Постанова

від 21.04.2008 по справі 14/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "21" квітня 2008 р.       Справа №  14/294

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №14/294

за адміністративним позовом: відкритого акціонерного товариства "Олександріявтормет", Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 17,

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції,  Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,  

про визнання нечинними актів,

Секретар судового засідання –  Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Погорелов Д.В., довіреність б/н  від 26.11.2007 р.;

від відповідача - Дьорко А.М., довіреність № 254  від 10.01.2007 р.;

від відповідача - Надєнко О.А., довіреність б/н  від 13.12.07 р.;

Час прийняття постанови -  13 год. 01 хв.

Подано позов про визнання недійними податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної  державної податкової інспекції (далі по тексту - ОДПІ) від 19.10.2007 р. №0000122340/0, від 19.10.2007 р. №0000132350/0.

В судовому засіданні представник позивача в усній формі уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

За спірними податковими повідомленнями – рішеннями Олександрійська ОДПІ зменшено суму бюджетного відшкодування на 36 736,00 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5868,00 грн. та нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 74590,40 грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37295,20 грн.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки незаконними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що підприємство є добросовісним покупцем товару, яке в ціні товару сплатило продавцю, зареєстрованому як платник ПДВ, податок на додану вартість, а тому має право для включення цієї суми до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що норми Закону України “Про податок на додану вартість” не пов'язують виникнення права на податковий кредит із особливостями оподаткування постачальників другого чи іншого ланцюга. Діючим законодавством, в тому числі даним Законом, не передбачений і не визначений обов'язок платника податків встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти платника податків мали договірні відносини.

Посилаючись на норму підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач зазначає, що дана норма носить імперативний характер і означає, що за умови надання платником податку підтверджуючих документів, а саме податкових декларації з податку на додану вартість, такий платник податку має право на бюджетне відшкодування.

В запереченнях на позов відповідач вважає вимоги ВАТ “Олександріявтормет” необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                            В С Т А Н О В И В :

Працівниками Олександрійської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ “Віотан” за період з 01.12.2004 р. по 28.02.2005 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2007 р. №384/23-50-30384897, який став підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. №0000122340/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 74590,40 грн. основного платежу та 37295,20 грн. штрафної (фінансової) санкції та податкового повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. №0000132350/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на 36736,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5868,00 грн.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам з ТОВ “Віотан” за грудень 2004 року, січень-лютий 2005 року встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ “Віотан” за №55 від 06.09.2004 року на поставку металобрухту в кількості 5000 т.

На виконання умов договору ТОВ “Віотан” протягом грудня 2004 року та січня-лютого 2005 року було відвантажено на адресу позивача металобрухту в кількості 620,141 т на загальну суму 667958,40 грн., в тому числі ПДВ 111326,40 грн.

Податок на додану вартість у розмірі 86326,40 грн. з вартості отриманого від ТОВ “Віотан” металобрухту було включено до складу податкового кредиту книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації по податку на додану вартість за січень 2005 року.

Згідно поданої до Олександрійської ОДПІ декларації по податку на додану вартість за січень 2005 року, податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету складає 11736,00 грн., податкове зобов'язання – 386913,00 грн., податковий кредит – 398649,00 грн.

Податок на додану вартість у розмірі 25000,00 грн. з вартості отриманого від ТОВ “Віотан” металобрухту було включено до складу податкового кредиту у книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації по податку на додану вартість за лютий 2005 року.

Згідно поданої до Олександрійської ОДПІ декларації по податку на додану вартість за лютий 2005 року, податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету складає 145915,00 грн., податкове зобов'язання – 86925,00 грн., податковий кредит – 232840,00 грн.

В ході перевірки позивача з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету січень-лютий 2005 року (акт від 01.08.2005 р.) податковою службою направлено запити до Центральної МДПІ м. Миколаєва стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ “Віотан” у грудні 2004 року та січні-лютому 2005 року.

На запити Олександрійської ОППІ отримано відповіді від Центральної МДПІ м. Миколаєва, згідно яких постачальниками ТОВ “Віотан” є ТОВ “Укрбрухт” та ТОВ “Метпромсервіс”. ТОВ “Метпромсервіс” згідно ухвали господарського суду Миколаївської області  від 29.11.2005 року ліквідовано, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 21.01.2006 р., ТОВ “Укр-Брухт 2004” знято з податкового обліку 02.08.2006 року у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно ухвали господарського суду в Миколаївської області  від 21.03.2006 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 27.07.2006 року.

