Рішення

від 05.09.2007 по справі 47/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/189

05.09.07

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-2»

до Територіальне управління Державної судової адміністрації м.Києва

ПроЗа зустрічним позовом

До Про стягнення   303576,40 гри.Територіального управління Державної судової адміністрації міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-2»Визнання недійсними договорівСуддя Станік С.Р.

Представники: Від позивача (за первісним позовом)Від відповідача (за первісним позовом)

Потапов Є.П.–представник за довіреністю

Адамович В.П.–представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення загалом 240362,40 грн., заборгованості за договорами підряду № 24 від 18.11.2004  та № 1 від 06.01.2005, 60091 грн. - пені,   а також відшкодування понесених витрат по сплаті державного мита - 3005,00 грн. та послуг інформаційно технічного забезпечення судового процесу - 118,00 грн.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 було порушено провадження в справі № 47/189 та прийнято позовну заяву до розгляду і призначено розгляд справи на 20.09.2006 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.09.2006, 04.10.2006, 18.10.2006 року розгляд справи  відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2006  по  справі №  47/189 було призначено судову  будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 19), а провадження по справі зупинено до надходження до Господарського суду міста Києва експертного висновку та матеріалів справи.

11.07.2007  до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли висновок судової будівельно-технічної експертизи № 12264 та матеріали господарської справи № 47/189 за позовом  ТОВ «Аквілон-2»до Територіального управління ДСА м.Києва про стягнення 303576,40 грн.

          Згідно з  частиною третьою статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 провадження у справі № 47/189 було поновлено і призначено до розгляду на 25.07.2007.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2007 розгляд справи було відкладено до 08.08.2007.

          Заявлені позовні вимоги обґрунтовувались позивачем за первісним позовом тим, що між ним та відповідачем було укладено договори № 24 від 18.11.2004 та № 1 від 06.01.2005 на виконання ремонтно-будівельних робіт в адмінбудинках Деснянського та Дніпровського районних судів міста Києва відповідно. Відповідач за первісним позовом виступив як замовник робіт за зазначеними договорами, а  позивач –як підрядник. За договором № 24 від 18.11.2004 позивачем за первісним позовом були виконані підрядні роботи в адмінбудинку Деснянського районного суду міста Києва та здані відповідачу за первісним позовом, що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт за січень (на суму 95 970,00 грн.) та лютий 2005 року (на суму 70790грн.), які підписані відповідачем за первісним позовом. Загалом за договором № 24 від 18.11.2004  позивачем за первісним позовом було  виконано робіт на суму 166760,40 грн., але відповідачем за первісним позовом оплату виконаних робіт в сумі 166760,40 грн., всупереч п. 3.1.1 договору, - здійснено не було.

          Також, позивач за первісним позовом посилався у позові на те, що за договором № 1 від 06.01.2005 ним були виконані підрядні роботи в адмінбудинку  Дніпровського районного суду міста Києва та складено відповідний Акт приймання-виконання робіт за квітень 2005 року на суму 73602,00 грн. Але відповідач за первісним позовом, всупереч п. 3.1 договору та ст.853 ч. 1 ЦК України, зазначений Акт не підписав і фактично виконані роботи за квітень 2005 року  у підрядника не прийняв і  оплату в сумі 73602,00 грн. -  не здійснив. Акт приймання-виконання робіт за квітень 2005 року підписано лише підрядником та заступником Голови Дніпровського районного суду міста Києва.

          Таким чином, на думку позивача за первісним позовом, заборгованість відповідача за договором № 24 від 18.11.2004 та № 1 від 06.01.2005 по оплаті виконаних підрядником робіт складає загалом 240362,40 грн., яку позивач за первісним позовом і просив суд стягнути з відповідача, а  також і пеню за прострочення виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт.

          Відповідач за первісним позовом –у письмових запереченнях на позов, позов не визнавав, посилаючись на те, що Акт приймання-виконання робіт за квітень 2005 року на суму 73602,00 грн. не створює для сторін юридичних наслідків, зокрема і для відповідача за первісним позовом, оскільки зазначений акт підписаний не уповноваженою особою та скріплений печаткою Дніпровського районного суду міста Києва  - юридичної особи, яка не є стороною за договором № 1 від 06.01.2005.

