Рішення

від 22.04.2008 по справі 11/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.08           Справа № 11/128-08.

за позовом Хоружівської селищної ради, Недригайлівський район, Сумська область

до відповідачів: 1. Катеринівської релігійної організації Української православної церкви

                             2. Недригайлівського районного відділу земельних ресурсів

про визнання договору недійсним

                                                                                            СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача –          предст. Новіков С.П.

Від відповідачів –    не прибув

                             –    не прибув

За участю секретаря судового засідання   Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач просить суд визнати Договір оренди б/н б/д зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» та про що було зроблено запис у книзі Державного реєстру земель на території Хоружівської сільської (селищної) ради та вчинено запис від 01.12.2006 року за № 040663202099. укладений між позивачем та першим відповідачем - Катеринівською релігійною організацією Української православної церкви на право оренди земельної ділянки «землі громадських та релігійних організацій» недійсним; зобов'язати другого відповідача - Недригайлівський районний відділ земельних ресурсів здійснити скасування реєстраційного запису від 01.12.2006 р. за № 040663202099 у Державному реєстрі земель яким було зареєстровано зазначений договір оренди земельної ділянки та зобов'язати першого відповідача - Катеринівську релігійну організацію Української православної церкви повернути все отримане на підставі вищезазначеного договору протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішення.

Відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд справи ухвалою господарського суду Сумської області від 12.04.08 р., які були надіслані на адреси відповідачів рекомендованими листами від 14.04.08 р.

Відповідачі в судове засідання не прибули, відзивів на позовну заяву не подали, тому відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз‘яснено вимоги ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його процесуальних прав та обов‘язків.

Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив клопотання представника позивача, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, між позивачем – Хоружівською селищною радою в особі голови Левченко Ніни Олександрівни та першим відповідачем - Катеринівською релігійною організацією Української православної церкви в особі настоятеля церкви Коробейником Генадієм Сергійовичем був укладений договір оренди земельної ділянки б/н б/д. Сторони договору досягли домовленості по всіх істотних умовах договору (предмет, порядок оплати, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки). Згідно п. 2 даного договору, першим відповідачем було отримано від позивача б/насадження, інші землі 0,71 га на яких знаходяться: церква, трапезна, уборна, під'їзди та проходи, сад, зелені налагодження для будівництва та обслуговування церкви (цільве призначення земельної ділянки «землі громадських та релігійних організацій».

Зазначений договір зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що було зроблено запис у книзі Державного реєстру земель на території Хоружівської сільської (селищної» ради та вчинено запис від 01.12.2006 р. за № 040663202099.

Відповідно умов договору (п. 4) передбачено, що разом з земельною ділянкою передається в оренду церква, трапезна, уборна, проїзди та проходи, сад.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Настоятель церкви Коробейник Генадій Сергійович 23.02.2005 року звернувся до сільського голови Хоружівської сільської ради Шаповал В.М. з заявою б/н від 23.02.2005 р. про передачу у власність церковної громади землю не сільськогосподарського призначення розміром 5 га, яка приєднана до матеріалів справи. І 25.02.2005 р. резолюцією голови Хоружівської сільської ради було доручено Гордієнку А.Б. підготувати проект рішення на чергову сесію с. ради.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 16 сесії Хоружівської сільської ради четвертого скликання від 14.03.2005 року заявнику було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки в користування.

Судом встановлено, що рішенням 12 сесії п?ятого скликання від 17.10.2005 року за результантами розгляду депутатського запиту депутата Хоружівської сільськї ради Ігнатенко О.М. рішення сесії Хоружівської ради четвертого скликання від 14.03.2005 року було скасовано.

Крім того, довідкою управління з питань внутрішньої політики відділу аналітичного забезпечення, у справах релігій та національностей на запит голови Хоружівської сільськї ради с. Хоружівка, Недригайлівського району Левченко Н.О. було повідомлено, що станом на 01.03.2005 року релігійної громади св. Андрія Первозванного в с. Хоружівка Недригайлівського району не зареєстровано.

Відповідно до ст. 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. Пунктом 2 ст. 290 ГК України передбачено, що оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмові формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Крім цього, п. 5 ст. 112 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство об?єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту.

Як свідчить з матеріалів справи, а саме п. 13 другого розділу Статуту першого відповідача передбачено, що голова Парафіяльної ради повноцінно представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також у суді, у необхідних випадках видає доручення для виконання відповідних завдань. Усі офіційні папери, що йдуть з парафії, підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. У разі, якщо головою парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить казначею.

Як вбачається з вищевказаного договору, його підписано лише настоятелем церкви Коробейником Генадієм Сергійовичем за відсутністю підпису казначея або голови Парафіяльної ради, що свідчить про те, що при укладанні вищезазначеного договору настоятель церкви не мав повного обсягу цивільної дієздатності, як це визначено п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочинустороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 48 Закону України "Про власність" Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. При цьому, відповідно до частини 2 вказаної статті власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ст. ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідачі, з урахуванням всіх обставин справи, не подали суду належних доказів, які б обєктивно, і у визначеному законом порядку, підтвердили їх позицію.

Суд, оцінивши надані позивачем документи та докази по справі, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з норми, закріпленої ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме: якщо одна із сторін правочину або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а також з того, що Договір оренди земельної ділянки укладався між особами однією із яких, а саме перший відповідач, не мав прав на укладання договору та не був наділений законними повноваженнями, щодо укладання та підписання договору.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено державне мито в розмірі 85 грн. 00 коп. зважаючи на те, що Декретом КМУ від 1993 р. «Про державне мито» із змінами і доповненнями, а саме ст. 4 ч. 11 абз. 3 передбачено пільги щодо сплати державного мита при зверненні органів місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.

Зважаючи на вищевикладене, та у відповідності до ст. 47 ГПК України, суд вважає за доцільне повернути позивачу державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп., про що видати відповідну довідку.

Таким чином, суд встановив наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки б/н б/д, укладеного між Хоружівською селищною радою та Катеринівською релігійною організацією Української православної церкви - недійсним, тому вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 202, 203, 215, 792 Цивільного кодексу України, статтями 112, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.           Визнати Договір оренди б/н б/д зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» та про що було зроблено запис у книзі Державного реєстру земель на території Хоружівської сільської (селищної) ради та вчинено запис від 01.12.2006 року за № 040663202099, укладений між Хоружівською селищною радою та Катеринівською релігійною організацією Української православної церкви на право оренди земельної ділянки «землі громадських та релігійних організацій») недійсним.

3.          Зобов'язати Недригайлівський районний відділ земельних ресурсів (42100, Сумська область, смт. Недригайлів, вул. Леніна, 22, код 23046849) здійснити скасування реєстраційного запису від 01.12.2006 р. за № 040663202099 у Державному реєстрі земель яким було зареєстровано зазначений договір оренди земельної ділянки.

4.          Зобов'язати Катеринівську релігійну організацію Української православної церкви (42100, Сумськаобласть, Недригайлівський район, с. Хоружівка, вул. Центральна, код 24002877) повернути все отримане на підставі вищезазначеного договору протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішення.

СУДДЯ                                                                                Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