Рішення

від 06.06.2011 по справі 2-99/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2024/2-99/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

04 травня 2011 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

  головуючого судді             Вікторова В.В.

  при участі :секретарів        Бережної Ю.Г., Сластінової Я.О.

         адвоката              ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про  поділ  майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача, в якому просить припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на гараж № 845, розташований за адресою: м. Харків,  вул. Алуштинська, 31-а; трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею  58, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «Міцубісі Паджеро», реєстраційний номер АХ-0960 АМ. В порядку розподілу майна подружжя: визнати право власності за ОСОБА_3 на гараж № 845, розташований за адресою: м. Харків,  вул. Алуштинська, 31-а; трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею  58, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль «Міцубісі Паджеро», реєстраційний номер АХ-0960 АМ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову вартість частки гаражу № 845, розташованого за адресою: м. Харків,  вул. Алуштинська, 31-а; квартири № 16 за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «Міцубісі Паджеро», реєстраційний номер АХ-0960 АМ у розмірі 225 000 грн. Визнати право часткової власності за ОСОБА_2 на 47,5% корпоративних прав ТОВ «Моноліт», код ЕДРПОУ 32678093.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 26.08.2000 року, який було розірвано 27.11.2007 року. Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час проживання у шлюбі ними було придбано майно, а саме: гараж № 845, розташований за адресою: м. Харків, вул. Алуштинська, 31-а; трьохкімнатна квартира № 16, загальною площею  58, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «Міцубісі Паджеро», реєстраційний номер АХ-0960 АМ. До того ж, за час шлюбу було внесено спільні кошти до уставного фонду ТОВ НВП «Моноліт», одним із засновників яких є відповідач, якому належить 95% корпоративних прав вищевказаного товариства. Відносно поділу вищевказаного майна вони не дійшли згоди, у зв'язку з чим виникла необхідність поділу спільного сумісного майна подружжя у судовому порядку.

Позивач декілька разів уточнювала позовні вимоги. 20.01.2010 року надала суду остаточну уточнену позовну заяву, у якій прохала поділити майно, що є спільною власністю, виділивши їй у власність 2/3 частини трьохкімнатної квартири № 16 за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, буд. 14, а відповідачу –виділити у власність 1/3 частини трьохкімнатної квартири № 16 за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, буд. 14, автомобіль «Міцубісі Паджеро», реєстраційний номер АХ-0960 АМ, а також гараж № 845, розташований за адресою: м. Харків,  вул. Алуштинська, 31-а. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати у повному розмірі.

У судовому засіданні представники позивача –ОСОБА_5, ОСОБА_6 уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підтримали у повному обсязі, пояснивши, що позивачці необхідно виділити у власність саме 2/3 частини спірної квартири з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки, яка залишилася мешкати після розірвання шлюбу саме з позивачкою, а також врахувати той факт, що дитина постійно хворіє.

Відповідач, а також його адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги позивача не визнали, пояснивши, що майно повинне  бути поділене у відповідності з вимогами ст. ст. 60, 70 та 173 Сімейного Кодексу України, тобто порівну, а тому збільшення частки спірної квартири на користь позивача з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини є недопустимим, оскільки при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Крім того зазначили, що позивачем та її представниками у судовому засіданні не було надано жодних доказів, які б підтверджували тяжкі захворювання дитини. Відносно поділу автомобіля, зазначили за доцільне визнати право власності за відповідачем, стягнувши половину грошової компенсації від вартості спірного автомобіля на користь позивача, оскільки автомобіль є неподільною річчю.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.08.2000 р., що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії I-ВЛ № 121125, виданого Київським відділом РАЦС м. Харкова 26.08.2000 року (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії I-ВЛ № 072334, виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, шлюб між сторонами розірвано 27.11.2007 року (а.с. 9).

За час перебування в зареєстрованому шлюбі 13.04.2005 року, сторони придбали  трьохкімнатну квартиру, загальною площею 58,2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі –продажу від 13.04.2005 року (а.с. 11).