Також, відповідач за первісним позовом в заперечення позовних вимог посилався на норми Бюджетного кодексу України, а також на постанову КМУ від 28.02.2002 № 228 «По затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».

Відповідачем –територіальним управлінням ДСА м.Києва –через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договору № 1 від 06.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005, як таких, що не відповідають вимогам чинного законодавства та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2007 для розгляду в одному провадженні разом з первісним позовом ТОВ «Аквілон-2»про стягнення 303 576,40 грн. було прийнято зустрічний позов Територіального управління ДСА у м.Києві про визнання недійсними  договору підряду № 1 від 06.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні  матеріали справи за первісним та зустрічним позовами, заслухавши представників позивача та відповідача за первісним та зустрічними позовами,  Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004 між  відповідачем за первісним позовом -  Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м.Києві, в якості замовника, та  позивачем за первісним позовом - ТОВ “Аквілон-2”, в якості підрядника, було укладено договір підряду № 24,  (далі –Договір № 24 від 18.11.2004), згідно умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання ремонтно-будівельних робіт в адмінбудинку Деснянського районного суду міста Києва по вул. Маяковського, 5-в у місті Києві.  

Пунктом  2.1 Договору № 24 від 18.11.2004 сторонами було погоджено, що ціна робіт та матеріалів визначається кошторисами.

Відповідно до п. 2.3  Договору № 24 від 18.11.2004, загальна вартість договору становить 245 930,00 грн.   

Згідно пункту 3.1 Договору № 24 від 18.11.2004, при закінчені робіт підрядчик здає роботу і підписує у замовника акт. Замовник на протязі 5 днів зобовязаний підписати акт і перерахувати кошти за виконані роботи.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 05.01.2005 про доповнення умов Договору № 24 від 18.11.2004, позивач та відповідач за первісним позовом погодили, у звязку з відсутністю коштів до кінця 2004 що строк дії Договору продовжено до остаточного розрахунку, але не пізніше 31.12.2005.

Також, позивачем до матеріалів справи було додано Локальний кошторис щодо здійснення капітальних ремонтних робіт приміщень Деснянського районного суду міста Києва по вул. Маяковського, 5-в у місті Києві, в якому було передбачено певний обсяг підрядних робіт.

Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005 до Договору № 24 від 18.11.2004 та Додаткової угоди № 1 від 05.01.2005 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), підписаного повноважними представниками відповідача (замовника) за первісним позовом  та позивача (підрядника) за первісним позовом, а також посвідченого їхніми печатками, загальна вартість проведених позивачем робіт по даному Акту  за січень 2005 склала 95970,00 грн.

Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2005 до Договору № 24 від 18.11.2004 та Додаткової угоди № 1 від 05.01.2005 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), підписаного повноважними представниками відповідача (замовника) за первісним позовом  та позивача (підрядника) за первісним позовом, а також посвідченого їхніми печатками, загальна вартість проведених позивачем робіт по даному Акту  за лютий 2005 склала  70790,40 грн.

Таким чином, судом встановлено, що загалом за договором № 24 від 18.11.2004 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2005) позивачем за первісним позовом було  виконано підрядні роботи загалом на суму 166760,40 грн., а відповідачем за первісним позовом роботи були прийняті, що підтверджується  Актами виконаних підрядних робіт за січень та лютий 2005. Відповідачем за первісним позовом жодних зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт позивачу не предявлялось.

06.01.2005 між  відповідачем за первісним позовом -  Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м.Києві, в якості замовника, та  позивачем за первісним позовом - ТОВ “Аквілон-2”, в якості підрядника, було укладено договір підряду № 1,  (далі –Договір № 1 від 06.01.2005), згідно умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання ремонтно-будівельних робіт в адмінбудинку  Дніпровського районного суду міста Києва по вул.  Кошиця,5 у місті Києві.  

Пунктом  2.1 Договору № 1 від 06.01.2005 сторонами було погоджено, що ціна робіт та матеріалів визначається кошторисами.

Відповідно до п. 2.3  Договору № 1 від 06.01.2005, загальна вартість договору становить  119 912,00 грн.   

