Постанова

від 14.06.2011 по справі 52/212

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 52/212

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого, судді Коваленко С.С. (доповідач),

суддів Жукової Л.В., Прокопанич Г.К.

розглянувши касаційну ска ргу КП по утриманню житловог о господарства Шевченківськ ої районної в м. Києві ради

на постанову Київського апел яційного господарського суд у від 05.04.11р.

у справі № 52/212 господарського суду м. К иєва

за позовом АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго"

до КП по утриманню житлового господарства Шевченківсько ї районної в м. Києві ради

про стягнення 247811,86 грн.

За участю представників ст орін

від позивача ОСОБА_1 д ов.,

від відповідача ОСОБА_2 . дов.

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2008 року акці онерна енергопостачальна ко мпанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленог о підрозділу “Енергозбут Киї венерго” (далі по тексту- по зивач) звернулась до господа рського суду м. Києва з позово м до комунального підприємст ва по утриманню житлового го сподарства Шевченківської р айонної у м. Києві ради (далі п о тексту- відповідач) про ст ягнення з відповідача заборг ованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.10.2005 по 01.09.2008, у розмірі 189 743,18 грн. основного б оргу, 49 558,34 грн. інфляційних втр ат та 8 510,34 грн. - 3% річних.

До прийняття рішення по справи позивачем було подан о заяву про уточнення позовн их вимог № 048-71-14973 від 03.12.2010 року, у ві дповідності до якої позивач просить стягнути з відповіда ча на користь позивача забор гованість за теплову енергію , спожиту за період з 01.10.2005 по 01.09.2008 , у розмірі 289 705,78 грн. основного б оргу, 95 174,62 грн. інфляційних втр ат та 18 304,84 грн. - 3% річних.

Рішенням господарсько го суду м. Києва від 22.12.2010 року у с праві № 52/212 (суддя Чебикі на С.О.) позов Акціонерної енер гопостачальної компанії “Ки ївенерго” задоволено; стягну то з Комунального підприємст ва по утриманню житлового го сподарства Шевченківської р айонної у м. Києві ради на кори сть Акціонерної енергопоста чальної компанії “Київенерг о” в особі Структурного відо кремленого підрозділу “Енер гозбут Київенерго” 289 705,78 грн. о сновного боргу, 95 174,62 грн. інфля ційних втрат, 18 304,84 грн. - 3% річни х, 4 031,85 грн. державного мита та 118 ,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу.

Постановою Київського а пеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 52/212 (судді Борисенко І.В., Шипко В .В., Ільєнок Т.В.) рішення госпо дарського суду м. Києва від 22.12. 2010 року у залишено без змін.

Не погоджуючись із ріш еннями суду попередніх інста нцій, КП по утриманню житлово го господарства Шевченківсь кої районної в м. Києві ради звернулося до Вищого господ арського суду України з кас аційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне заст осування судами норм матеріа льного і процесуального прав а.

Заслухавши доповідь судд і доповідача, розглянувши до води касаційної скарги, пере віривши правильність застос ування судами норм матеріаль ного та процесуального прав а, колегія суддів Вищого гос подарського суду України вв ажає, що касаційна скарга під лягає частковому задоволенн ю з наступних підстав.

Як встановлено судами поп ередніх інстанцій, між Акціо нерною енергопостачальною к омпанією “Київенерго” в особ і Структурного відокремлено го підрозділу “Енергозбут Ки ївенерго” (як постачальником ) та Комунальним підприємств ом по утриманню житлового го сподарства Шевченківського району, правонаступником як ого є відповідач, (як споживач ем) укладений договір № 33-0621 від 01.07.2004 на постачання теплової ен ергії у гарячій воді, відпові дно до умов якого позивач зоб ов' язувався безперебійно п остачати теплову енергію у в игляді гарячої води на межу б алансової належності із спож ивачем для потреб опалення - в період опалювального сезон у; для гарячого водопостачан ня - протягом року згідно із заявленими споживачем велич инами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1; щомісячно оформля ти для споживача величину фа ктично спожитої теплової ене ргії, визначену в гігакалорі ях (табуляграму), та її вартіст ь за кожним особовим рахунко м споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимо гу-доручення, яка включає заг альну вартість теплової енер гії, поточного місяця з ураху ванням кінцевого сальдо розр ахунків на його початок; акт з вірки розрахунків та податко ві накладні (платнику податк у) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою .

