Рішення

від 01.06.2011 по справі 54/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/44

01.06.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суду : головуючий Джарти В.В., судді Гулевець О.В. та Пригунова А.Б., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна"  

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс"

про

за зустрічним

позовом

до

про

стягнення 13990316,80  грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна"

стягнення 23009804,54 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

    ОСОБА_1- представник;

від відповідача

   ОСОБА_2 - представник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс" заборгованості на загальну суму 13171281,14 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 54/44.

Позивач заявою від 07.07.2010 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 12494140,02 грн.

Позивач заявою від 30.07.2010 збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 13990316,80 грн., у тому числі 12494140,02 грн. –основного боргу, 708011,72 грн. пені, 569154,81 грн. –інфляційних втрат, 219010,25 грн. –3% річних. Відповідно до протоколу судового засідання від 30.07.2010 у справі № 54/44 вказана заява була прийнята судом.

За таких обставин, справа розглядається в межах вимог уточнених позивачем заявою від 30.07.2010.

Також, позивачем 01.06.2011 року подано заяву про заміну позивача по справі з Закритого акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна", в підтвердження чого надано свідоцтво про державну реєстрацію, довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача та про заміну позивача у справі з Закритого акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов‘язання по договору від 05.11.2008 № 01/09 про надання рекламних послуг щодо своєчасної оплати вартості послуг. Заборгованість відповідача за січень 2009- липень 2009 становить 6272683,85 грн., за серпень 2009 становить 6160596,44 грн. За таких обставин, позивач посилаючись на норми Цивільного кодексу України просить стягнути основну заборгованість з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на невідповідність дій позивача умовам договору, оскільки послуги у серпні 2009 року позивачем на замовлення відповідача не надавались, позивач у засобам масової інформації повідомив про розірвання договору з відповідачем, акт здачі –приймання послуг за серпень 2009 року підписав майже через 9 місяців, а саме 03.06.2010, а позивачем такий акт підписаний не був.  Крім того, відповідач вказує на відсутність у ОСОБА_3 повноважень на підписання актів з боку позивача, а також на відсутність зі сторони відповідача завдань на надання послуг, в яких вказується ціна, обсяг послуг.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 , у зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, справа № 54/44 була передана для подальшого розгляду судді Джарти В.В.

Ухвалою Господарського суду від 11.10.2010 р. справу № 54/44 прийнято до провадження судді Джарти В.В., а розгляд справи призначено на 25.10.2010.

25.10.2010 до відділу діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Україна" штрафних санкцій у розмірі 23009804,54 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом на виконання умов договору № 01/09 надав відповідачу завдання про надання послуг на вересень 2009 року на загальну суму 11504902,27 грн., а відповідач за зустрічним позовом протиправно відмовився від виконання договору в односторонньому порядку, тому позивач за зустрічним позовом керуючись п.6.2 договору просить стягнути з відповідача подвійну вартість замовлених послуг.  

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечує та посилається на те, що позивачем в порушення умов договору несвоєчасно розроблено та надіслано проект завдання на вересень 2009 року, в результаті чого останній не був погоджений відповідачем за зустрічним позовом та не підписаний між сторонами додаток до договору, в якому погоджується обсяг, ціна наданих послуг. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що не може погодитись з  визначенням позивачем за зустрічним позовом у проекті завдання орієнтовного обсягу рекламних матеріалів та орієнтовну вартість послуг, оскільки це суперечить вимогам до змісту, що містяться у договорі. Також, відповідач наполягає на невідповідність запропонованої позивачем за зустрічним позовом вартості послуг, ринковим цінам. За таких обставин, відповідач за зустрічним позовом вважає, що у зв‘язку з непогодженням між сторонами істотних умов договору, а саме ціни, то договір № 01/09 є неукладеним з 01.09.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. призначено колегіальний розгляд справи № 54/44.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва справу передано на розгляд в наступному складі суду: головуюча суддя Джарти В.В., судді Ягічева Н.І. та Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2011 р.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 25.02.2011 р. змінено склад колегії суддів у зв’язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному з 24.02.2011 р. та передано на розгляд наступному складу суддів: головуючий суддя Джарти В.В., судді: Гулевець О.В. та Літвінова М.Є.

26.04.2011р, судді Літвінова М.Є. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо зміни складу колегії суддів для розгляду справи № 54/44.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 26.04.2011 р. змінено склад колегії суддів, у зв’язку із вищезазначеною заявою та передано на розгляд наступному складу суддів: головуючий суддя Джарти В.В., судді: Гулевець О.В. та Пригунова А.Б.