Згідно пункту 3.1 Договору № 1 від 06.01.2005, при закінчені робіт підрядчик здає роботу і підписує у замовника акт. Замовник на протязі 5 днів зобовязаний підписати акт і перерахувати кошти за виконані роботи.

Також, позивачем до матеріалів справи було додано Локальний кошторис щодо здійснення капітальних ремонтних робіт приміщень  Дніпровського районного суду міста Києва по вул.  Кошиця,5 у місті Києві, в якому було передбачено певний обсяг підрядних робіт.

Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за  квітень 2005 до Договору № 1 від 06.01.2005 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість  робіт по даному Акту у  квітні 2005 визначена у сумі 73602,00 грн.

Суд, дослідивши вищезазначений Акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2005 до Договору № 1 від 06.01.2005, встановив, що його підписано в односторонньому порядку представником підрядника (позивача за первісним позовом), посвідчено печаткою підрядника. Відповідачем (замовником) зазначений Акт на суму 73602,00 грн. не підписано і печаткою не посвідчено.  До того ж, Акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2005 до Договору № 1 від 06.01.2005 підписано представником Дніпровського районного суду міста Києва та проставлено печатку Дніпровського районного суду міста Києва.

Відповідачем за первісним позовом у запереченнях на позов факт дійсного виконання підрядних робіт по Акту  приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2005 до Договору № 1 від 06.01.2005 на суму 73602,00 грн. –заперечувався, з посиланням на те, що зазначений Акт підписано та скріплений печаткою особи, яка не є стороною за Договором № 1 від 06.01.2005, а тому  він не створює юридичних наслідків для сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2006  по  справі №  47/189 було призначено судову  будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої судом були поставлені питання щодо відповідності обсягу та вартості фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт по Акту за квітень 2005 за договором № 1 від 06.01.2005 в адмінбудинку  Дніпровського районного суду міста Києва обсягу та вартості робіт за кошторисом по зазначеному обєкту.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, по першому питанню експертом надано відповідь, що загальна вартість ремонтно-будівельних робіт за Договором № 1 від 06.01.2005, обчислених кошторисом, в якому були враховані роботи по заміні покриття стін, з ремонтом штукатурки, її антисептуванням та наступним фарбуванням різними сумішами; фарбуванню дверей олійними фарбами та спиртовим лаком; заміні покриття підлоги із керамічної плитки; заміні восьми дверних блоків; влаштуванню відливів із листової сталі; ремонту паркетних покриттів із заміною плінтусів; влаштуванню 4 унітазів; встановленню 2 умивальників; зміні люмінесцентних  світильників, проводів, розеток та вимикачів, становить 119 912,00 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, по  другому питанню експертом надано відповідь, що в адмінбудинку проводились наступні ремонтно-будівельні роботи: фарбування поверхні стін та стелі в залах судових засідань водоемульсійними розчинами; фарбування деревяних вікон в залах судових засідань та кабінетах олійними розчинами; фарбування металевих решіток в залах судових засідань олійними розчинами; ремонт штукатурного шару поверхні стін в залах № 4 та № 8; заміна опорядження поверхні стін в кабінетах № 109-110 з покриття шпалерами на фарбування водоемульсійними розчинами; фарбування поверхні стін по шпалерам в кабінеті № 202; зняття килимового покриття в кабінеті № 202; опорядження паркетного покриття, що були в експлуатації, які відповідають частині ремонтно-будівельних робіт, передбачених кошторисом на ремонт адмінбудинку по вул. Кошиця, 5 в місті Києві.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, по   третьому питанню експертом надано відповідь про те, що вартість фактично-виконаних ремонтно-будівельних робіт в адмінбудинку по вул. Кошиця,5 за Договором № 1 від 06.01.2005, які можливо було визначити з результатами візуального обстеження, складає 73685, 00 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, по    четвертому питанню експертом надано відповідь про те, що згідно  з єдиним наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в за квітень 2005 до Договору № 1 від 06.01.2005, ремонтно-будівельні роботи в  адмінбудинку по вул. Кошиця, 5 були проведені з моменту укладання договору –06.01.2005 по квітень 2005 року.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене, судом приймається висновок судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, яким встановлено фактичне виконання позивачем за первісним позовом в період з 06.01.2005 по квітень 2005 підрядних робіт за Договором № 1 від 06.01.2005 в обсязі, визначеному Актом приймання виконаних підрядних робіт за  квітень 2005 на суму 73685,00 грн., які відповідають локальному кошторису (зведеному кошторисному розрахунку) окремих приміщень адмінбудинку по вул. Кошиця, 5 –Дніпровського районного суду з відміткою Київдержекспертизи від 19.05.2005 № 05/0486 про позитивний висновок.  

