Рішення

від 18.03.2009 по справі 10/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.09                                                                                           Справа№ 10/263

За   позовом :    ПП «Троя», м. Львів

До  відповідача    :    Відділ  приватизації  державного  житлового  фонду  Шевченківської  районної  адміністрації   Львівської міської ради  ( 79058, м. Львів, вул. Липинського,11)

3-тя особа 1 :    КП ЛОР «БТІ та ЕО», м. Львів

3-тя особа 2 :  Шевченківська   районна  адміністрація  Львівської міської ради  

Про    зобов‘язання  до вчинення  дій  та визнання  права власності

          Суддя  Довга О.І.

          Секретар  Яремчук С.М.  

Представники :    

від позивача :       .    ОСОБА_1 –довіреність № 1  від 01.09.2008 року    

від  відповідача    :     не з‘явився

третя особа 1 :                 не з‘явилась

третя особа  2 :            ОСОБА_2 -  довіреність № 12/3601 вих.  Від 14.01.2009 року

           Представникам позивача та відповідача роз’яснено права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що представники сторін подали відповідне клопотання.

Суть спору :

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства «Троя», м. Львів, надалі позивач, до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів, надалі відповідач, про зобов’язання до вчинення дій та визнання права власності –на торгівельний павільйон площею 47,3 кв.м., що розташований на вул. Щурата,7 в м. Львові.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на торгівельний павільйон площею 47,3 кв.м., що розташований на вулиці Щурата,7 у м. Львові, надалі торгівельний павільйон.

Ухвалою суду від 12.12.08 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.12.08 року.

Розгляд справи  неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Позивач 12.01.09 року подав через канцелярію суду доповнення до позовної заяви, в якому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні  10.03.2009 року оголошувалась перерва до  18.03.2009 року

В судовому засіданні 18.03.2009 року  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступне:

Ухвалою 16-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради № 1456 від 31 січня 2002 року Позивачу погоджено місце розташування та дозволено збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для встановлення торгівельного павільйону на вул. Щурата,7 площею 50 кв.м.

Ухвалою 4-ї сесії 4-го скликання Львівської міської ради № 184 від 12 грудня 2002 року Позивачу затверджено проект відведення та надано в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку площею 50 кв.м. для встановлення торгівельного павільйону на вул. Щурата,7  у м. Львові.

У відповідності п. 2 цієї ухвали 18 лютого 2003 року між Львівською міською радою та Позивачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 50 кв.м. для обслуговування торгівельного павільйону на вул. Щурата,7 у м. Львові, терміном на 3 роки, який був посвідчений 18 лютого 2003 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Пелех О.З.

На підставі наказу департаменту землеустрою та планування забудови міста № 34 від 12 березня 2002 року та згідно з дозволом на виконання будівельно –монтажних робіт інспекції державного архітектурно –будівельного контролю № 270/03 від 24 липня 2003 року Позивач здійснив будівництво торгівельного павільйону на вул. Щурата,7 у м. Львові, загальною площею 47,3 кв.м.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 06 червня 2005 року Торгівельний павільйон прийнято в експлуатацію.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»та ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

В Державних будівельних нормах України А.3.1.-3-94, затверджених наказом Держкоммістобудування від 05 жовтня 1994 року № 48, які були чинними в період будівництва та прийняття Торгівельного павільйону в експлуатацію (втратили чинність 18 жовтня 2004 року), зазначено наступне: дані норми встановлюють порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію  закінчених  будівництвом  об'єктів  незалежно  від  їх   форми  власності  та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію; технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі - будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств їх окремих черг, пускових комплексів.

1.1.Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню з експлуатацію, в порядку, який встановлений чинним законодавством.

1.2.Закінчені будівництвом об'єкти можуть бути прийняті і введені, в експлуатацію тільки при забезпеченні необхідних умов охорони праці у відповідності з вимогами техніки безпеки і виробничої санітарії, вимогами пожежної і радіаційної безпеки та виконанням заходів по захисту навколишнього середовища.

3.7.Термін роботи державної технічної комісії визначається органом, що її призначив, але він не повинен перевищувати  10 днів. Протягом цього часу члени комісії повинні ознайомитись з проектною документацією, перевірити відповідність збудованого (реконструйованого, капітально відремонтованого) об'єкта проекту та технічним умовам на проектування і підписати акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. Члени комісії не вправі ставити додаткові вимоги, крім передбачених виданими технічними умовами на проектування.

3.8.Рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом, та підготовлені до експлуатації.

3.9. Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення об’єкті в експлуатацію.

3.10. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію.

У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (набрав чинності з 18 жовтня 2004 року), зазначено наступне.

1. Цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

2. Особливості підтвердження готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів із специфічними умовами експлуатації визначаються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Мінрегіонбудом з урахуванням вимог цього Порядку.

3. Об'єкти виробничого призначення з кількістю робочих місць понад 50 або вартістю понад 5 млн. гривень, а також об'єкти житлово-громадського призначення III, IV і V категорій складності до пред'явлення їх державним приймальним комісіям попередньо приймаються робочими комісіями.

14. Строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів.

      У разі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта вартістю 30 млн. гривень і більше зазначений строк може бути продовжений, але не повинен перевищувати 60 днів.

19. Замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта.

20. На закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

27. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Отже, складанню акту про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації, передує надання замовником (забудовником) об’єкту державній технічній комісії затвердженого і погодженого у встановленому порядку проекту (оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект може бути затверджений лише при наявності рішення органу держбудівництва та архітектури про погодження проекту), а також технічних умов на проектування.