Розгляд справи неодноразово відкладався. У судовому засіданні 27.04.2011 року оголошено перерву до 01.06.2011 року.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані  позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

По первісному позову.

05.11.2008 між Закритим акціонерним товариством "Телерадіокомпанія "Україна", як виконавцем (позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс", як замовником (відповідач за первісним позовом) укладено договір №01/09, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов‘язання надати замовнику послуги з розміщення в ефірі  телеканалу на всій території мовлення виконавця рекламних матеріалів замовника та/ або клієнтів замовника (рекламні послуги), а замовник зобов‘язується приймати ці рекламні послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених цим договором (далі –договір).

Відповідно до п. 1.2 договору засвідчення факту належного виконання рекламних послуг за цим договором є акт про надання послуг, підписаний уповноваженими  представниками сторін цього договору.

Згідно з п. 3.1.1, п. 3.1.7, п. 3.1.8 договору замовник зобов‘язується: розробляти завдання  та подавати їх виконавцю для узгодження та підписання не пізніше 3 робочих днів до першого виходу в ефір рекламних матеріалів; не пізніше, ніж за два робочі дні до дати розміщення в ефірі телеканалу відповідних рекламних матеріалів надавати монтажний лист; передати відповідні рекламні матеріали виконавцю не пізніше, ніж за три дні до дати надання рекламних послуг у відношенні таких рекламних матеріалів.

Відповідно до договору, завдання це додаток до договору, в якому сторони узгоджують період розміщення рекламних матеріалів  ефірі телеканалу, назву рекламодавців / брендів, що розміщуються, загальну суму показників RP, що мають набрати розміщення рекламні матеріали, ціну розміщення рекламних матеріалів, вартість рекламних послуг за звітний період.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість рекламних послуг, що їх надає виконавець замовнику за цим договором, буде визначатись з використанням показників RP. При цьому вартість розміщення реклами в ефірі телеканалу буде визначатися шляхом множення узгодженої сторонами ціни розміщення в ефірі телеканалу рекламних матеріалів хронометражем 30 секунд на показники RP відповідного часового інтервалу.

Узгоджена сторонами ціна розміщення в ефірі телеканалу рекламних матеріалів фіксується сторонами у відповідних додатках (завданнях) до цього договору (п. 4.2 договору).

Вартість рекламних послуг зазначається у завданні на виконання рекламних послуг, що є невід‘ємною частиною даного договору і сплачується відповідно до умов договору (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 4.5 договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, замовник надає виконавцю інформаційну довідку про фактичний попит його клієнтів на розміщення реклами в ефірі телеканалу. Сторони проводять перевірку фактично наданих рекламних послуг. Результати перевірки фіксуються в двосторонньому акті про надання послуг, що складається по закінченні звітного місяця до 16 числа місяця, наступного за звітним, в якому сторонами узгоджується обсяг наданих рекламних послуг за попередній місяць та визначається кінцева вартість рекламних послуг за звітний період.

Двосторонній акт повинен бути підписаний сторонами протягом 3 робочих днів або у зазначений строк сторонами повинні бути оформлені письмові мотивовані заперечення до акту (п. 4.6 договору). При наявності мотивованих заперечень сторони складають протокол розбіжностей або акт визнання претензій із вказівкою дій, які відповідна сторони повинна почати для задоволення обґрунтованих претензій іншої сторони (п. 4.7 договору). При відсутності в зазначений строк письмових мотивованих заперечень –двосторонній акт вважається схваленим обома сторонами (п. 4.8 договору).

Відповідно до п. 4.9 договору замовник сплачує вартість рекламних послуг виконавця за звітний період на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дня підписання двосторонніх актів, якщо сторони в кожному окремому випадку письмово не домовились про інше.

Між сторонами підписані додаткові угоди до договору № 01/09, а саме:

від 31.12.2008 №  01, відповідно до якої ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 31 січня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -595,27 грн., крім того ПДВ 119,05 грн. та податок на рекламу 2,98 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -506,43 грн., крім того ПДВ 101,29 грн. та податок на рекламу 2,53 грн.;

від 30.01.2009 № 02, відповідно до якої  ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 28 лютого 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -591,32 грн., крім того ПДВ 118,26 грн. та податок на рекламу 2,96 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -486,96 грн., крім того ПДВ 97,39 грн. та податок на рекламу 2,44 грн.;