Порядок розрахунків ст орони погодили в додатку 2 до д оговору, а саме в пунктах 1-13 ць ого додатку передбачено, що:

- у разі встановлення у спож ивача будинкових комерційни х приладів обліку теплової е нергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розра хунковому періоді визначаєт ься відповідно до показників цих приладів, встановлених н а межі балансової належності (п. 2);

- дата зняття споживачем пок азників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п. 4);

- у разі відсутності у спожи вача будинкових комерційних приладів обліку кількість с пожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді ви значається: на опалення - як множення кількості годин сп оживання теплової енергії за місяць на величину годинног о теплового навантаження, за значеного в додатках 1,6,7 з урах уванням середньомісячної те мператури теплоносія; на гар яче водопостачання - як множ ення кількості діб споживанн я за місяць на величину добов ого теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з ур ахуванням середньомісячної температури теплоносія (п. 8);

- споживач щомісяця з 12 по 15 чи сло самостійно отримує в МВР Т-1 за адресою: вул. Жилянська, б уд. № 63, оформлену постачальни ком платіжну вимогу-дорученн я на суму, яка включає загальн у вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на почато к поточного місяця за мінусо м суми фактично сплаченої те плової енергії в поточному м ісяці; табуляграму фактичног о споживання за попередній п еріод та акт звірки, який офор млює і повертає один примірн ик постачальнику протягом дв ох днів з моменту їх одержанн я (п. 9);

- забезпечує не пізніше 10 чис ла місяця, наступного за розр ахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожи ту теплову енергію на транзи тний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, спла чує вартість теплової енергі ї, яка використовується орен дарями, на рахунок постачаль ника згідно з його розрахунк ом (п.10);

- при відсутності у споживач а приладів обліку по результ атах проведених нарахувань з а поточний рік в 1 кварталі нас тупного за звітним року пост ачальник та споживач проводя ть звірку розрахунків. У випа дку наявності “різниці” стор они проводять відповідні пер ерахунки (п.11).

Відповідно до ч.1 ст.714 Ц К України за договором поста чання енергетичними та іншим и ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постача льник) зобов'язується надава ти другій стороні (споживаче ві, абонентові) енергетичні т а інші ресурси, передбачені д оговором, а споживач (абонент ) зобов'язується оплачувати в артість прийнятих ресурсів т а дотримуватись передбачено го договором режиму її викор истання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енерг етичного та іншого обладнанн я.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергет ичними та іншими ресурсами ч ерез приєднану мережу застос овуються загальні положення про купівлю-продаж, положенн я про договір поставки, якщо і нше не встановлено законом а бо не випливає із суті віднос ин сторін

Розрахунки за договорами е нергопостачання здійснюють ся на підставі цін (тарифів), в становлених відповідно до ви мог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється , як правило, у формі попереднь ої оплати. За погодженням сто рін можуть застосовуватися п ланові платежі з наступним п ерерахунком або оплата, що пр овадиться за фактично відпущ ену енергію(ч.ч. 6, 7 ст.276 ГК Украї ни).

Суди встановили, що мат еріалами справи підтверджує ться, що за період з вересня 2005 по серпень 2008 позивачем у відп овідності до договору постав лено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 348 612,99 г рн.

Натомість, відповідач за поставлену енергію у вказано му періоді розрахувався част ково на суму 58 907,21 грн., у зв' язк у з чим станом на 01.09.2008 у нього іс нувала заборгованість перед позивачем у розмірі 289 705,78 грн., щ о підтверджується наявними в матеріалах справи розраху нком, обліковими картками, пл атіжними дорученнями за спір ний період.

Враховуючи викладене, місц евий господарський суд, з яки м погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щ о позов в частині стягнення о сновного боргу в розмірі 289 705,78 грн. нормативно та документа льно доведений, а тому підляг ає задоволенню.

Згідно ст. 526 ЦК Укр аїни зобов' язання має викон уватись належним чином відпо відно до умов договору та вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших в имог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зо бов'язання або одностороння зміна його умов не допускаєт ься, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов' язанні вст ановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає в иконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК Укра їни порушенням зобов'язання є його невиконання або викон ання з порушенням умов, визна чених змістом зобов'язання (н еналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив вико нання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'яз аний сплатити суму боргу з ур ахуванням встановленого інд ексу інфляції за весь час про строчення, а також три процен ти річних від простроченої с уми, якщо інший розмір процен тів не встановлений договоро м або законом.

За таких обставин суди п опередніх інстанцій дійшли в исновку, що позовні вимоги пр о стягнення з відповідача на користь позивача 95 174,62 грн. - інфляційних втрат та 18 304,84 гр н. - 3% річних підлягають з адоволенню.

Враховуючи викладене, с уд апеляційної інстанції дій шов висновку, що рішення місц евого господарського суду ві дповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному закон одавстві, доводи скаржника д окументально не підтверджен і, а тому не визнаються такими , що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржу ваного рішення.

Проте, колегія суддів н е може погодитись із висновк ами господарських судів попе редніх інстанцій, оскільки о станні протирічать нормам пр оцесуального і матеріальног о права, виходячи з наступног о.

Як встановлено господарс ьким судом м. Києва у справах № № 7/128, 7/129 (рішення господарськог о суду м. Києва від 21.12.09р. у справ і № 7/129 та у справі № 7/128 залишені б ез змін постановами Вищого г осподарського суду України в ід 26.07.10р.), позивач є суб'єктом пр иродних монополій у сфері це нтралізованого постачання т еплової енергії. Крім того, в з азначених судових рішеннях в становлено факт існування рі зниці в тарифах та обов'язок в ідшкодування даної різниці.

Статтею 9 Закону України "Пр о ціни і ціноутворення" встан овлено, що державні фіксован і ціни і тарифи встановлюють ся на ресурси, які справляють визначальний вплив на загал ьний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вир ішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зо середжено на підприємствах, що займають монопольне стано вище на ринку.

Відповідно до ст. 9 Закону Ук раїни "Про природні монополі ї" одним із основних принципі в регулювання діяльності суб 'єктів природних монополій є принцип самоокупності суб'є ктів природних монополій. Пр и регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних м онополій органами, які регул юють діяльність суб'єктів пр иродних монополій, мають вра ховуватися: витрати, які згід но із законами про оподаткув ання відносяться на валові в итрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові п латежі) до бюджетів та держав них цільових фондів; вартіст ь основних виробничих фондів , амортизаційні відрахування , потреби в інвестиціях, необх ідних для відтворення основн их виробничих фондів; очікув аний прибуток від можливої р еалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленіс ть різних груп споживачів ві д місця виробництва товарів; відповідність якості товарі в, що виробляються (реалізуют ься), потребам споживачів; дер жавні дотації та інші форми д ержавної підтримки.

Вказані норми закону реалі зуються через закріплений у ч. 2 ст. 10 Закону України "Про цін и і ціноутворення" та ст. 15 Зако ну України "Про теплопостача ння" принцип зміни державних фіксованих та регульованих цін і тарифів у зв'язку із змін ою умов виробництва і реаліз ації продукції, змін цін на ен ергоносії та інших витрат.

