Постанова

від 05.03.2008 по справі 48/364

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/364

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.03.2008                                                                                           № 48/364

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився

 від відповідача -Дацюк І.І. (дов. №45/44 від 08.01.08 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.01.2008

 у справі № 48/364  

 за позовом                               Житлово-будівельний кооператив "Вагоноремонтник-3"

 до                                                   Комунальне підприємство "Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва"

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Житлово-будівельний кооператив “Вагоноремонтник-3” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва про визнання договору №4-398-р від 01.03.2005 р. недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 р. у справі №48/364 в задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу “Вагоноремонтник-3” було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №48/364 від 24.01.2008 р., стягнути з Комунального підприємства „Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва на користь Житлово-будівельного кооперативу „Вагоноремонтник-3” державне мито.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 р. у справі №48/364 – без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.03.2005 р. між Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва (кредитор) та Житлово-будівельним кооперативом “Вагоноремонтник-3” (боржник) було укладено договір №4-398р про реструктуризацію заборгованості за раніше спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.1 договору позивач визнав та підтвердив заборгованість перед відповідачем за раніше спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 96427,28 грн. станом на 01.03.2005 р.

Виходячи зі змісту п.2 договору позивач зобов'язався сплатити суму заборгованості зазначену в п.1 договору протягом 03.2005 – 02.2010 р.р., згідно з  графіком, який є додатком №1 до договору.

Договором також встановлено умову: „при проведенні сплати заборгованості Боржник зобов'язується посилатися в реквізитах „призначення платежу” платіжного документу на цей договір”, а також встановлена відповідальність у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості.

Як вбачається з акту звірки розрахунків від 03.03.2005 р. між Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва та Житлово-будівельним кооперативом “Вагоноремонтник-3”, позивач визнав наявність заборгованості в розмірі 99081,22 грн.

Таким чином, під час укладення договору №4-398р, акту звірки розрахунків від 03.03.2005 р., позивач визнав факт наявності у нього боргу перед відповідачем за раніше надані послуги в розмірі 99081,22 грн. та зобов'язався сплатити суму боргу в межах цього договору.

Доказів сплати позивачем визнаної суми боргу до часу укладення спірного договору суду не надано. Позивачем також не надано доказів належного виконання відповідачем умов договору №4-398р.

Твердження апелянта про те, що договір не відповідає нормам Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки відсутній предмет договору, а також про те, що договір не відповідає нормам Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, в зв'язку з чим договір №4-398р підлягає визнанню недійсним, є безпідставним з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними  умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 2 договору №4-398р від 01.03.2005 р. встановлено предмет договору – зобов'язання позивача сплатити відповідачу заборгованість в сумі, визначеній в п.1 договору.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги, недодержання яких є необхідним для визнання правочину недійсним: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 180  Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї сторони повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, який укладається згідно з цим Законом, можуть бути громадяни, як наймачі жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, з одного боку, та юридичні особи, які надають житлово-комунальні послуги, з іншого боку.

Сторонами договору №4-398-р від 01.03.2005 р. є юридичні особи, крім того, спірний договір не містить положень про те, що договір укладений і має бути виконаний сторонами відповідно до Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, а тому дія вищезазначеного Закону не поширюється на спірний договір.

Таким чином, колегія суддів вважає, що умови договору №4-398-р від 01.03.2005 р. відповідають загальним засадам цивільного законодавства, а отже він не може бути визнаний недійсним з підстав того, що не відповідає чинному законодавству.

Посилання позивача на те, що договір про реструктуризацію боргу підписаний під впливом позивача, та що останній погрожував розірванням договору на надання житлово-комунальних послуг №4-513ж від 01.06.2006 р. є необґрунтованими, оскільки дане твердження не підтверджене жодними доказами.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу “Вагоноремонтник-3” необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Вагоноремонтник-3” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 року у справі № 48/364 залишити без змін.

Матеріали справи № 48/364 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.