З метою дослідження фактичного перевезення товару від продавця до покупця податковою службою направлено запит до Олександрійського міжрайонного ВДАІ УМВС щодо надання відомостей стосовно власників транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення металобрухту.

Згідно отриманих відомостей транспортні засоби, які зазначені в актах на приймання металобрухту є власністю фізичних осіб м. Олександрії та Кіровоградської області, згідно пояснень власників автомобілів перевозився металобрухт від фізичних осіб, а не ТОВ “Віотан”.

За таких обставин, Олександрійська ОДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.10, підпункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року на 86324,40 грн., а відповідно завищено від'ємне значення суми зобов'язань з податку на додану вартість на 11736,00 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на 11736,00 грн. та заниження податкового зобов'язання за січень 2006 року на 74590,40 грн., а також завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 25 00,00 грн., а відповідно завищення від'ємного значення  суми зобов'язань з податку на додану вартість на 25000,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року на 25000,00 грн.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що при здійсненні перевірки позивача на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ “Віотан” надані податкові накладні, а саме №19 від 31.12.2004 р. на суму 327958,45 грн., в тому числі ПДВ 54659,75 грн., №26 від 31.12.2004 р. на суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн., №4 від 31.01.2005 р. на суму 170000,00 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн., №8 від 28.02.2005 р. на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 25000,00 грн., які не мали  недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даного факту відповідач не заперечив.

Оплата товару в повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи (т.1, а.с. 78-88).

При дослідженні ланцюгу постачання товару за зазначеними податковими накладними відповідач звернувся з запитом до Центральної МДПІ у                        м. Миколаєві. На запити Олександрійської ОДПІ отримано відповіді від Центральної МДПІ м. Миколаєва, згідно яких постачальниками ТОВ “Віотан” є ТОВ “Укрбрухт” та ТОВ “Метпромсервіс”, які в 2006 році ліквідовані та зняті з податкового обліку.

При  отриманні інформації від Центральної МДПІ у м. Миколаєві відповідачу не надано відомостей щодо  факту несплати ТОВ “Укрбрухт”, ТОВ “Метпромсервіс” податку на додану вартість до Державного бюджету по господарським операціям з ТОВ “Віотан”, як підприємств-постачальників по ланцюгу постачання товару в 2004-2005 роках.

Якщо навіть вважати відповідь органу податкової служби щодо  підприємств постачальників позивача по ланцюгу господарських операцій , як несплату останніми податку на додану вартість до бюджету, то дана обставина не  може впливати на віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).  

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

За таких обставин господарський суд вважає безпідставним твердження Олександрійської ОДПІ  про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З пояснень власників транспортних засобів, що перевозили металобрухт на адресу позивача(т.1, а.с.113-117) та пояснень свідків-власників транспортних засобів, які викликалися в судове засідання за ініціативою відповідача суду не представилося за можливим підтвердити твердження Олександрійської ОДПІ, що ТОВ “Віотан” не має відношення до поставки металобрухту на ВАТ “Олександріявтормет”.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Олександрійська ОДПІ не довела суду факту проведення безтоварних операцій між ТОВ “Віотан” та ВАТ “Олександрія втормет”, отже не отримання від ТОВ “Віотан” металобрухту за якій здійснено оплату, в тому числі сплачено податок на додану вартість.

Крім того, згідно змісту  податкового повідомлень-рішень №0000132350/0 від 19.10.2007 р. крім  зменшення суми бюджетного відшкодування  по податку на додану вартість відповідачем без посилання на конкретну норму Закону нараховано штрафна (фінансова) санкція в розмірі 5868,00 грн.

Норми підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” надають вичерпний перелік підстав при яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до норм цього Закону штрафна (фінансова) санкція – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок та умови нарахування штрафних санкцій передбачений статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при цьому дані норми не передбачають нарахування штрафних санкцій без донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

За спірним податковим повідомленням-рішенням №0000132350/0 від 19.10.2007 р. податковим органом не донараховувалося податкове зобов'язання, а зменшувалася сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, отже є безпідставним нарахування штрафної (фінансової) санкції.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122340/0 від 19.10.2007 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0000132350/0 від 19.10.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Олександріявтормет" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 17, ідентифікаційний  код 30384897, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

           Суддя

  С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови в

повному обсязі - 29.04.2008 року.