від 27.02.2009 № 03, відповідно до якої ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 31 березня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -579,38 грн., крім того ПДВ 115,88 грн. та податок на рекламу 2,90 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -457,10 грн., крім того ПДВ 91,42 грн. та податок на рекламу 2,29 грн.;

від 31.03.2009 № 04, відповідно до якої ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 30 квітня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -697,99 грн., крім того ПДВ 139,60 грн. та податок на рекламу 3,49 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -538,08 грн., крім того ПДВ 107,62 грн. та податок на рекламу 2,69 грн.;

від 30.04.2009 № 05, відповідно до якої  ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 31 травня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -554,55 грн., крім того ПДВ 110,91 грн. та податок на рекламу 2,77 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -446,29 грн., крім того ПДВ 89,26 грн. та податок на рекламу 2,23 грн.;

від 29.05.2009 № 06, відповідно до якої ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 30 червня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time -520,76 грн., крім того ПДВ 104,15 грн. та податок на рекламу 2,60 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -423,73 грн., крім того ПДВ 84,75 грн. та податок на рекламу 2,12 грн.;

від 30.06.2009 № 07ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 31 липня 2009 року складає: 1.1 відрізок часу Ptime time –519,78 грн., крім того ПДВ 103,95 грн. та податок на рекламу 2,60 грн.; 1.2 відрізок часу Off-Prime time -371,41 грн., крім того ПДВ 74,29 грн. та податок на рекламу 1,85 грн..

На виконання умов договору між сторонами підписані та скріплені печатками акти здачі –прийомки виконаних робіт, а саме від 28.02.2009 на загальну суму 4099480,15 грн. за послуги надані  з 01 по 31 січня 2009 року; від 28.02.2009 на загальну суму 4269739,82 грн. за послуги надані з 01 по 28 лютого 2009 року; від 31.03.2009 на загальну суму 3959806,21 грн. за послуги надані з 01 по 31 березня 2009 року; від 30.04.2009 на загальну суму 5127459,61грн. за послуги надані з 01 по 30 квітня 2009 року; від 31.05.2009 на загальну суму 5532810,71 грн. за послуги надані з 01 по 31 травня 2009 року, від 30.06.2009 на загальну суму 2566300,98 грн. за послуги надані з 01 по 30 червня 2009 року; від 6311543,59 грн. за послуги надані з 01 по 31 липня 2009 року.

Вказаними актами підтверджується надання позивачем за первісним позовом та прийняття відповідачем за первісним позовом послуг протягом січня –липня 2009 року на загальну суму 31867141,07 грн.

На виконання умов договору відповідачем за первісним позовом сплачено вартість отриманих послуг на загальну суму 2559445,22 грн., що підтверджується довідкою Закритого акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Україна" від 29.01.2010 № 41573.

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом, за період з січня по липень 2009 року, становить 6272683,85 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов‘язання по договору № 01/09 за отримані послуги на загальну суму 6272683,85 грн. у строк передбачений договором та станом на момент розгляду справи судом, до суду не надав.

Відповідачем за первісним позовом жодних доказів в підтвердження погашення заборгованості як до подачі позову до суду так і в процесі судового провадження, не надано, розмір заборгованості за січень –липень 2009 року у розмірі 6272683,85 грн. не спростовано.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за первісним позовом по договору № 01/09 за отримані послуги у січні –липні 2009 року  у розмірі 6272683,85 грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за послуги, які надані у серпні 2009 року у розмірі 6160596,44 грн.

В підтвердження вказаних вимог позивачем за первісним позовом надано розрахунок вартості наданих послуг у серпні 2009 за договором № 01/09  на загальну суму 6898597,29 грн.(1 т., 84 а.с.); акт здачі –прийомки виконаних робіт від 03.06.2010  підписаний позивачем за зустрічним позовом на загальну суму 6160596,44 грн. (т 2.,43 а.с. ), пояснення від 07.07.2010 № 07/07/1 (додаток № 1, 1 а.с.).

Позивач за первісним позовом вимоги про стягнення вартості наданих послуг у розмірі 6160596,44 грн. за серпень 2009 року обґрунтовані тим,що він продовжував надавати відповідачу за первісним позовом послуги, розміщуючи рекламні матеріали у формі вчинення правочину поведінкою сторін, яка засвідчила волю до настання відповідних правових наслідків (конклюдентні дії). В підтвердження вказаних обставин, позивачем за первісним позовом надано листування засобами корпоративної електронної пошти між представниками сторін, монтажні листи отримані засобами корпоративної електронної пошти, пояснення фахівця ТОВ "ТРК Україна"  

Відповідач за первісним позовом заперечує проти замовлення та отримання у серпні 2009 року послуг у розмірі 6160596,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом 03.06.2010 складено акт приймання –передачі виконаних робіт до договору № 01/09, відповідно до якого позивач за первісним позовом надав послуги за період з 01 по 31 серпня 2009 року  на загальну суму 6160596,44 грн., який був надісланий на адресу відповідача за первісним позовом 15.06.2010 чек №2538 цінним листом з описом. (додаток № 6, 149 а.с.).

