Постанова

від 29.05.2008 по справі 48/364

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/364

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 травня 2008 р.                                                                                    № 48/364  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДерепи В.І.,

суддівГрека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3"

нарішення господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2008 року

у справі№ 48/364

за позовом житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3"

докомунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва

провизнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

     відповідача –Дацюк І.І., Орленко Д.І.

                                                             ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Житлово-будівельний кооператив "Вагоноремонтник-3" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору № 4-398 р, укладений 01.03.2005 року між ЖБК "Вагоноремонтник-3" та комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 січня 2008 року (суддя В.Сулім), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (судді А.Мартюк, Л.Зубець, А.Лосєва) у задоволені позову було відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати     рішення господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2008 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Заслухавши представників відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 1 березня 2005 року між житлово-будівельним кооперативом "Вагоноремонтник-3" (боржник) та комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва (кредитор) було укладено договір № 4-398 р про реструктуризацію заборгованості за раніше спожиті житлово-комунальні послуги (надалі –Договір).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проаналізувавши умови даного договору, колегія суддів прийшла до висновку, що договір не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; зі сторони позивача був підписаний уповноваженою особою –Кінзерським В.А., який на момент укладення договору, згідно із витягом з протоколу № 1 від 24.01.97 р. зборів уповноважених ЖБК "Вагоноремонтник - 3", був призначений головою правління (а.с. 6); був спрямований на реальне настання правових наслідків і вчинений у простій письмовій формі, як того вимагає Цивільний кодекс України.

Разом з тим, скаржником не було подано, у встановленому статтями 33-34 ГПК України порядку, належних доказів того, що договір був підписаний під впливом відповідача і не відповідає внутрішній волі позивача.

Таким чином, при укладенні договору загальні вимоги для чинності правочинів, сторонами було додержано.

Крім того, касаційна інстанція не погоджується із твердженням скаржника, що Договір не містить усіх істотних умов, виходячи із такого.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлює, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 1 договору закріплює, що боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за раніше спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 96 427,28 грн. станом на 01.03.2005 року.

Пункт 2 договору визначає строк  протягом якого боржник зобов`язався повернути зазначену у 1 пункті заборгованість, згідно із додатком № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Викладене свідчить про те, що договір укладено строком на 5 років, ціна договору встановлена у розмірі 96 427,28 грн., а предметом даного договору є сплата позивачем заборгованості перед відповідачем за раніше спожиті житлово-комунальні послуги. Тобто, договір містить усі необхідні для його укладення істотні умови.

Крім того, посилаючись на статтю 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач стверджує, що в договорі необхідно було визначити, які саме послуги маються на увазі, як предмет договору реструктуризації. А отже, на думку скаржника, договір не містить такої істотної умови, як предмет.

Колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, виходячи із наступного.

          Положення частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі –Закон), встановлює види житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення. А отже, закріплене статтею 1 Закону визначення житлово-комунальних послуг охоплює усі їх види.

Разом з тим, касаційна інстанція не приймає заперечення позивача в частині розміру його заборгованості, закріпленого пунктом 1 Договору.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Таким чином, фактом підписання договору, позивач засвідчив свою згоду із заборгованістю перед КП "УЖГ" Дарницького району м. Києва за раніше спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 96 427,28грн. і взяв на себе зобов`язання погасити її у строк, встановлений пунктом 2 договору.

          Водночас, акт звірки розрахунків від 03.03.2005 року, підписаний головним бухгалтером КП "УЖГ" Дарницького району м. Києва з однієї сторони, та головним бухгалтером ЖБК "Вагоноремонтник-3" з іншої сторони, свідчить про те, що станом на 01.01.2005 року, у позивача існувала перед відповідачем заборгованість у розмірі 99 081,22 грн. І з огляду на те, що позивачем доказів сплати даної заборгованості, на момент укладення договору, подано не  було, касаційна інстанція оцінює заперечення скаржника щодо ціни договору, як безпідставні.

          Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2008 року у справі за № 48/364 –без змін.

Головуючий, суддя     В.Дерепа

Суддя       Б.Грек

Суддя                                        Л.Стратієнко