Посилання відповідача за первісним позовом про непрофесійність та однобічність висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007 та про необхідність проведення повторної судової експертизи –судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007 атестованим експертом Київського науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України  здійснено обґрунтовані посилання в дослідницькій частині експертного висновку про проведені дослідження, надано відповіді на усі питання, які були поставлені судом в ухвалі від 01.11.2006 про призначення судової експертизи.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до імперативних норм статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до вимог договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, то в подальшому він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач за первісним позовом, як підрядник, за умовами Договору №  24 від 18.11.2004 виконав підрядні роботи у приміщеннях Деснянського районного суду міста Києва по вул. Маяковського, 5в у місті Києві загалом на суму 166760,40 грн., а відповідачем за первісним позовом виконані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується  Актами виконаних підрядних робіт за січень та лютий 2005 загалом на суму 166760,40 грн.  

Відповідач за первісним позовом свої зобовязання  замовника за зазначеним Договором № 24 від 18.11.2004 щодо  оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму  166760,40 грн. по Актам виконаних підрядних робіт за січень та лютий 2005  - не виконав, оплата виконаних робіт на суму 166760,40 грн., всупереч п. 3.1 договору № 24 від 18.11.2004 –здійснено ним не було. Таким чином, заборгованість відповідача  перед позивачем за первісним позовом за договором № 24 від 18.11.2004 складає 166760,40 грн. та підтверджується належними доказами по справі.

Також судом встановлено, що позивач за первісним позовом, як підрядник, за умовами Договору № 1 від 06.01.2005 фактично виконав підрядні роботи у приміщеннях  Дніпровського районного суду міста Києва по вул.  Кошиця, 5 у місті Києві у відповідному обсязі на суму 73602,00 грн. (сума, заявлена позивачем у позові), їх фактичне виконання на зазначену суму підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 12264 від 05.06.2007, який прийнятий судом як доказ по справі в підтвердження виконання позивачем підрядних робіт за договором № 1 від 06.01.2005.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що на даний час у  відповідача  перед позивачем за первісним позовом  існує непогашена заборгованість за фактично виконані підрядні роботи загалом в сумі в сумі  240 362,40 грн., а саме:  за Договором № 24 від 18.11.2004 в сумі 166760,00 грн. та за Договором № 1 від 06.01.2005 - в сумі 73602,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

А тому суд визнав вимогу позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за виконані позивачем (підрядником), але не оплачені  відповідачем (замовником) підрядні роботи за Договором № 24 від 18.11.2004 в сумі 166760,00 грн. та за Договором № 1 від 06.01.2005 в сумі 73602,00 грн., а загалом в сумі 240 362,40 грн. -  законною, обґрунтованою, доведеною належними доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем за первісним позовом було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом пені та штрафу за прострочення виконання зобовзання по оплаті виконаних робіт за Договором № 24 від 18.11.2004 та за Договором № 1 від 06.01.2005 загалом в сумі 60901,00 грн.

Розглянувши заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу судом встановлено наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 4.1 Договору № 24 від 18.11.2004 та Договору № 1 від 06.01.2005, за невиконання або неналежне виконання зобовязань за укладеними договорами, замовник та підрядник несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством України та договорами.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом, всупереч п. 3.1 Договору № 24 від 18.11.2004 та Договору № 1 від 06.01.2005, прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті виконаних підрядних робіт за  зазначеними договорами,  суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання зобовязання в порядку ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі  166760,40 грн. за Договором № 24 від 18.11.2004 складає:

За Актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005 на суму 95970,00 грн.: період прострочення оплати 180 днів (кількість днів прострочення визначена позивачем) з 05.02.2005 (згідно п. 3.1 Договору № 24 від 18.11.2004) по 04.08.2005:

95970,00 (сума заборгованості по Акту) х 0,1%х 180 днів = 17274,60 грн.

За Актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2005 на суму 70790,40 грн.: період прострочення оплати 180 днів (кількість днів прострочення визначена позивачем) з 05.03.2005 (згідно п. 3.1 Договору № 24 від 18.11.2004) по 01.09.2005:

70790,00 (сума заборгованості по Акту) х 0,1%х 180 днів =  12742,20 грн.

Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 73602,00 грн. за Договором № 1 від 06.01.2005 складає:

За Актом приймання виконаних підрядних робіт за  квітень 2005 період прострочення оплати 180 днів (кількість днів прострочення визначена позивачем) з 05.05.2005 (згідно п. 3.1 Договору № 24 від 18.11.2004) по 02.10.2005 (дата згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України):

73602,00 (сума заборгованості по Акту) х 0,1%х 180 днів =  13248,36 грн.

Таким чиом, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 17274,60 грн. + 12742,20 грн. + 13248,36 грн. = 43265,16 грн.

Сума штрафу, згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, складає:

240362,40 грн. (загальна сума заборгованості відповідача за первісним позовом за Договором № 24 від 18.11.2004 та за Договором № 1 від 06.01.2005) х 7% (згідно ч. 2 ст. 231 ГК України) = 16825,37 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивачем у позовній заяві  наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.  

З огляду на викладене, підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в сумі 240 362,40 грн. за Договором № 24 від 18.11.2004 в сумі 166760,00 грн. та за Договором № 1 від 06.01.2005 в сумі 73602,00 грн., та штрафних санкцій загалом в сумі 60091 грн. (43265,16 грн. –пені та 16825,37 грн. –штрафу).

Державне мито в сумі 3005,00 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн. та витрати по проведенню судової будівельної експертизи –1203,36 грн. (оплата якої позивачем підтверджується платіжним дорученням № 04 від 27.03.2007 на суму 1203,36 грн.) відповідно до ст. 49 ГПК України,  покладаються на  відповідача за первісним позовом.

Також, розглянувши зустрічний позов територіального управління ДСА м.Києва про визнання недійсними договору № 1 від 06.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005, як таких, що не відповідають вимогам чинного законодавства та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, судом встановлено наступне.

Заявлені вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що  договір підряду № 1 від 06.01.2005 року та додаткова угода № 1 від 05.01.2005 були укладені без дотримання вимог чинного законодавства, а саме всупереч п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою передбачено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів. На думку позивача за зустрічним позовом, сторони не мали права вчиняти оспорювані правочини, оскільки ні тимчасовим, ні основним кошторисом не було передбачено витрати на капітальний ремонт Деснянського та Дніпровського районних судів міста Києва.

Представники відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 05.09.2007 проти заявлених вимог за зустрічним позовом заперечили у повному обсязі. Просили суд у зустрічному позові відмовити повністю, посилаючись на те, що на момент укладення договір підряду № 1 від 06.01.2005 року та додаткова угода № 1 від 05.01.2005 відповідали всім нормам чинного законодавства щодо укладення договорів, перед підписанням оспорювані правочини та кошториси до них пройшли державну експертизу, за укладеними договорами було виконано обсяги підрядних робіт по ремонту адміністративних будівель, а позивачем за зустрічним позовом було здійснено часткову оплату виконаних робіт.

Як зазначає позивач у зустрічному позові – територіальне управління Державної судової адміністрації м.Києва є бюджетною установою і підпорядкованим органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до Закону України «Про судоустрій України».

Пунктом 5  Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Пунктом 11 Розяснення ВАС України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», визначено, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною внаслідок її вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

До угод, що підпадають під вищезазначені ознаки належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України, розділ II Закону України "Про власність"), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

