядження його майном, тоді як власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, при цьому власник майна може пред»явтити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/44 та призначено справу до розгляду на 04.04.2011 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2011 р., надав на виконання вимог ухвали суду довідку-повідомлення та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 23.03.2011 р.

Представник відповідача-1 (ОСОБА_3.) в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2011 р., надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, а саме: звернення відповідача-1 до відповідача-2 із заявою від 14.12.2010 р. № 93730 про скасування державної реєстрації права власності на будівлі літ. А –125,1 кв.м, літ. Г –22,5 кв. м, скасування державної реєстрації права власності на наведені будівлі, що підтверджується листом відповідача-2 № 5191 від 02.02.2011 р., у зв»язку з чим зазначив відповідач-1, що вимоги позивача, спрямовані на припинення права спільної часткової власності, а також про визнання за позивачем приватної власності на нежилі будівлі, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, як на окремо визначений об»єкт нерухомого майна загальною площею 395,2 кв.м є правомірними.

Представник відповідача-2 в судове засідання 04.04.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 14.03.2011 р. не виконав.

Ухвалою суду від 04.04.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.04.2011 р. о 11:30 год.

15.04.2011 р. відповідач-1 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., подав письмові пояснення щодо обгрунтування позовних вимог до відповідача-2, якими також уточнив позовні вимоги до останнього, а саме: просив зобов»язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, код ЄДРПОУ 36867698) на окремо визначений об»єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, у складі нежилих будівель загальною площею 395,2 кв.м, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. м.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про зміну поштової адреси та з клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача-1 судом задоволені.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., звернувся до суду з усним  клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., надав суду письмове клопотання, відповідно до якого повідомив суд, що відповідно до рішення Голови Правління відповідача-1 доручення № 16 від 01.03.2011 р., видане на ім"я ОСОБА_3., наказом № 02-В від 04.04.2011 р. відкликане, а тому з 04.04.2011 р. у ОСОБА_3. відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача-1 у даній справі.  Клопотання судом задоволено.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., звернулися до суду з клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 р.

22.04.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

12.05.2011 р. представник відповідача-1 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з необхідністю встановлення наявності у ТОВ "Регіон-Агробуд" статуса позивача. Так, відповідач-1 зазаначає, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили б про дотримання вимог ст. 362 ЦК України під час придбання частини у праві спільної власності на спірний  майновий комплекс. Наведене клопотання судом відхилене з огляду на наступне:

Згідно ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави для відкладення розгляду справи визначені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, а також предмет спору у даній справі, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи з підстав встановлення наявності у ТОВ "Регіон-Агробуд" статуса позивача, а тому клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник відповідача-1 (ОСОБА_2.) в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., надав відзив на позовну заяву (№ б/н від 16.05.2011 р.), відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому, представник відповідача-1 зазначив, що заява від 10.12.2010 р. до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про анулювання реєстрації права власності на будівлі літ. А –125,1 кв.м, літ. Г –22,5 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, від імені відповідача-1 подавалась за підписом Голови правління АТЗТ "Агро" ОСОБА_4, дії якого суперечать Положенню про управління та розпорядження майном АТЗТ «Агро», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від14.04.2010 р. Крім того, однією із заявлених позивачем вимог є припинення права спільної часткової власності Акціонерного товариства закритого типу "Агро" на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, тоді як докази, які б вказували на належність Акціонерному товариству закритого типу "Агро" права спільної часткової власності на вказану частину майна в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача-2 в судове засідання 16.05.2011 р. не з"явився, відзив на позов та документи на виконання вимог ухвал суду від 14.03.2011 р., від 04.04.2011 р. та від 18.04.2011 р. не подав та не надіслав, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України,  розгляд справи відкладено на 23.05.2011 о 10:30 год.