Розглядаючи спір в цій частині суд виходить з того, що оскільки акт приймання –передачі послуг за серпень 2009 року складений на виконання договору № 01/09, то відповідно повинні застосовуватись положення вказаного договору.

Судом відмічається, що сторонами не надано і в матеріалах справи відсутні належні докази направлення відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом завдання, в якому сторонами узгоджено ціну розміщення рекламних матеріалів, вартість рекламних послуг за звітний період, належні докази існування такого завдання та відповідного погодження ціни розміщення рекламних матеріалів та вартості послуг, як це передбачено вищевказаними умовами договору № 01/09.

Отже, з урахуванням умов договору у суду відсутні правові підстави вважати, що ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за 1% WGRP  за період з 01 по 31 серпня 2009 року сторонами погоджена, а тому відповідно у суду відсутні підстави вважати розрахунок позивача за первісним позовом вартості наданих за серпень 2009 здійснений з урахуванням непогодженої сторонами ціни розміщення в ефірі рекламних матеріалів, належним доказом надання послуг саме на суму 6160596,44 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Як вбачається зі змісту умов договору, сторонами погоджено, що замовник сплачує вартість рекламних послуг виконавця за звітний період протягом 30 календарних місяців з дня підписання двосторонніх актів, якщо сторонами в кожному окремому випадку письмово не домовляються про інше.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за серпень 2009 року –02.04.2010 року, акт приймання –передачі робіт за серпень 2009 року складений позивачем за первісним позовом тільки 03.06.2010, а надісланий відповідачу за первісним позовом 15.06.2010, тобто після порушення провадження у справі.

Юридична заінтересованість  позивача в судовому процесі зобов’язує його довести  як наявність спірних матеріальних  правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Отже, позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів в підтвердження порушення відповідачем за первісним позовом його прав та порушення останнім зобов‘язань по договору № 01/09, станом на  момент звернення позивача за первісним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за серпень 2009 року у розмірі 6160596,44 грн.

Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Виходячи зі встановлених обставин справи та з урахуванням того, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за серпень 2009 року у розмірі 6160596,44 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 708011,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 569154,81 грн., 3% річних у розмірі 219010,25 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення замовником строків оплати вартості рекламних послуг понад 60 календарних днів з дня підписання двосторонніх актів, передбаченого п. 4.5 договору, замовник зобов‘язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (від суми, оплата якої прострочена) за кожен день прострочення понад строк передбачений п. 4.9 договору.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором за період з січня по липень 2009 року, встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є частково обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду, зробленим з урахуванням період визначеним позивачем та з урахуванням встановленої судом суми заборгованості у розмірі 6272683,85 грн. за період з січня по липень 2009 року, розмір пені становить 109213,44 грн. (за період з 29.01.2010 по 28.02.2010).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача за первісним позовом, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду, який зроблений тільки на суму заборгованості за послуги надані протягом січня –липня 2009 року, з урахуванням оплат здійснених відповідачем, розмір 3% річних станом на 30.07.2010 становить 189241,05 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача за первісним позовом, суд визнає його не вірним.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що при нарахуванні індексу інфляції, слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а середньо за місяць, сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Отже, здійснюючи перерахунок індексу інфляції, суд виходить з того, що відповідачем розрахунок інфляційних втрат здійснений не вірно, без урахування перерахованих відповідачем коштів, без зазначення періоду нарахувань, не за повний місяць, а тому перерахувати індекс інфляції за період з квітня по липень 2009 року є неможливим. Суд здійснює розрахунок індексу інфляції за послуги надані у липні 2009 року на суму заборгованості 6272683,85 грн. за період з вересня 2009 по липень 2010 року. За розрахунок суму втрати від інфляції становлять 439087,87 грн.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 6272683,85 грн., на суму пені у розмірі 109213,44 грн., 3% річних у розмірі 189241,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 439087,87 грн.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти відповідача в  межах суми позовних вимог.

Розглянувши  матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006  №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

За таких обставин, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються із сторін пропорційно  задоволеним вимогам.

