Постанова

від 30.04.2008 по справі 6/19пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/19пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2008 р.                                                                          справа №6/19пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Стойка  О.В.

суддів Діброви  Г.І. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Кунак Н.О.за довіреністю, Лубинець А.В. за  довіреністю,

від відповідача:Колбаєв О.В. за  довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області  

на рішення  господарського суду

Донецької області

від12.03.2008 року

по справі№6/19пд (Подколзіна Л.Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецька агенція безпеки "ЕФА" м.Донецьк

доЗакритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області

провизнання додаткової угоди №1 від 24.09.2007р. до договору №01/06-07 від 01.06.2007р. недійсною та про зобов”язання ЗАТ “Шоколадна компанія “Три ведмеді” підписати акти виконаних робіт за надані послуги у серпні та вересні 2007р. згідно договору №01/06-07 від 01.06.2007р

В С Т А Н О В И В:

          У січні 2008 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька агенція безпеки "ЕФА" м.Донецьк (позивач) із позовом до Закритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області (відповідач) про визнання додаткової угоди №1 від 24.09.2007р. до договору №01/06-07 від 01.06.2007р. недійсною та про зобов”язання ЗАТ “Шоколадна компанія “Три ведмеді” підписати акти виконаних робіт за фактично  отримані послуги  з охорони  об»єкту у серпні та вересні 2007р. згідно договору №01/06-07 від 01.06.2007р. Також  позивач  просив  стягнути  з  відповідача  85грн.  державного  мита  та  118грн. за  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

          В процесі  розгляду  справи  позивач  уточнив  позовні  вимоги  та  просив стягнути  з  відповідача  170грн.  державного  мита  та  118грн. за  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

          Рішенням господарського суду Донецької  області  від 12.03.08р.  позовні  вимоги задоволені та  додаткова  угода №1 від 24.09.07р. до  договору №01/06-07 від 01.06.07р. визнана недійсною, відповідача  зобов»язано  підписати  акти  виконаних  робіт за  надані  послуги у  серпні  та  вересні 2007р. за  договором №01/06-07 від 01.06.07р.

Відповідач не погодившись із рішенням  господарського суду, подав апеляційну скаргу в якої просить  рішення господарського  суду скасувати та   прийняти рішення, яким відмовити  у задоволені  позовних  вимог позивача.

Позивач вважає рішення господарського  суду законним та обґрунтованим.

          Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  між позивачем та відповідачем    було  укладено  договір №01/06-07 від 01.06.07р. (далі-Договір), відповідно до якого відповідач зобов»язався  взяти  на  себе  обов»язки по забезпеченню охорони об»єкта позивача за  адресою м.Донецьк, вул. Горлівська 2-д.

Відповідно до п.1.3. Договору  оплата  за  надані  послуги здійснюється щомісячно  шляхом  перерахування  грошових  коштів  на  розрахунковий  рахунок  відповідача  після  надання рахунку  в  кінці  кожного  місяця на  протязі п»яті банківських   днів.

За приписами  п.10.1. Договір  вступає  в  силу з  моменту його  підписання  та  діє 6  місяців до 01.01.08р., а  в  частині виконання  зобов»язань до  повного  їх  виконання.  

Також  п.11.1 Договору  сторони  передбачили, що  всі доповнення, зміни та  додатки до Договору мають  юридичну  силу  та є  невід'ємною частиною Договору, якщо  вони  здійснені  у  письмовій  формі та  підписані  повноважними  представниками  сторін.

Сторонами 24.09.07р. до  Договору  була  укладена Додаткова  угода  №1, відповідно  до якої  сторони  дійшли  згоди  про  дострокове розірвання  Договору з 24.09.07р. Зазначена  додаткова  угода містить  посилання на  підтвердження  відсутності  взаємних вимог сторін за Договором.   Посилання  на  причини  розірвання  Договору вказана  угода  не  містить.

Предметом позовних  вимог є  вимоги про  визнання Додаткової  угоди  №1 від 24.09.07р. до Договору недійсною та  зобов»язання  відповідача  підписати  акти  виконаних  робіт за  фактично  отримані  послуги  у  серпні  та  вересні 2007р.