18.05.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2011 р., відповідно до яких: повідомив, що не звертався до відповідача-2 щодо реєстрації права власності власності на окремо визначений об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 у складі нежилих будівель загальною площею 395,3 кв. м, а саме: літ. Б - складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В - основний корпус площею 302,3 кв. м., оскільки на момент пред'явлення позову вищезазначене майно належало позивачу на праві спільної часткової власності, отже у позивача не було правових підстав звертатись до відповідача-2 з вимогами про реєстрацію права власності на 70/100 майнового комплексу як на окремо визначений об'єкт нерухомого майна; залучив до наведених пояснень докази належності відповідачу-1 права спільної часткової власності на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47; зазначив, що КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було підключене до електронної версії Реєстру прав власності на нерухоме майно з 01.06.2010 року, тоді як АТЗТ «АГРО»(відповідач-1) проводив реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 566 кв. м в т.ч. літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, розташований за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 у 1999 році до створення Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому дані про відповідну реєстрацію містяться тільки у книгах реєстрації по нежитловому фонду.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2011 р. надав усні пояснення по суті позовних вимог, підтримав їх повністю з урахуванням поданих суду письмових пояснень.

Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на викладене у відзиві на позовну заяву № б/н від 16.05.2011 р.

Представник відповідача-2 в судове засідання 23.05.2011 р. не з"явився, відзив на позов та документи на виконання вимог ухвал суду від 14.03.2011 р., від 04.04.2011 р., від 18.04.2011 р. та від 16.05.2011 р. не подав та не надіслав, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем-2 не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                       ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 р. між ТОВ «Компанія «Автоінвест»(продавець) та ТОВ "Регіон-Агробуд" (покупець, позивач) був укладений договір купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р., відповідно до пунктів 1, 2 якого ТОВ «Компанія «Автоінвест»передало, а ТОВ "Регіон-Агробуд" прийняло у власність нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 (літера Б - складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м) загальною площею 395,2 кв.м, що складає 70/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м.

Згідно Акту приймання –передачі об»єкту по договору купівлі –продажу нежилих будівель від 17.06.2010 р. позивач прийняв від ТОВ «Компанія «Автоінвест»нежилі будівлі загальною площею 395,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, в т.ч.: складське приміщення площею 92,9 кв. м (літера Б), основний корпус площею 302,3 кв. м (літера В). Вартість вищезазначених будівель згідно п. 5 договору купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р. складала 32990,00 грн.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26606519 від 05.07.2010 р., Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвало за ТОВ "Регіон-Агробуд" (позивачем) на підставі договору купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р. право власності на нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 загальною площею 395,2 кв.м  (літера Б - площею 92,9 кв. м, літера В – площею 302,3 кв. м), що складає 70/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м (записано в реєстрову книгу 4з-199, номер запису 542-з).

Позивач стверджує, що майновий комплекс загальною площею 566 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, складався з наступних нежилих будівель: літера А площею 125,1 кв. м, літера Б площею 92,9 кв. м, літера В –302,3 кв. м, літера Г площею 22,5 кв.м.

При цьому, співвласником вищезазначеного майнового комплексу в частці 30/100, а саме нежилих будівель: літера А - площею 125,1 кв. м та літера Г - площею 22,5 кв.м є Акціонерне товариство закритого типу "Агро" (відповідач-1). Наведене позивач підтверджує Реєстраційним посвідченням № 24643 Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 23.02.2010 р., дублікатом Договору купівлі - продажу від 15.06.1999 р., який має силу оригіналу та складений 02.06.2009 р., дублікатом Акту прийому-передачі майнового комплексу (виробничо- складське приміщення) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 від 15.06.1999 року, який має силу оригіналу та складений 02.06.2009 р., листом КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 21696 від 23.06.2008 року.

Відповідач-1 внаслідок природної руйнації здійснив знесення належних йому нежилих будівель за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 (літера А - площею 125,1 кв. м та літера Г - площею 22,5 кв.м), що підтверджується Актом технічного огляду майнового комплексу по вул. Нижньоюрківській, 47 в м. Києві, складеним комісією АТЗТ "Агро", та довідкою КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 48652 (И-2010) від 22.11.2010 р.

Листом № 10/02 від 10.02.2011 р. відповідач-1 повідомив позивача про скасування КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (відповідачем-2) державної реєстрації права власності частини майнового комплексу у частці 30/100 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 за заявою відповідача-1 від 10.12.2010 р. (реєстраційний відповідача-2 № 93730 від 14.12.2010 р.). Наведене також підтверджується листом відповідача-2 № 5191 (И-2011) від 02.02.2011 р. на запит АТЗТ "Агро" № 26/01/11 від 26.01.2011 р.

У якості підстав звернення з позовом до відповідачів позивач посилається на приписи ст.ст. 317, 319, 362, 367, 391, 392 ЦК України та зазначає, що право співвласника спільної часткової власності обмежується на розпорядження його майном, тоді як власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, при цьому власник майна може пред»явтити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Крім того, згідно поданих через відділ діловодства суду письмових пояснень, позивач зазначив, що до відповідача-2 стосовно реєстрації права власності власності на окремо визначений об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 у складі нежилих будівель загальною площею 395,3 кв. м, а саме: літ. Б - складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В - основний корпус площею 302,3 кв. м., оскільки на момент пред'явлення позову вищезазначене майно належить позивачу на праві спільної часткової власності, отже у позивача відсутні правові підстави звертатись до відповідача-2 з вимогами про реєстрацію права власності на 70/100 майнового комплексу як на окремо визначений об'єкт нерухомого майна.

Проте, позовні вимоги до відповідача-2 пов'язані з тим, що позивач має підстави передбачити можливість порушення його права власності під час проведення відповідачем-2 державної реєстрації його права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, при цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Зібрані у справі докази, а саме: договір купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р., Акт приймання –передачі об»єкту по договору купівлі –продажу нежилих будівель від 17.06.2010 р., Витяг КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26606519 від 05.07.2010 р. (копії наявні в матеріалах справи), підтверджують той факт, що позивач володіє наступним майном у місті Києві: нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 загальною площею 395,2 кв.м  (літера Б - площею 92,9 кв. м, літера В – площею 302,3 кв. м), що складає 70/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

Одночасно, відповідач-1 володіє нежилими будівлями за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 (літера А - площею 125,1 кв. м, літера Г - площею 22,5 кв.м), що складає 30/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47. Наведене підтверджується Реєстраційним посвідченням № 24643 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 23.02.2010 р., дублікатом Договору купівлі - продажу від 15.06.1999 р., який має силу оригіналу та складений 02.06.2009 р., дублікатом Акту прийому-передачі майнового комплексу (виробничо- складське приміщення) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 від 15.06.1999 року, який має силу оригіналу та складений 02.06.2009 р., листом КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 21696 від 23.06.2008 року (копії наявні в матеріалах справи).

Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідач-1 є співвласниками майнового комплексу загальною площею 566 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 внаслідок природної руйнації здійснив знесення належних йому нежилих будівель за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 (літера А - площею 125,1 кв. м та літера Г - площею 22,5 кв.м), що підтверджується довідкою КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 48652 (И-2010) від 22.11.2010 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 скасувавав державну реєстрацію права власності на частину майнового комплексу (літера А - площею 125,1 кв. м та літера Г - площею 22,5 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 за заявою відповідача-1 від 14.12.2010 р. № 93730, що підтверджується листом відповідача-2 № 5191 (И-2011) від 02.02.2011 р. на запит АТЗТ "Агро" № 26/01/11 від 26.01.2011 р.

Натомість, станом на час розгляду справи по суті нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 загальною площею 395,2 кв.м  (літера Б - площею 92,9 кв. м, літера В – площею 302,3 кв. м), що складають 70/100 частин від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, залишаються у спільній частковій власності.

У відповідності до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України право спільної часткової власності є різновидом права власності. Тому воно може бути припинене з підстав, передбачених ст. 346 Цивільного кодексу України, за якими може бути припинене будь-яке право власності, а також з підстав, які пов’язані з тим, що для спільної власності характерна множинність суб’єктів, яким належить право власності на один об’єкт, але з визначенням часток кожного.

Чинне цивільне законодавство, зокрема ст. 364 та ст. 367 ЦК України одними з підстав припинення права спільної часткової власності передбачають виділ частки, що належить кожному зі співвласників, зі спільного майна, та поділ майна, що знаходиться в спільній частковій власності.

Згідно з ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України у разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділення у натурі частки, відповідно до ст. 364  ЦК України, здійснюється на договірній основі.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 334 ЦК України передбачено, що момент набуття права власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на зміст вищевикладених правових норм, а також, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується правомірність набуття позивачем прав на спірне майно, то задоволенню підлягають наступні вимоги позивача до відповідача-1 про:

- поділ в натурі майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 шляхом виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" 70/100 ідеальних часток із спільної часткової власності в натурі у складі: літера Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м.

- припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" на частку в розмірі 70/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

- припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" права власності на нежилі будівлі, а саме: літера Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, як на окремо визначений об»єкт нерухомого майна загальною площею 395,2 кв.м.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву № б/н від 16.05.2011 р., стосовно підписання заяви від 10.12.2010 р. до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" не уповноваженою особою відповідача-1, оскільки наведене не встановлене в судовому порядку та не стосується предмету даного спору.

Не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і твердження відповідача-1 про відсутність доказів належності Акціонерному товариству закритого типу "Агро" права спільної часткової власності на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов’язання  відповідача-2   зареєструвати право власності позивача на окремий об’єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, у складі нежилих будівель загальною площею 395,2 кв.м, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VІ) (надалі -  Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5) та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (надалі –Тимчасове положення).

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (в редакції наказів Міністерства юстиції України від 17.02.2010 р. N 324/5, від 28.07.2010 р. N 1692/5) встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Аналогічна норма міститься у п. 1.3 Тимчасового положення, яким передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав є обов»язковою, а згідно частини п»ятої наведеної статті - державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового положення, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкт нерухомості в порядку встановленому законом тільки на підставі звернення позивача за проведенням такої реєстрації.

Позивач не заперечує, що не звертався до відповідача-2 за проведенням державної реєстрації права власності позивача на окремий об’єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, у складі нежилих будівель загальною площею 395,2 кв.м, а саме: літ. Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літ. В –основний корпус площею 302,3 кв. у відповідності до порядку та норм, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а рівно факт відмови відповідача-2 від проведення такої реєстрації з зазначенням підстав такої відмови відсутній.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем-2 права власності  позивача, а отже суд відмовляє в частині позовних вимог заявлених до відповідача-2 через недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем-2 та безпідставність і передчасність вимог про зобов’язання відповідача-2 провести реєстрацію прав власності позивача до звернення позивача до відповідача-2 з  заявою про проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

З приводу визначення розміру державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно,  суд враховує приписи п. 14 листа Вищого господарського суду від 14.08.2007, № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.04.2008 р. N 01-8/241), в яких з посиланням на постанову Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про поділ майна в натурі, припинення права спільної часткової власності та визнання за ним права власності на нежилі будівлі, а саме: літера Б – складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, як на окремо визначений об»єкт нерухомого майна загальною площею 395,2 кв.м. Вартість наведених будівель була визначена у договорі купівлі –продажу нежилих будівель № 2692 від 17.06.2010 р. у сумі 32990,00 грн.

Згідно з підпунктом “а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів  України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі  1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 85,00 грн. (за вимоги про поділ майна в натурі та припинення права спільної часткової власності, які є пов»язаними між собою вимогами немайнового характеру) та 329,90 грн. (за вимогу про визнання права власності на визначене майно), а отже у загальному розмірі 414,90 грн., тоді як фактично сплатив лише 85,00 грн. (платіжне доручення № 152 від 10.03.2011 р.)

Частиною 2 статті 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача належить стягнути в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 329,90 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 414,90 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 316, 317, 321, 328, 334, 356, 364, 367, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд –

                                                        В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.  Поділити в натурі майновий комплекс загальною площею 566 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 шляхом виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, ідентифікаційний код 36867698) 70/100 ідеальних часток із спільної часткової власності в натурі у складі: літера Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м.

3. Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, ідентифікаційний код 36867698) на частку в розмірі 70/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

4. Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, ідентифікаційний код 16459456) на частку в розмірі 30/100 від майнового комплексу загальною площею 566 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47.

5. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, ідентифікаційний код 36867698) право власності на нежилі будівлі, а саме: літера Б –складське приміщення площею 92,9 кв. м, літера В –основний корпус площею 302,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, як на окремо визначений об»єкт нерухомого майна загальною площею 395,2 кв.м.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, ідентифікаційний код 16459456, р/р 26009301361059 в Залізничному відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Агробуд" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, ідентифікаційний код 36867698, р/р 26000962483139 в філії ПАТ «ПУМБ»в м. Києві, МФО 322755) 85,00 грн. (вісімдесят п»ять гривень 00 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, ідентифікаційний код 16459456, р/р 26009301361059 в Залізничному відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322153) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією –22090200) недоплачене державне мито в сумі 329,90 грн. (триста двадцять дев»ять гривень 90 коп.).

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

9. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 27.05.2011 р.