По зустрічному позову.

Як вже було встановлено судом при вирішенні первісного позову, 05.11.2008 між Закритим акціонерним товариством "Телерадіокомпанія "Україна", як виконавцем (відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс", як замовником (позивач за зустрічним позовом) укладено договір №01/09, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов‘язання надати замовнику послуги з розміщення в ефірі  телеканалу на всій території мовлення виконавця рекламних матеріалів замовника та/ або клієнтів замовника (рекламні послуги), а замовник зобов‘язується приймати ці рекламні послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених цим договором (далі –договір).

Спір за зустрічним позовом виник у зв‘язку з тим, що відповідачем за зустрічним позовом, як виконавцем по договору, не виконані зобов‘язання щодо розміщення рекламних матеріалів позивача за зустрічним позовом, в ефірі.

За таких обставин, позивач за зустрічним позов звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу передбаченого п. 6.2 договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2 договору якщо розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалу не відбулося, або відбулося неякісно, або сталося перенесення розміщення рекламних матеріалів більш ніж на 20 хвилин без узгодження з замовником, виконавець за попереднім узгодженням з замовником зобов‘язується або здійснити повторну трансляцію рекламних матеріалів в попередньо узгоджений рівноцінний час у подвійному обсязі або ж відшкодувати вартість розміщення таких рекламних  матеріалів у подвійному обсязі.

В підтвердження вказаних обставин, позивач за зустрічним позовом надав до матеріалів справи підписаний тільки позивачем за зустрічним позовом додаток № 9 до договору про наступне: завдання на розміщення в ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та / або його клієнтів в період з 01 по 30 вересня 2009 року складає: ціна розміщення за 30 сек. Ролика -862,82 грн., вартість розміщення без ПДВ та ПЗР складає 11504902,37 грн. З урахуванням вищевикладеного орієнтовна вартість рекламних послуг, які замовник замовляє виконавцю, складає 13863403,23 грн. з ПДВ та ПЗР. В пункті 2 додатку № 9 зазначено, що цей додаток набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін, і є невід‘ємною частиною договору. Додаток № 9 був надісланий на адресу відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується сторонами, однак належних доказів надіслання позивачем за зустрічним позовом, до матеріалів справи не надано.

Відповідач за зустрічним позовом листом  від 11.09.2009 № К-4713 надав відповідь позивачу за зустрічним позовом, в якому вказав на порушення позивачем за зустрічним позовом п. 3.1.1 договору стосовно строків надіслання завдання по договору, яке на думку відповідача повинно було бути надіслано до 26.08.2009 року, а фактично надійшло тільки 03.09.2009, що призвело до неможливості погодити додаток № 9 до договору на вересень 2009 року. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказав на неможливість погодити додаток № 9 через визначення позивачем за зустрічним позовом орієнтовної вартості рекламних послуг. В подальшому відповідачем за зустрічним позовом супровідними листами були повернуті монтажні листи як помилково надіслані.

Послуги по розміщенню рекламним матеріалів наданих позивачем за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом розміщені в ефірі не були, що підтверджується сторонами у справі.

Розглядаючи спір за зустрічною позовною заявою суд виходить з наступного.   

Згідно з п. 3.1.1, п. 3.1.7, п. 3.1.8 договору замовник зобов‘язується: розробляти завдання  та подавати їх виконавцю для узгодження та підписання не пізніше 3 робочих днів до першого виходу в ефір рекламних матеріалів; не пізніше, ніж за два робочі дні до дати розміщення в ефірі телеканалу відповідних рекламних матеріалів надавати монтажний лист; передати відповідні рекламні матеріали виконавцю не пізніше, ніж за три дні до дати надання рекламних послуг у відношенні таких рекламних матеріалів.

Відповідно до договору, завдання це додаток до договору, в якому сторони узгоджують період розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу, назву рекламодавців / брендів, що розміщуються, загальну суму показників RP, що мають набрати розміщення рекламні матеріали, ціну розміщення рекламних матеріалів, вартість рекламних послуг за звітний період.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість рекламних послуг, що їх надає виконавець замовнику за цим договором, буде визначатись з використанням показників RP. При цьому вартість розміщення реклами в ефірі телеканалу буде визначатися шляхом множення узгодженої сторонами ціни розміщення в ефірі телеканалу рекламних матеріалів хронометражем 30 секунд на показники RP відповідного часового інтервалу.

Узгоджена сторонами ціна розміщення в ефірі телеканалу рекламних матеріалів фіксується сторонами у відповідних додатках (завданнях) до цього договору (п. 4.2 договору).