Свої  вимоги  позивач  обґрунтовує  тим, що ним  на  адресу відповідача були  надіслані  акти  виконаних  робіт, податкова  накладна  та  рахунок  для  сплати за  спірний  період, однак  відповідач  акти не  підписав та   не  здійснив оплату  за  фактично  отримані  послуги. Щодо  вимог  визнання  додаткової  угоди  не  дійсною, позивач посилається  на  те, що відповідач  порушив  передбачений п.10.3 Договору  порядок  розірвання Договору та  зауважує  на  тому, що  при  підписанні  зазначеної  угоди  позивач    помилково підтвердив відсутність претензій щодо  оплати відповідачем наданих  послуг.

Відповідач  проти  заявлених  позовних  вимог  заперечує  та  посилається  на  те, що жодних  підстав, що  передбачені  ст. ст. 203, 215 ЦК України, для  визнання  Додаткової  угоди  недійсною  не  існує. Крім того, зауважує, що   умовами  Договору  взагалі  не  передбачено  підписання актів  виконаних  робіт за  фактично  отримані  послуги.

Судова  колегія вважає  заявлені  вимоги  позивача  такими, що  задоволенню  не  підлягають з  огляду  на  наступне.

За приписами ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, ч.1 ст.907 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК України).

Відповідно  до п.1.3. Договору  єдиним документом, що  вважається   підставою  для  сплати  за  отримані  послуги є  рахунок, який  надається  позивачем  відповідачу  в кінці  кожного  місяця.

Нормами  діючого  законодавства, що  регулює  спірні  правовідносини між сторонами, не  передбачені будь-які наслідки підписання сторонами  спірних  актів. Вимогами Договору   підписання  спірних  актів  також  не  передбачено.

Отже  вимоги  позивача  про зобов»язання  відповідача  підписати  акти  виконаних робіт за  серпень та  вересень 2007р. є  безпідставними та  задоволенню  не  підлягають.

Висновок  господарського  суду  про  задоволення  позовних  вимог   в  зазначеній  частині є також  не  заснованим на  законі.  Обґрунтування  висновку ст. 526 ЦК України   суперечить змісту укладеного між  сторонами Договору.

Сам факт підписання таких актів  за період червень-липень 2007р. не свідчить про  зміну  сторонами  умов Договору у передбаченому  порядку.

Щодо  позовних  вимог  про   визнання  Додаткової  угоди №1 від 24.09.07р. недійсною, то  вони  також  не  підлягають  задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Позивач,  обґрунтовуючи  позовні  вимоги  про  визнання  Додаткової  угоди  не  дійсною, посилається  на порушення відповідачем вимог 10.3 Договору, відповідно  до  якого кожна  із  сторін  може  достроково  розірвати  Договір,  проінформувавши  у  письмовому  вигляді  іншу  сторону  за  один  місяць  до  фактичної  дати  його  розірвання.

Як  вбачається  зі  змісту  п. 10.3  Договору,  кожна  із  сторін  може  достроково  розірвати  Договір,  проінформувавши  у  письмовому  вигляді  іншу  сторону  за  один  місяць  до  фактичної  дати  його  розірвання. При  цьому  Договір вважається  розірваним  після  виконання  всіх  обов»язків  сторонами, прийнятих до  повідомлення  про  розірвання  та  проведення розрахунків за  надані  послуги. Отже сторони зазначеним  пунктом передбачили  можливість  дострокового  розірвання договору   внаслідок  відмови  однієї  із сторін.

Укладаючи спірну Додаткову  угоду, сторони  вирішили  припинити  договірні  правовідносини  за  обоюдною  згодою, будь-яких посилань на  підстави  розірвання Договору спірна  Угода  не  містить, тому даний  випадок розірвання Договору умовами п.10.3 Договору не регулюється.

Відповідно  до  вимог  ст. ст. 229, 230 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, або якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Вказаними  нормами, що мають взаємовиключний характер   позивач  одночасно  обґрунтував,  а  суд  першої  інстанції  помилково задовольнив  позовні  вимоги про визнання додаткової угоди №1 від 24.09.2007р. до договору №01/06-07 від 01.06.2007р. недійсною.

