Постанова

від 09.06.2011 по справі 2/6-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "09" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 2/6-11  

              Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Державного підприємства  "Придніпровська  залізниця"

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.11

у справі

№2/6-11

за позовом

Закритого акціонерного товариства "МТЕК"

до

Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

про

стягнення 8 761 976,43 грн

          В судовому засіданні 02.06.11 оголошувалась перерва до 09.06.11          

В судовому засіданні взяли участь представники:                                                             від позивача: ОСОБА_1 –за дов. від 27.10.09;                                                               від відповідача: ОСОБА_2 –за дов. від 01.01.11.

          Закритим акціонерним товариством "МТЕК" у грудні 2010 року заявлений позов про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця"  8 761 976,43 грн, з яких: 8 388 622,60 грн –боргу, 66 765,89 грн –пені, 240 363, 41 грн –інфляційних та  66 224,53 грн –3 % річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 10.05.07 № ПР/В-071137/НЮ.  При цьому, позивач посилався на приписи статей 15, 16, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 11, 17 Закону України "Про фінансовий лізинг".                                                                                                     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.11, ухваленим суддею Боділовською М.М., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором від 10.05.07. Судове рішення обґрунтоване приписами статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.               

          Доповідач: Добролюбова Т.В.

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Прокопенко А.Є. –головуючого, Дмитренко А.К., Крутовських В.І., постановою від 05.04.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача  залишив без задоволення.                    Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування судами того, що сума у розмірі 8 388 622, 60 грн є курсовою різницею між розміром лізингового платежу на момент укладення договору і розміром платежу на момент його сплати, тобто, на думку скаржника, фактично ця сума є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, однак, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись, а судами не застосовано приписи статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін". Водночас, заявник зауважує на безпідставному відхиленні судами його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.                                                                                                       Від Закритого акціонерного товариства "МТЕК" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.                                                                                                                                    Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає  наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що   10.05.07 між Закритим акціонерним товариством "МТЕК" –лізингодавцем,  та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" – лізингоодержувачем,  укладено договір фінансового лізингу №ПР/В - 071137/НЮ. За умовами цього договору лізингодавець зобов’язався набути у власність 500 напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУУ 35.2-01124454-032-2004 укомплектованих модернізованими візками моделі 18-00 та передати їх у користування  лізингоодержувачу. Пунктом 1.2. вказаного договору сторони передбачили, що лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу. Відповідно до пункту 3.1 договору, майно передається лізингодавцем і приймається лізингонабувачем поетапно на умовах сплати лізингової плати за користування майном, шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавцю. Згідно з пунктом 4.3. цього ж договору, лізингоодержувач набуває право володіння та користування майном на умовах договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання передачі майна в лізинг. Судами також установлено, що 23.01.08 між цими ж  сторонами укладено додаткову угоду №6, якою було зменшено поставку кількості вагонів з 500 до 450 штук. Водночас, як установлено судами, сторони в подальшому неодноразово вносили зміни до договору фінансового лізингу щодо вартості майна та графіку лізингових платежів. Пунктом 3.2. договору, в редакції додаткової угоди №7 від 06.11.08, сторони узгодили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 13 до договору фінансового лізингу) та скоригованому у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання договору фінансового лізингу. Розмір лізингових платежів в частині відсотків та комісій Лізингодавця, інших витрат безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору визначається за формулою наведеною у договорі. Лізингові платежі мають здійснюватися не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Закритого акціонерного товариства "МТЕК" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця"  8 388 622,60 грн – боргу, 66 765,89 грн –пені,  240 363, 41 грн –інфляційних та 66224,53 грн –3 % річних. Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг". Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату, лізингові платежі. Статтею 16 цього ж Закону унормовано, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав, а відповідач прийняв в лізинг - 450 напіввагонів моделі 12-9745, що підтверджується актами приймання-передачі. З матеріалів справи убачається, що укладаючи договір фінансового лізингу, сторони погодили певний порядок здійснення розрахунків, про що зазначили в пункті 3.2. договору.  Судами установлено, що відповідачем зобов’язання за договором щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів, з урахуванням умов пункту 3.2 договору фінансового лізингу, не виконані. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8 388 622,60 грн – боргу.  Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як установлено судами, пунктом 10.3 договору фінансового лізингу сторони зумовили, що у разі прострочення оплати лізингового платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.  Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини щодо порушення відповідачем зобов‘язань зі сплати лізингових платежів, висновок судів про наявність підстав для стягнення з останнього пені, річних та інфляційних визнається законним. Посилання скаржника на безпідставну відмову у зменшенні розміру штрафних санкцій та порушення судами приписів частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не може бути  підставою для скасування переглянутих судових актів, оскільки як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, юридичний аналіз цих норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до  приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.   

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,    

                                                                               ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.11 у справі  №2/6-11  залишити  без  змін.

  Касаційну скаргу Державного підприємства  "Придніпровська  залізниця" залишити без задоволення.

          Головуючий                                                                        Т.Добролюбова

          Судді                                                                                         Т.Гоголь

                                                                                                  В.Швець