Постанова

від 19.06.2009 по справі 2-а-238/2009

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2- А-238/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2009 року Білозерський районний суд Херсонської області в складі

головуючого - судді: Сокирко Л.М.

при секретарі: Онофрійчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Білозерському районі в Херсонській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни», -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Білозерському районі в Херсонській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни», мотивуючи його тим, що вона згідно Закону України № 195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на підставі ст. 1 абз. 2 розділу 1 є дитиною війни. На підставі ст. 6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 цього ж Закону їй повинна з 1 січня 2006 року, щомісячно виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Просила, суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 - 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області нарахувати на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 1.01.2008 року.

В ході судового засідання позивачка позовні вимоги підтримала та уточнила їх, а саме, просила нарахувати на стягнути на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 1 січня 2006 року по 31 грудня.2008 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 було виключено та ст. 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно за результатами бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів україни за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст. 71 було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону, а саме: підвищення до пенсії або грошового утримання відповідно до ст. 6 Закону № 2195 виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року вказані норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає яким саме органом (Пенсійним Фондом або іншим), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. А ст. 7 вищевказаного Закону прямо передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому, та відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що непрацездатні громадяни мають право отримувати надбавки, доплати та підвищення до пенсійних виплат в порядку та за рахунок коштів визначених законодавством, підвищення пенсій згідно ст. 6 Закону № 2195 повинно відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет на поточний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове призначення. Частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. В даному випадку, видатки щодо реалізації ст. 6 Закону № 2195 були встановлені, з урахуванням ст. 71, 111, які і були відмінені рішенням Конституційного суду (визнані неконституційними), після чого будь-яких змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які б стосувались даного питання внесено не було, та оскільки відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, застосувати норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін до Державного бюджету України на 2007 рік неможливо.

Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно п. 3 Положення про Пенсійний фонд України основним із завдань Пенсійного фонду України є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо через територіальні управління, а п. 9 цього документу визначає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.Виплата пенсії потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. Крім того, слід зазначити, що у Державному бюджеті України на 2008 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Тому Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області як остання ланка системи виконавчої влади може робити відповідні перерахунки лише після затвердженого порядку, передбаченого законами або на основі розпорядчих актів вищестоячих органів виконавчої влади.

Крім того, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункові величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, тобто внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З 1 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).Також, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48, 10 грн., з 1 липня - 48, 20 грн., з 1 жовтня -49, 80 грн. Вважає, що період з 1.01.2006 року по 31.12.2006 року взагалі не можна приймати до уваги, оскільки відповідні статті Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», які обмежують права «дітей війни» неконституційними не визнавались.

Нарахувати на користь позивачки недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни з 01.01.2008 року в повному обсязі також неможливо з урахуванням вищевикладених обставин.

Вважає, що у випадку, якщо суд задоволить позов, то, окрім вищезазначеного, суд порушить принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства

Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В ч. 1 ст. 100 КАС України зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Вважає, що підстав для поновлення пропущених строків не має, оскільки позивач отримував пенсійні виплати щомісячно і мав можливість з ясувати в Управлінні Пенсійного Фонду їх складові у будь-який час роботи установи. Крім того, всі нормативно-правові акти, які обмежували право позивача на нарахування та отримання доплати як дитині війни, офіційно оприлюднювались.

Приймаючи до уваги викладене і додатково той факт, що було пропущено позивачем строк звернення до адміністративного суду вважає; що відсутні підстав для нарахування, а тим більше сплати за рахунок коштів Пенсійного Фонду України на користь позивача недоплаченої як дитині війни державної соціальної допомоги. Просив відмовити у задоволенні поновлення строків на звернення до суду з адміністративним позовом та відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, заслухав сторони, вивчив матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1у від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищенісит шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_2, згідно паспорту серії М0425342, виданого Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 4 листопада 1997 року (а.с. 4) народилася 18 серпня 1937 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 8 років. Статус позивачки як дитини війни підтверджується довідкою (а. с. 7).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні, грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової не працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення, щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону України, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, яким була зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України є осов’язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, позивачка має право на підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року.

Підпунктом 2 п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1, що набрав чинності з 1 сіцчня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни, внесені підпунктом 2 п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року. У вказаному рішенні Конституційним Судом України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, виходячи з Рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.

Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48, грн., з 1 липня - 48, 2 грн. та з 1 жовтня - 49, 8 грн.

Разом з тим ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.:-, .

Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть бути застосовані при вирішені цього спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечнення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області зобов’язане здійснити нарахування позивачці надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позовні вимоги позивачки стосовно стягнення на її користь надбавки до пенсії, як дитині війни, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають, виходячи зі слідуючого:

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Так як, Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку для звернення до суду є поважними, а тому підстави для відмови у позові з цих причин відсутні.

Одночасно, суд, вважає, що посилання вадповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 19, 46, 152 Конституції України, ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 8, 9, 12. 19, 94, 99, 100, 102, 158, 159, 161-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний, строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження іподання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно докількості осіб, які беруть участь у справі.