Ухвала

від 02.06.2011 по справі 5020-847/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-847/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

02 червня 2011 року справа № 5020-847/2011

За позовом           Малого приватного підприємства «Алеко»

(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 6, ідентифікаційний код 13790668)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром»

(03069, м. Київ, вул. Кіровоградвська, буд. 35/58, літ.В,

ідентифікаційний код 35461897),

Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та

державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»

Севастопольської міської Ради (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1А),

За участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства «Ремпобуттехніка»(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10 А),

про переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу, визнання права власності та спонукання до реєстрації права власності,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін та третіх осіб не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство «Алеко»звернулося до господарського суду міста Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради з позовними вимогами про переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу, визнання права власності та спонукання до реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 02.06.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням переважного права МПП «Алеко»як наймача на придбання нерухомого майна.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, загальною площею 350 кв.м, які розташовані за адресою: вул. Маяковського, 7 (приміщення першого поверху та підвальне приміщення, що знаходиться під ним); заборони ТОВ «Аларіт-Пром»відчужувати, а також вчиняти будь-які дії щодо обтяження зазначеного об'єкту нерухомого майна, заборони Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради вчиняти дії щодо переоформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Вивчивши матеріали справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого, зокрема, є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, за змістом зазначених норм заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Проте, позивач належним чином не обґрунтував причин подання клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не додав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                   УХВАЛИВ:

Відмовити Малому приватному підприємству «Алеко»в задоволенні вимог про забезпечення позову.

 Суддя                                          підпис                                        О.С. Погребняк