Рішення

від 11.04.2008 по справі 32/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/53

11.04.08

За позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКМ»

До           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»

2.   Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо»

Про                                      зобов'язання повернути нафтопродукти

За зустрічним позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо»

До                                          Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКМ»

Третя особа                 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»

про                                        визнання недійсним договору

Представники сторін:

Від позивача         Закревський В.О. – директор

Від відповідача-1  Воробйов В.Л. –предст.

Від відповідача-2  Мокрецький В.О. –предст.

Суддя Хрипун О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКМ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом та просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»повернути нафтопродукти відповідно до акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 06.08.2007, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 119,108 т, та  відповідно до акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 2 від 27.08.2007, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 59,554 т в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.2007 діяв до 31.12.2007, а відповідач-1, в свою чергу зобов'язувався повністю повернути позивачу нафтопродукти, отримані відповідно до зазначених актів прийому-передачі товару. Крім того, позивач зазначає, що між ним та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, що випливають з договору зберігання нафтопродуктів від 01.08.2007 № 74, а  тому позивач стверджує, що  Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»є солідарними боржниками в частині повернення нафтопродуктів по договору зберігання нафтопродуктів від 01.08.2007 № 74.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні повноважний представник позов не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

04.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою та просить визнати договір поруки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»від 06.08.2007 недійсним. В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом стверджує, що спірний договір суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки підписаний не уповноваженою особою, а тому є недійсним та не тягне ніяких наслідків, крім недійсності правочину.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»було укладено договір про зберігання нафтопродуктів № 74.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до розділу 1 договору про зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.20007 сторони погодили, що позивач передає, а відповідач-1 приймає на відповідальне зберігання нафтопродукти та надає позивачу послуги по прийманню, зливу та відпуску нафтопродуктів в термін дії цього договору (п. 1.1 зазначеного договору). Асортимент, кількість та вартість нафтопродуктів, які приймаються на відповідальне зберігання наводяться в актах приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 1.2 вказаного договору).

На виконання вимог договору про зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.20007 позивач передав відповідачу-1 нафтопродукти, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 119,108 т згідно акту  приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 1, а також мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 59,554 т згідно акту приймання-передачі товару на відповідальні зберігання № 2 від 27.08.2007.

Пунктом 8.2 договору про зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.20007 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2007.

Згідно з п. 3.1.2 вказаного договору відповідач-1 забезпечує повне збереження нафтопродуктів, а після закінчення зберігання повертає позивачу ту саму кількість нафтопродуктів. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Відповідно до пункту 3.1.5 зазначеного договору сторони погодили, що відповідач-1 повертає нафтопродукти повністю після припинення договору.

Статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.  

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи нафтопродукти, які були передані відповідачу-1 на відповідальне зберігання за договором № 74 від 01.08.20007, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»позивачу не повернуті.

Відповідно до статті 943 цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949 Цивільного кодексу України). Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ        (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач-1 не виконав зобов'язання належним чином, нафтопродукти, передані за договором відповідального зберігання № 74 від 01.08.2007, позивачу в обумовлений договором строк, не передав.

Проаналізувавши матеріали зустрічної позовної заяви, доводи сторін по справі, вимоги чинного законодавства в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог за зустрічним позовом з огляду на наступне.

06.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»в особі директора Маріка Майхера та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»в особі начальника служби експлуатації Любімова Євгена Федоровича було підписано договір поруки, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»у повному обсязі поручилося перед позивачем за первісним позовом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»обов'язків за договором зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.2007.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору у разі порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»обов'язків за договором зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.2007 боржник і Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»відповідають перед позивачем за первісним позовом як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Як передбачено  частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Дієздатність юридичних осіб може обмежуватись засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів.

Як свідчать матеріали справи, Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо»є Любимов Андрій Федорович, який відповідно до статуту без довіреності здійснює будь-які дії від імені товариства, за винятком тих, які потребують згоди учасників, вирішує питання, пов'язані з укладанням договорів (контрактів, угод).

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Основним правом представника є повноваження діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, договір поруки від 06.08.2007 з боку Товариство з обмеженою відповідальністю «Елайо»було укладено та підписано начальником служби експлуатації Любимовим Євгеном Федоровичем, якому довіреності на підписання зазначеного договору не видавалось, посадовим становищем таких повноважень не надано.

За таких обставин, дії начальника служби експлуатації Любимова Євгена Федоровича не можуть бути сприйняті судом як об'єктивне відображення волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо», направлене на настання юридичних наслідків.

З огляду на викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом щодо визнання договору поруки від 06.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»недійсним  підлягають задоволенню.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»порушило свої зобов'язання за договором зберігання нафтопродуктів № 74 від 01.08.20007, вчасно не повернуло позивачу за первісним позовом нафтопродукти, обумовлені вказаним договором, а також, враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання договору поруки від 06.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»недійсним первісний позов підлягає задоволенню в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»повернути позивачу нафтопродукти, прийняті на зберігання відповідно до актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 06.08.2007 та № 2 від 27.08.2007.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, викладені у первісному  позові, є доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню частково. Зустрічний позов, з мотивів його обґрунтованості та законності, підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення суд відшкодовує витрати, пов'язані зі сплатою державного мита, та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»(57210, Миколаївська обл., Жовтневий район, с. Горіхівка, вул. Залізнична, 5, код 34462622) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВКМ»(47013, Тернопільська обл., Кременецький район, с. Белокриниця, вул. Сапанівська, 2, код 30363128) нафтопродукти, прийняті на зберігання відповідно до акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 06.08.2007, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 119,108 т, та відповідно до акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 2 від 27.08.2007, а саме: мазут паливний 100 зольний малосірчасний в кількості 59,554 т в повному обсязі.

У позові до ТОВ «Елайо»відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафта-Миколаїв»(57210, Миколаївська обл., Жовтневий район, с. Горіхівка, вул. Залізнична, 5, код 34462622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКМ»(47013, Тернопільська обл., Кременецький район, с. Белокриниця, вул. Сапанівська, 2, код 30363128) 1971,14 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати договір поруки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елайо»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 37-А, код 31905382) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ»(47013, Тернопільська обл., Кременецький район, с. Белокриниця, вул. Сапанівська, 2, код 30363128) від 06.08.2007 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКМ»(47013, Тернопільська обл., Кременецький район, с. Белокриниця, вул. Сапанівська, 2, код 30363128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 37-А, код 31905382) 42,5 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О. Хрипун

Дата підписання рішення: 12.05.2008