На підставі викладеного судом встановлено, що мета оспорюваних договору   підряду № 1 від 06.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005  жодним чином не суперечила інтересам держави та суспільства, оскільки метою укладення оспорюваного договору підряду № 1 від 06.01.2005 року було виконання ТОВ «Аквілон-2»ремонтно-будівельних робіт в адмінбудинку Дніпровського районного суду по вул. Кошиця, 5 у місті Києві та додаткова угода № 1 від 05.01.2005,а  метою укладення додаткової угоди № 1 від 05.01.2005 до договору № 24 від 18.11.2004 було продовження строку дії договору № 24 від 18.11.2004 до остаточного розрахунку сторонами, але не пізніш 31.12.2005. Вчинені сторонами дії по оспорюваних договору та додатковій угоді були направлені на виконання договорів підряду № 24 від 18.11.2004 та № 1 від 06.01.2005: ТОВ «Аквілон-2»було фактично виконано відповідні підрядні роботи, що підтверджується належними доказами по справі, а Територіальним управлінням Державної судової адміністрації м.Києва зокрема за договором № 24 від 18.11.2004 було здійснено 50% оплату від загальної вартості робіт, про що ТОВ «Аквілон-2»зазначав у відзиві на зустрічний позов, а позивачем за зустрічним позовом дана обставина не заперечувалась.

Також, твердження представника позивача за зустрічним позовом про те, що оспорювані ним договір підряду № 1 від 06.01.2005 року та додаткова угода № 1 від 05.01.2005 суперечать вимогам закону оскільки щодо їх укладення та виконання не було передбачено бюджетного асигнування грошових коштів, обсяг яких повинен був визначатись відповідним кошторисом, - судом відхиляється як необґрунтоване з огляду на те, що відсутність у кошторисах витрат щодо бюджетного асигнування виконання підрядних робіт за оспорюваними договорами жодним чином не суперечить інтересам держави, а лише може стати підставою для припинення нарахування бюджетних коштів, що передбачено п. 44 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, яким передбачено, що здійснення видатків або надання кредитів з бюджету без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Також, вимогами чинного законодавства, зокрема ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, не передбачено таких підстав недійсності договорів, як відсутність у кошторисах витрат щодо бюджетного асигнування виконання підрядних робіт.

До того ж, суд враховує і ту обставину, що передбачити у кошторисах на 2005 рік оплату підрядних робіт у адмінприміщеннях Деснянського та Дніпровського районних судів міста Києва за оспорюваними договорами мав саме позивач за зустрічним позовом (територіальне управління Державної судової адміністрації м.Києва), що є його обовязком, як органу, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до Закону України «Про судоустрій України».

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивачем у зустрічній позовній заяві  не наведено обставин, які б підтверджувались достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем за зустрічним позовом, не підтверджують обставини, на які  він посилається в обґрунтування зустрічних позовних вимог.  

Суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що спірні договір № 1 від 06.01.2005 року та додаткова угода № 1 від 05.01.2005  були укладені між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом на правомірних правових підставах, згідно вимог діючого на час їх укладення законодавства щодо укладення договорів, в межах повноважень сторін, вони не суперечили інтересам та умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушували їх прав, жодна з сторін не зазнала ніякої шкоди з вини контрагента, спірні договори були направлені на виникнення правових наслідків: на виконання певного обсягу підрядних робіт в адмінбудинках Дніпровського та Деснянського районних судів міста Києва–з боку  позивача за зустрічним позовом, і отримання грошових коштів для використання у господарській діяльності – з боку  відповідача за зустрічним позовом, що не суперечило цілям їх діяльності, зведені кошторисні розрахунки капітального ремонту приміщень вищезазначених адмінбудинків були погоджені Київдержекспертизою, належні докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання договору № 1 від 06.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005  недійсними у звязку з недодержанням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України –відсутні.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги за зустрічним позовом територіального управління Державної судової адміністрації м.Києва  про недійсними договору № 1 від 06.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 05.01.2005 - є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду зустрічного позову, відповідно до ст. 49 ГПК України,  покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації в м.Києві (код ЄДРПОУ  26268059, місцезнаходження: 01034, м.Київ, пров. Георгіївський, 7), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-2»(код ЄДРПОУ 31989897, місцезнаходження: 02230, м.Київ, вул. Будівельників, 8 к. 109) суму  боргу в розмірі  240 362 (двісті сорок тисяч триста шістдесят дві) грн. 40 коп.,   пені –43265 (сорок три тисячі двісті шістдесят пять) грн. 16 коп., 16825 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять пять) грн. 37 коп. штрафу, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі  3005 (три тисячі пять) грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -   118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а також 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 36 коп. витрат по проведенню судової будівельної експертизи.

3.          Видати наказ в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р.Станік