06.06.05 року, з урахуванням згаданих нормативних актів, торгівельний павільйон було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації.

З метою покращення зовнішнього вигляду павільйону та його більш раціональному використанню, Позивачем самочинно, без належно затвердженого проекту, було здійснено добудову підсобного приміщення площею 13,8 кв. м. (літ №3 технічного паспорта).

Судом не приймається до уваги твердження відповідача (на яке він посилався як на підставу відмови у видачі свідоцтва про право власності на торгівельний павільйон) про те, що торгівельний павільйон є тимчасовою спорудою, оскільки таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить чинному законодавству України, з огляду на наступне.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, зазначено, що будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці покриті поліетиленовою плівкою тощо) - це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних о городжу вальних конструкцій).

В той же час у технічному паспорті на торгівельний павільйон, який був складений 25 листопада 2008 року Львівським обласним державним комунальним БТІ та ЕО, зазначено, що об’єкт нерухомого майна (торгівельний павільйон) відноситься до 4 групи капітальності, матеріал зовнішніх стін обшитий металевим профільним листом, перекриття –підшивна стеля по металевих конструкціях, підлога - керамічна плитка, вікна та двері метало пластикові, опалення –від електрообігрівачів, обладнаний –електропостачанням.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, з огляду на характеристики конструктивних елементів торгівельного павільйону, а також з урахуванням того факту, що торгівельний павільйон розташований на земельній ділянці і його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, можна дійти висновки, що торгівельний павільйон належить до нерухомого майна, що в свою чергу додатково підтверджується технічними висновками про стан конструкцій Торгівельного павільйону, зробленими Львівською філією державного науково - дослідного та проектно - вишукувального інституту «НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»№ 7.3.931-АБ-08, де, зокрема, зазначено: фундамент бетонний стрічковий монолітний; стіни –легкі, утеплені мін ватою з обшивкою металевим листом ззовні, з середини –пластиковою вагонкою по металевому каркасу; перекриття –утеплена гіпсокартонні підшивна стеля по металевих конструкціях; вікна, двері –металеві; підлога –в торговому залі, санвузлі –керамічна плитка, в підсобному приміщенні - бетонна; покрівля –руберойд по покрівельній блясі; інженерне забезпечення – водопостачання, водовідведення, електроосвітлення, опалення –від кондиціонерів з функцією підігріву.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Даною нормою визначено моменти виникнення у особи права власності на нерухоме майно, а саме: момент завершення будівництва майна; момент прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено договором або законом; момент державної реєстрації нерухомого майна, якщо це передбачено законом.

Під час розгляду справи встановлено, що павільйон на вул. Щурата,7 у м. Львові є нерухомим майном.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»від 16.11.1992р. та ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»віл 20.05.1999р. передбачено прийняття в експлуатацію нерухомості. Факт прийняття в експлуатацію павільйону на вул. Щурата,7 у м. Львові підтверджується актом від 06.06.05 року державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації.

Обов'язок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачено ст. 182 ЦК України. Відповідно до частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом. До прийняття такого закону реєстрація здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 року. В ньому вказане наступне:

1.3. Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

1.6. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної Інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

6.1. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провалиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: -  фізичним  особам та юридичним  особам  на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Таким чином, право власності у позивача на павільйон виникне з моменту реєстрації в бюро технічної інвентаризації. Для здійснення такої реєстрації позивачу необхідно подати правовстановлюючий документ на вказане майно, а саме: свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, виданий органом місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Відповідач вважає, що підстави для видачі такого свідоцтва відсутні, оскільки павільйон, який розташований на вул. Щурата,7 у м. Львові відноситься до тимчасових споруд, свідоцтво на право власності на які не видається.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів про те, що павільйон на вул. Щурата,7 у м. Львові відноситься до тимчасових споруд відповідачем не подано. Така позиція відповідача спростовується матеріалами справи та чинним законодавством.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що павільйон, який знаходиться на вул. Щурата,7 у м. Львові є нерухомим майном, прийнятий в експлуатацію  у встановленому законодавством порядку та підлягає державній реєстрації. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати віднести  на  позивача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 18 Закону України „Про основи містобудування", ст. 4 Закону України ,.Про архітектурну діяльність", ст.ст. 181,-331 ЦК України та ст.ст. 4, 33. 34. 35, 44, 49, 82, 83, 84. 85, 115,116 ГПК України, суд -

В И Р ІШ И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Приватним підприємством «Троя», м. Львів (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 68, кв. 29 п/р 26002001013264 в ФАБ «Укоопспілка»в м. Львові, МФО 325815 код ЄДРПОУ 30276182) право власності на нерухоме майно –торгівельний павільйон площею 61,1 кв.м., що розташований на вулиці  Щурата,7 у м. Львові.

3. В частині позову про зобов’язання Шевченківської районної  адміністрації Львівської міської ради, м. Львів (79058, м. Львів, вул. Липинського, 11) видати Приватному підприємству «Троя», м. Львів (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 68, кв. 29 п/р 26002001013264 в ФАБ «Укоопспілка»в м. Львові, МФО 325815 код ЄДРПОУ 30276182) свідоцтво право власності на торгівельний павільйон площею 61,1 кв.м., що розташований на вулиці  Щурата,7 у м. Львові відмовити.

Суддя