Постанова

від 19.12.2007 по справі 30/279

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/279

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.12.2007                                                                                           № 30/279

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Лавріненко Т.М. (дов. б/н від 11.06.07 р.)

 від відповідача-1 - Гальченко Р.О. (дов. №851 від 29.05.06 р.)

від відповідача-2  -            Марусиченко В.В. (дов. №7/8-155-013/58 від 04.06.07 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2007

 у справі № 30/279  

 за позовом                               Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Катерина"

 до                                                   Шевченківської районна у м. Києві рада

                                                  Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

 про                                                  визнання договору оренди приміщень недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Катерина” (далі –позивач, ОСББ “Катерина”) звернулося до господарського суду з позовом до Шевченківської районної у м. Києві ради (далі – відповідач-1) про визнання договору оренди приміщень №1072/2 від 15.12.2005 р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2007 р. на підставі ст. 24 ГПК України за власною ініціативою було залучено до участі у розгляді справи №30/279 в якості відповідача-2 Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2007 р. у справі № 30/279 в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю.

Суд мотивував рішення тим, що законні та охоронювані інтереси позивача не порушувались Шевченківською районною у м. Києві радою, Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, вважаючи, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.12.2001 р. Київська міська рада прийняла рішення №208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва”. Зазначеним рішенням був затверджений перелік майна (згідно з додатком №11), яке було передане до комунальної власності територіальної громади Шевченківської районної у м. Києві ради, до якого був включений і  жилий будинок по вул. Пирогова, 6 в м. Києві.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради №263 від 25.11.2003 р. створено Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке стало правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в м. Києві в частині орендних відносин комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради, якому п.1.3. Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради делеговано функції та повноваження щодо управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Згідно п. 3.1.10 Положення Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради виступає від імені райради орендодавцем та укладає договори оренди комунального майна району.

15 грудня 2005 р. між позивачем (орендар) та відповідачем-2 (орендодавець) укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва №1072/2, а саме: мансарди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 6, загальною площею 133,2 кв.м.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради № 272 від 28.11.2005 р. передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 133,2 кв. м, а саме: мансарда з орендованою площею 133,2 кв. м, згідно поверхового плану приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 6.

Строк дії договору сторонами встановлено з 15.12.2005 р. по 24.11.2006 р. (п. 8.2 Договору).

Позивач вважає, що спірний Договір є недійсним, оскільки враховуючи, що всі допоміжні приміщення, в тому числі і мансарда загальною площею 133,2 кв. м в будинку 6 по вул. Пирогова у м. Києві, належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир будинку по вул. Пирогова, 6 у м. Києві, а тому Шевченківська районна у м. Києві рада не мала прав для передачі в оренду спірного майна Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Катерина”, посилаючись на норми Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. у справі №4-рп/2004.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” власники багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо) перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходинкові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004 р. у справі №4-рп/2004 дано офіційне тлумачення положення п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.

Вказаним рішенням встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 р. мансардний поверх (мансарда, поверх у горищному просторі) - поверх, фасад якого повністю або частково створений поверхнею (поверхнями) нахиленого чи ламаного даху, при цьому лінія перетину площини даху і площини фасаду повинна бути на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги мансардного поверху.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що мансарда загальною площею 133,2 кв. м., яка розташована на горищі будинку 6 по вул. Пирогова у м. Києві належить на праві спільної часткової власності власникам квартир зазначеного будинку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем доведені суду обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог в позовній заяві та апеляційній скарзі, а отже, є підстави для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2007 р. у справі №30/279.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача при задоволенні позову.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Таким чином, колегія суддів вважає, що державне мито у розмірі 85,00 грн. та сума оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42 грн. 50 коп., сплачені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок Шевченківської районної у м. Києві ради.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2007 р. у справі №30/279 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Катерина”  задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 року у справі № 30/279 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Катерина” задовольнити – визнати договір оренди приміщень №1072/2 від 15.12.2005 р. недійсним.

Стягнути з Шевченківської районної у м. Києві ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Катерина” державне мито у розмірі 85,00 (вісімдесят п'ять) грн. та суму оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 (сто вісімнадцять) грн., державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 30/279 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          

 24.12.07 (відправлено)