Вартість рекламних послуг зазначається у завданні на виконання рекламних послуг, що є невід‘ємною частиною даного договору і сплачується відповідно до умов договору (п. 4.4 договору).

Отже, враховуючи  вимоги п. 3.1.1 договору, суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом щодо порушення позивачем за зустрічним позовом строків надіслання завдання на вересень 2009 року. Однак порушення строків надіслання завдання, не є підставою для односторонньої відмови відповідача за зустрічним позовом від договору (такі положення в договорі відсутні).

Проте, слід зазначити, що аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку, що сторони погодили порядок визначення ціни розміщення рекламних матеріалів та вартість послуг шляхом підписання щомісяця додатків до договору, в яких сторони будуть погоджувати вказані показники. Така практика між сторонами склалась в період з січня по липень 2009 року. Потім 20.08.2009 року відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом про те, що з 01.09.2009 року ексклюзивним продавцем рекламного часу каналу "України" та каналу "Футбол" являється компанія  ТОВ "Медіапартнерство", хоча строк дії договору № 01/09 погоджений до 28.02.2011 року (п. 9.1 договору), а п. 2.1.10 зазначено, що під час дії даного договору без попереднього письмового дозволу замовника виконавець зобов‘язується не надавати будь –яким третім особам послуги, аналогічні послугам, які надаються замовнику відповідно до даного договору.

Таким чином, для правильного вирішення спору щодо стягнення штрафу саме у розмірі заявленому позивачем за зустрічним позовом, необхідно встановити факти погодження  сторонами ціни  розміщення рекламних матеріалів та вартості послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за зустрічною позовною заявою надіслано відповідачу за зустрічною позовною заявою додаток № 9 (завдання) із визначенням ціни розміщення 30 сер ролика у розмірі 862,82 грн. та сум показників WGRP процентному відношенні на рівні 13334,07% та орієнтовної вартості рекламних послуг у розмірі 13863403,23 грн. Вказаний додаток № 9 відповідачем за зустрічною позовною заявою не підписаний та не погоджений, про що останній повідомив позивача за зустрічним позовом листом від 11.09.2009 року. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про подальші дії позивача за зустрічним позовом щодо урегулювання спору про погодження ціни та вартості на вересень 2009 року. Крім того, в самому додатку №9 зазначено, що він набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, з урахуванням умов договору у суду відсутні правові підстави вважати, що ціна розміщення в Ефірі виконавця рекламних матеріалів замовника та /або його клієнтів за показниками WGRP  за період з 01 по 31 вересня 2009 року сторонами погоджена, а тому відповідно у суду відсутні підстави вважати орієнтовну вартість послуг, яка визначена  позивачем за зустрічним позовом на вересень 2009, розрахунок якої здійснений з урахуванням непогодженої сторонами ціни розміщення в ефірі рекламних матеріалів, належним доказом замовлення послуг саме на суму 13863407,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом відмічається, що відповідачем  за зустрічним позовом порушені зобов‘язання по договору № 01/09  щодо розміщення рекламних матеріалів позивача за зустрічним позовом, в ефірі. Однак позивачем за зустрічним позовом не доведений погоджений сторонами розмір вартості рекламних послуг на вересень 2009, який підлягає відшкодуванню відповідачем за зустрічним позовом на підставі п. 6.2 договору,  скільки, як вже зазначалось вартість послуг на вересень 2009 року на рівні 13863407,23 грн. з ПДВ та ПЗР (або 11504902,27 грн. без ПДВ та ПЗР), сторонами не погоджена.

Крім того, судом відмічається, що позивач за зустрічним позовом штраф нараховує на суму послуг, вартість яких визначена без податку на додану вартість та без податку на рекламу.   

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги недоведені, а тому задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера –ТВ Плюс" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського,28/2, нежиле приміщення №43, код 36038992 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 74, код 05744121) основний борг у розмірі 6272683 (шість мільйонів двісті сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 85 коп., пеню у розмірі 109213 (сто дев‘ять тисяч двісті тринадцять) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 189241 (сто вісімдесят дев‘ять тисяч двісті сорок одна) грн. 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 439087 (чотириста тридцять дев‘ять тисяч вісімдесят сім) грн. 87 коп., державне мито у розмірі 12777 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн.46 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 25 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісного позову відмовити.

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді

                          В.В.  Джарти

                              О.В. Гулевець

                         А.Б. Пригунова

Дата складання повного рішення 01.06.2011