В  судовому  засіданні  апеляційної  інстанції  сторони  підтвердили  факт припинення  договірних  правовідносин  внаслідок укладення Додаткової угоди. Будь-яких доказів продовження  виконання  своїх  зобов»язань за Договором після 24.09.07р. сторони  не  надали.

Доказів  того, що   позивач  має  намір продовжувати  договірні  правовідносини  до  справи  не  надано. Також  представник  позивача  в  судовому  засіданні  пояснив, що  охорона  з  об»єкту  відповідача  знята одразу ж після  укладення  спірної  угоди та  більше  позивач  не  надавав  послуги  по  охороні  об»єкта  відповідача.

Встановлено, що спірна  угода  дійсно містить  посилання  на    підтвердження сторонами  відсутності   взаємних претензій  за  даним Договором.

Разом з тим, зазначене  зауваження  не  впливає  на зміст угоди  щодо   розірвання Договору та  за  своєю  суттю  не  є  правочином, що тягне  за  собою припинення  зобов»язання  по  оплаті вже наданих послуг (на що посилається позивач) зокрема, щодо  проведення  заліку зустрічних  вимог  або  припинення зобов»язання за домовленістю сторін або  прощення  боргу, оскільки  не  породжує  ні  яких  прав  та  обов»язків  сторін, а  має  лише  декларативний  характер. Отже  вказане зауваження   не  може  бути об»єктом визнання недійсним  взагалі, оскільки  не  має  ознак правочину.

Крім того, судова  колегія  вважає, що  обраний  позивачем  спосіб  захисту  свого  порушеного  права  шляхом  визнання  Додаткової  угоди №1 від 24.09.07р.  про  дострокове  розірвання  договору не  призведе  до  поновлення  прав  позивача, оскільки  фактично  сторони   припинили  договірні  правовідносини за   Договором №01/06-07  від 01.06.07р.

Отже  висновок  суду  першої  інстанції  про  визнання  Додаткової  угоди  не  дійсною внаслідок порушення  встановленого порядку розірвання договору є  помилковим   та  не  заснованим   на  законі, не  відповідає  матеріалам  справи та прийнятий  внаслідок  неправильного  застосування  норм  матеріального  права (ст. ст. 228, 230,215 ЦК України)

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.3,4  ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України   рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2008 р. у справі №6/19пд  слід  скасувати,  через невідповідність висновків, викладених у  рішенні  місцевого  господарського  суду, обставинам  справи та  неправильне  застосування норм  матеріального  права.

По справі слід  прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька агенція безпеки "ЕФА" м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області про визнання додаткової угоди №1 від 24.09.2007р. до договору №01/06-07 від 01.06.2007р. недійсною та про зобов”язання ЗАТ “Шоколадна компанія “Три ведмеді” підписати акти виконаних робіт за фактично  отримані послуги  з охорони  об»єкту у серпні та вересні 2007р. згідно договору №01/06-07 від 01.06.2007р    слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на позивача, стягнувши з позивача на користь відповідача судові витрати при поданні апеляційної скарги у вигляді сплаченого державного мита в сумі 85 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області –задовольнити.

Рішення  господарського суду Донецької області від 12.03.2008 р. у справі №6/19пд  скасувати.

По справі прийняти  нове  рішення,  яким  у задоволенні позовних  вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька агенція безпеки "ЕФА" м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області  про визнання додаткової угоди №1 від 24.09.2007р. до договору №01/06-07 від 01.06.2007р. недійсною та про зобов”язання ЗАТ “Шоколадна компанія “Три ведмеді” підписати акти виконаних робіт за фактично  отримані послуги  з охорони  об»єкту у серпні та вересні 2007р. згідно договору №01/06-07 від 01.06.2007р - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Шоколадна компанія "Три ведмеді", м.Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька агенція безпеки "ЕФА" м.Донецьк  85 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.В.  Стойка

Судді:          Г.І.  Діброва

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС