Постанова

від 10.04.2008 по справі 23/495

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/495

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 23/495  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПершиков Є.В.

суддівДанилової Т.Б.

Ходаківської І.П.

розглянувши

касаційну скаргу    Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий  Дім "Завод Ремдизель"

на постанову від 29.01.2008 р. Київського апеляційного господарського суду     

у справі№ 23/495 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий  Дім "Завод Ремдизель"

дотреті особи  Київської міської ради1)          Державне підприємство Міністерства оборони України "Київський завод "Ремдизель"2)   Міністерство оборони України3)          Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА Н.М.К."

про визнання недійсним рішення

За участю представників сторін:

від позивача –Наумець Я.С., за довіреністю

від відповідача –не з'явилися

від третьої особи (ТОВ "Група Н.М.К.") –Мазепа Н.М., за довіреністю

               ВСТАНОВИВ:

       Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Завод Ремдизель”, звернулося із позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 62/1896 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “ГРУПА Н.М.К.” земельних ділянок для будівництва та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вулиці Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва”.

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 р., залишеним без змін  постановою від 29.01.2008 р. Київського апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.

        Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий  Дім "Завод Ремдизель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову від 29.01.2008 р. Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 р. з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

         Справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., що утворена розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.11.2006 р.  № 02-20/58.

         03.04.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.04.2008 р.

         Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач, керуючись ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою (клопотанням) про надання в оренду земельної ділянки, для обслуговування майнового комплексу позивача, площею 8 442,70кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28.

Відповідно до ст.ст. 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України - Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 року № 968/1629, було затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Завод Ремдизель” для обслуговування та експлуатації виробничих і складських будівель і споруд на вулиці Електриків, 28 у Подільському районі міста Києва та передано позивачу у довгострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 1,80 га.

Однак, Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 62/1896 “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “ГРУПА Н.М.К.” земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вул. Електриків, 28 у Подільському районі”, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “ГРУПА Н.М.К.” земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вул. Електриків, 28 у Подільському районі” (справа Д-3082) та передано ТОВ “ГРУПА Н.М.К.”, в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 5,08га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вул.. Електриків, 28 у Подільському районі.

Пунктом 4 Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 62/1896, було скасовано Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 968/1629, про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Завод Ремдизель” земельної ділянки для обслуговування та експлуатації будівель і споруд на вулиці Електриків, 28 у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.   

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судами, доказів таких як державного акта на право користування землею або договору оренди, які б у відповідності з положеннями Земельного кодексу України, засвідчували право на користування земельною ділянкою за адресою: вул. Електриків, 28 у Подільському районі міста Києва, позивачем та третіми особами на стороні позивача не надані.

Також судами встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України “Київський завод “Ремдизель” у відповідності з чинним законодавством України є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО № 040805 державна реєстрація підприємства була проведена 29.10.1999р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 000826, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 08247289.

Відповідно ст. 22 Земельного кодексу України від 1990 року (застосування положень цього кодексу визначається датою здійснення державної реєстрації Державного підприємства Міністерства оборони України “Київський завод “Ремдизель”) - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України від 1990 року встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З вищенаведеного вбачається, що згідно Земельного кодексу України від 1990 року, земельна ділянка надається в постійне користування на підставі рішення уповноваженого на це органу влади, а право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, дії особи які спрямовані на набуття будь-яких прав щодо земельної ділянки (в т.ч. початок користування нею), з недодержанням в момент вчинення таких дій положень ст. 7 та ст. 22 Земельного кодексу України від 1990 року, є незаконними, а отже не створюють юридичних наслідків для даної особи по відношенню до відповідної земельної ділянки, тобто така особа не може вважатися законним (належним) землекористувачем земельної ділянки по відношенню до якої вона вчиняє дії щодо користування нею.

Судова колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що аналіз наведених положень, Земельного кодексу України від 1990 року, дає підстави зробити висновок, що майнові права (в т.ч. право користування) відносно конкретно визначеної земельної ділянки, виникають у будь-якої особи лише з моменту вчинення повноважним органом дій щодо визначення такої земельної ділянки в натурі і посвідчуються певним право установчим документом, що має законодавчо встановлену назву, форму та зміст. Будь-які інші документи, що не визначені законом як такі, що посвідчують (засвідчують) виникнення прав щодо певної земельної ділянки не створюють юридичних наслідків для особи по відношенню до відповідної земельної ділянки.