Відповідно договору купівлі-продажу гаражу від 07.04.2006 року сторонами також був придбаний гараж № 845, розташований за адресою: м. Харків,  вул. Алуштинська, 31-а (а.с. 14).

Згідно відповіді заступника начальника Управління ОСОБА_7 в Харківській області полковника міліції ОСОБА_8, наданої на адресу суду, за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO, 1987 року випуску, сірого кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР № 1 м. Харкова ГУ МВСУ в Харківській області (а.с. 197).

 Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.   

  Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 Згідно ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності.

 Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

 Згідно ст. 65 СК України при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.   

       Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно,  допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.   

Виділ 1/2 частки автомобіля у натурі із загального майна є неможливим, оскільки частка являється незначною, річ –неділимою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.   

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.   

Ринкова вартість спірного автомобіля, відповідно звіту оцінки № 18-01 від 17.04.2009 року, становить 3 489 грн. (а.с. 198-199), що не заперечується представником позивача.

Таким чином ? частка вищевказаного автомобіля складає 1 744 грн 50 коп., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Вартість спірної квартири та гаража згідно звітів оцінки майна від 15.02.2010 року становлять відповідно 347 000 грн та 29 183 грн без урахування НДС 20% (а.с. 72-143), що також не заперечується представником позивача .

 Сторони дійшли згоди в ході розгляду справи по вартості спірного майна, тому суд при вирішенні спору виходить з його вартості, узгодженого між ними.

Відповідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей.   

Статтею 173 Сімейного Кодексу України визначено, що при вирішенні спору між батьками  та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст.61 цього кодексу.

Посилання представників позивачки на те, що вона діє в інтересах неповнолітньої доньки, суд не може прийняти як підставу для збільшення її долі при розподілі майна, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.  Крім того, позивачкою та її представниками суду не було надано жодного доказу, які б підтверджували тяжкі захворювання дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 необхідно виділити на праві приватної власності ? частину трикімнатної  квартири № 16, що розташована по  вул. Золочівській , 14 у м. Харкові , а також  ? частину  гаражу № 845,  що розташований по  вул. Алуштинській , 31-А у м. Харкові. Право власності ? частин спірної квартири та гаражу, а також спірного автомобілю –визнати за ОСОБА_3, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку в неділимому майні подружжя в розмірі 1744 грн. 50 коп. В частині позовних вимог щодо відступу від засад рівності часток, а саме визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки трикімнатної квартири, суд відмовляє, у зв'язку з необгрутованістю та недоведеністю.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 567 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 84 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 70, 173 СК України, ст. ст. 183, 364 Цивільного кодексу України, п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, ст. ст. 10-11, 58, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2  - задовольнити частково.

Поділити  майно, що є загальною спільною власністю подружжя, і виділити на праві приватної власності ОСОБА_2  ? частину трикімнатної  квартири № 16, що розташована по  вул. Золочівській , 14 у м. Харкові , а також  ? частину  гаражу № 845,  що розташований по  вул. Алуштинській , 31-А у м. Харкові, залишивши у  власність  ОСОБА_3 ? частину трикімнатної  квартири № 16, що розташована  по  вул. Золочівській , 14  у м. Харкові, а  також  ? частину  гаражу № 845,  що розташований по  вул. Алуштинській , 31-А у м. Харкові.  

Визнати за ОСОБА_3 право власності на  автомобіль марки Mitsubishi Pajero , 1987 року випуску , сірого кольору , двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР № 1 м. Харкова ГУ МВСУ в Харківській області  вартістю 3489 ( три тисячи чотириста вісімдесят дев’ять   ) грн.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку в неділимому майні подружжя в розмірі 1744 ( одна тисяча сімсот сорок чотири   ) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2  -  відмовити.

Стягнити з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у вигляді судового збору в розмірі  567 ( п’ятьсот шістьдесят сім ) грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 84 ( вісімдесят чотири  ) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через  Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

                        Суддя                                                        В.В. Вікторов