Постанова

від 09.10.2007 по справі 18/240

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/240

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.10.2007                                                                                           № 18/240

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Отрюха  Б.В.

 суддів:             Верховця А.А.

           Тищенко  А.І.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Коломойцев Д.В. – помічник адвоката, Науменко М.П. - адвокат

 від відповідача -Шевченко В.І. – юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Роспосуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.06.2007

 у справі № 18/240 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Біол"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Роспосуд"

 про                                                  стягнення 48432,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.06.2007р. позовні вимогизадоволені частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 16 430,93 грн. коп., 4275,23 грн. пені, 854, 67 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 6 800  грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 484,32грн.    витрат  по  сплаті  держмита  та   118 грн.   витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

          Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду м. Києва скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального права.

          Відповідач надав відзив від 02.10.2007р. на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін.

          Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

Між позивачем 01.01.2006 р. укладений договір поставки №20П, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки здійснюється протягом десяти банківських днів з моменту отримання продукції відповідачем.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 75 329,25 грн., що підтверджується видатковими накладними:

—№РН-0000375 від 30.06.2006 р. на суму 41 774,74 грн.;

—№РН-0000376 від 30.06.2006 р. на суму 11 885,82 грн.;

—№РН-0000408 від 18.07.2006 р. на суму 18 988,25 грн.:

—№РН-0000409 від 18.07.2006 р. на суму 2 680,44 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреностями останнього серії ЯМД №170317 від 30.06.2006 р. та серії ЯМД №170318 від 18.07.2006 р.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, поставлену позивачем продукцію оплатив частково.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 41 329,25 грн. суми основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на користь позивача була частково погашена заборгованість у розмірі 29 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

—№605 від 24.11.2006 р. на суму 500,00 грн.;

—№612 від 30.11.2006 р. на суму 4 000,00 грн.;

—№638 від 15.12.2006 р. на суму 20 000,00 грн.:

—№647 від 18.12.2006 р. на суму 5 000,00 грн.

Позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути 11 829,25 грн. основного боргу, 4601,68 грн. інфляційних витрат, 4275,23 грн. пені, 854,67 грн. 3% річних з простроченої суми, 6800 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідач у своєму відзиві на позов (т.1а.с. 52) позовні вимоги позивача в частині основного боргу у розмірі 11829,25 грн. визнав у повному обсязі.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для  застосування господарських санкцій,  передбачених цим кодексом,  іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 4 275,23 грн., передбачена п. 5.3. договору та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 44 759,92 грн. (41 329,25 грн. основного боргу + 3 430,67 грн. інфляційних втрат) та 550,82 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11 829,25 грн. основного боргу, 4601,68 грн. інфляційних витрат, 4275,23 грн. пені, 854,67 грн. 3% річних з простроченої суми.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум. що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Науменко М.П. 27.09.2006 р. був укладений договір №01-09/2006 про надання юридичних послуг, за умовами якого позивач доручає, а адвокат Науменко М.П. бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором по справі по стягненню заборгованості з ТОВ „Роспосуд", яка виникла на підставі договору поставки №20П від 01.01.2006р.

Позивачем на користь адвоката Науменко М.П. було сплачено 5 916,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1499 від 18.10.2006 р.. та 884,00 грн. в якості податку з фізичної особи від суми доходу адвоката Науменка М.П., що підтверджується платіжним дорученням №1498 від 18.10.2006 р.;

До матеріалів справи позивачем додані також Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Науменко Миколі Петровичу №1350 від 22.06.1999 р. №6 та посвідчення адвоката №1359, видане Науменко Миколі Петровичу 22.06.1999 р.

Твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що помічник адвоката Коломойцев Д.В. не може здійснювати представництво в суді, не беруться судом до уваги виходячи з наступного. Згідно ст. 8 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право мати помічників.

Довіреність від позивача видана на адвоката Науменка М.П. та на помічника адвоката Коломойцева Д.В.

  Вказівку на те, що тільки адвокат може бути представником в судовому процесі містить тільки   Кримінально-процесуальний   кодекс   України,   в   якому   зазначено   процесуальні повноваження адвоката, які не можуть бути передані його помічникові.  ГПК України такого обмеження не містить, та не виключає можливості участі в процесі будь-якої особи, яка має на те належні повноваження (ч. 2 ст. 28 ГПК України).

Отже, є очевидним, що помічник адвоката Коломойцев Д.В., який мав належним чином посвідчену довіреність (яка міститься в матеріалах справи), і як помічник адвоката, і як представник за довіреністю мав повне право бути представником позивача в судовому процесі як разом з адвокатом Науменком М.П., так і окремо від нього, але в обох випадках - в інтересах позивача.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Cуд не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 29 500,00 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України,  у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судом першої інстанції не було враховано того, що 02.04.2007р. на день подання позову до суду, відповідачем сума основного боргу в розмірі  29 500,00 грн. вже була сплачена.

Відповідно до п. 3 Роз‘яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/612 Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК, зокрема, у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.  

Також, з огляду на викладене, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення ним питання про стягнення з відповідача на користь позивача державного мита  в сумі 484,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до суду з даним позовом і суд повертав позовну заяву без розгляду. Проте, судом першої інстанції не було враховано того, що фактична заборгованість на час звернення з позовом, який було прийнято  до провадження, змінилася.

Під час апеляційного провадження, сторони по справі пояснили, що 02.04.2007р., на час належного звернення до суду позивача,  сума основного боргу становила 11829,25 грн. і ціна позову з врахуванням суми основного боргу і штрафних санкцій становила 21560,83 грн.

Рішенням суду позовні вимоги про стягнення основного боргу та штрафних санкцій задоволено в розмірі 21 560,83 грн.

Відповідно до п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” 21.01.1993 р. N 7-93 встановлено, що розмір ставок держмита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати пов'язані з розглядом справи (витрати на послуги адвоката за участь у справі, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо), також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги в сумі 21560,83 грн., суд повинен був здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, враховуючи, що судом задоволено позов про стягнення основного боргу та штрафних санкцій задоволено в розмірі 21 560,83 грн., то сума державного мита, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 215,60 грн., а не 484,32 грн. як зазначено у п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 27.06.2007р.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити в частині стягнення з відповідач 215,60 грн. грн. державного мита, а рішення господарського суду  необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ "Роспосуд" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від по справі18/240 змінити та викласти пункт 1,2 резолютивної частини в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково. В частині стягнення  29 500 грн. суми основного боргу відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Роспосуд" (юридична адреса: інд.  04107, м. Київ, вул.  О.Шмідта, 26-6; фактична адреса:  інд.  08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8; код ЄДРПОУ 31731796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біол" (інд. 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 21, код ЄДРПОУ 30086036) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 16 430 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 93 коп., 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 23 коп. пені, 854 (вісімсот п'ятдесятчотири) грн. 67 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 215 (двісті п‘ятнадцять) грн. 60   коп.   витрат  по  сплаті  держмита  та   118   (сто   вісімнадцять)  грн.   витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.”

3.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4.          Повернути ТОВ „Роспосуд"  з Державного бюджету України помилково сплачені  135,20 грн. державного мита за подання апеляційної скарги платіжним дорученням №190 від 19.07.2007 р. (оригінал залучено до матеріалів справи).

5.          Матеріали справи № 18/240 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.