Як видно з матеріалів справи, Державного акта про право постійного користування або договору оренди, які б у відповідності з положеннями Земельного кодексу України, посвідчували право Державного підприємства Міністерства оборони України “Київський завод “Ремдизель” на користування спірною земельною ділянкою позивачем та третіми особами на стороні позивача не надані.

Окрім того, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З аналізу положень ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України, можна зробити висновок, що право на оренду земельної ділянки виникає у особи, лише після укладення з нею договору оренду і його державної реєстрації, а до настання цих подій така особа, не може вважатися законним (належним) землекористувачем даної земельної ділянки.

Судами встановлено, що позивачем та/або третю особою на стороні позивача не надано договір між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Завод Ремдизель” (орендар) про оренду земельної ділянки площею 2,66 га., за адресою: вул. Електриків, 28 у Подільському районні міста Києва. На момент прийняття Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 62/1896 такий договір не укладався взагалі.

При цьому, судами встановлено, що був укладений  договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРУПА Н.М.К.” (орендар). Відповідно до умов договору вбачається, що він зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.11.2007 № 85-6-0036 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Частина 6 статті 123 Земельного кодексу України передбачає, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як вбачається з “Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ “ГРУПА Н.М.К.” для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами по вулиці Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва” (справа Д-3082), цей проект землеустрою було виготовлено за згодою Київського міського голови від 19.07.2007 та погоджено: Постійною комісією з питань земельних відносин київською міської ради (висновок № К-11315); Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, щодо  цільового використання земельної ділянки (висновок від 23.07.2007), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (висновок від 25.07.2007 № 09-7521), Київською міською санепідемстанцією Міністерства охорони здоров'я (висновок № 5845 від 25.07.2007 та висновок № 1218 від 23.07.2007, щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві № 05-08/5368 від 25.07.2007; Головним управлінням охорони культурної спадщини № 5506 від 25.07.2007; Київським міським головним управлінням земельних ресурсів (Київміськголовзем) № 06-03-4/1515/1 від 25.07.2007.

Як свідчать документи додані до Проекту землеустрою (справа Д-3082) - земельні ділянки, що надаються в оренду ТОВ “ГРУПА Н.М.К.”, на момент виготовлення проекту знаходились в межах конкурсу Головного управління економіки Київської міської державної адміністрації, згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.03.2006 № 492 “Про проведення конкурсу із залучення інвесторів для реконструкції та забудови території на Рибальському півострові у Подільському районі”.

Межі та площі земельних ділянок на даний час визначено згідно графічної частини згоди Київського міського голови від 19.07.2007 (справа № Д-3082) та технічних умов на розробку проекту відведення земельної ділянки з урахуванням існуючих червоних ліній та меж сусідніх ділянок.

Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, територія, що відводиться в оренду ТОВ “ГРУПА Н.М.К.”, за функціональним призначенням належить до території громадських будівель та споруд та території вулиць та доріг.

Як вбачається з копії стенограми сесії Київської міської ради від 26.07.2007 (сторінки з 88 по 94), Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 62/1896, було прийняте на ІV сесії V скликання Київської міської ради 26.07.2007 року більшістю голосів депутатів Київської міської ради - проголосувало “за” 83 депутати.

Відповідно частини 11 статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 62/1896, було прийняте депутатами Київради 83 голосами “за”, тобто більше ніж 2/3 від загальної кількості депутатів Київради, що згідно положенню ч. 11 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є достатнім для визнання такого рішення правомочним.

Викладене свідчить, що 26.07.2007 року відбулося повноважне пленарне засідання Київської міської ради ІV сесії V скликання, рішення якої в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “ГРУПА Н.М.К.” земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вул. Електриків, 28 у Подільському районі” (справа Д-3082) та передано ТОВ “ГРУПА Н.М.К.”, в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 5,08га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами на вул. Електриків, 28 у Подільському районі –прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства України і є правомочним.

Таким чином, виходячи з усього вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.  

Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови.

       Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                            ПОСТАНОВИВ:

        Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий  Дім "Завод Ремдизель" залишити без задоволення.

        Постанову від 29.01.2008 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 23/495 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Є. Першиков      

Судді                                                                                            Т. Данилова        

                                                                                                     І.  Ходаківська