Частиною третьою статті 20 З акону України "Про теплопост ачання" (у редакції, що діяла н а момент прийняття рішення т а постанови у даній справі), як ий визначає основні правові , економічні та організаційн і засади діяльності на об'єкт ах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортув анням,

постачанням та вик ористанням теплової енергії з метою забезпечення енерге тичної безпеки України, підв ищення енергоефективності ф ункціонування систем теплоп остачання, створення і удоск оналення ринку теплової ене ргії та захисту прав спожива чів та працівників сфери теп лопостачання, встановлено, щ о тарифи на виробництво, тран спортування та постачання те плової енергії затверджують ся органами місцевого самовр ядування.

Відповідно до пп. 2 п. "а" ч. 1 ст . 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, щ о діяла на момент прийняття р ішення та постанови у даній с праві) до відання виконавчих органів міських рад віднесе ні повноваження щодо встанов лення в порядку і межах, визна чених законодавством, тарифі в щодо оплати побутових, кому нальних, транспортних та інш их послуг, які надаються підп риємствами та організаціями комунальної власності відпо відної територіальної грома ди; погодження в установлено му порядку цих питань з підпр иємствами, установами та орг анізаціями, які не належать д о комунальної власності.

Зазначені повноваження є в ласними (самоврядними) повно важеннями виконавчого орган у, який створюється для здійс нення виконавчих функцій та повноважень місцевого самов рядування.

Таким чином, виходячи з поло жень пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону Укр аїни "Про місцеве самоврядув ання" та ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редак ціях, що діяли на момент прийн яття рішення та постанови у д аній справі), повноваження ві дповідача як виконавчого орг ану Київради в галузі тарифн ої політики пов'язані із вста новленням або погодженням у порядку і межах, визначених з аконодавством, тарифів на оп лату теплової енергії, побут ових, комунальних, транспорт них та інших послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону Ук раїни "Про теплопостачання" т арифи на теплову енергію пов инні забезпечувати відшкоду вання усіх економічно обґрун тованих витрат на виробництв о, транспортування та постач ання теплової енергії, врахо вувати повну собівартість те плової енергії та забезпечув ати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рент абельності, встановленого Ка бінетом Міністрів України за поданням центрального орган у виконавчої влади у сфері те плопостачання.

Згідно з п. 24 Порядку формува ння тарифів на виробництво, т ранспортування, постачання т еплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, зат вердженого постановою Кабін ету Міністрів України від 10.07.20 06 р. № 955, тариф на теплову енергі ю має включати рівень рентаб ельності, який формується з у рахуванням необхідності спл ати податку на прибуток підп риємств та спрямування части ни отриманого прибутку на те хнічне переоснащення підпри ємств і не повинен перевищув ати в цілому по підприємству 12 відсотків.

Як зазначає заявник касаці йної скарги, у зв'язку із значн им зростанням цін на природн ий газ, який використовуєтьс я для виробництва теплової е нергії, розміру мінімальної заробітної плати з метою при ведення тарифів на теплову е нергію до економічно обґрунт ованих витрат на її виробниц тво, транспортування і поста чання та компенсації збитків від незатвердження тарифів на економічно обґрунтованом у рівні витрат на виробництв о, транспортування і постача ння теплової енергії позивач листами звертався до відпов ідача з проханням переглянут и тарифи на теплову енергію ш ляхом приведення їх до рівня економічно обґрунтованих ви трат та відшкодувати різницю в тарифах.

Частиною шостою статті 20 За кону України "Про теплопоста чання" встановлено, що у разі т имчасового встановлення тар ифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванн ям граничного рівня рентабел ьності, орган, яким установле но цей тариф, повинен передба чити механізм компенсації ці єї різниці в порядку, встанов леному законодавством.

Крім того, ч. 6 ст. 191 ГК України передбачено, що органи викон авчої влади та місцевого сам оврядування при встановленн і фіксованих цін, застосуван ня яких унеможливлює одержан ня прибутку суб'єктами підпр иємництва, зобов'язані надат и цим суб'єктам дотацію згідн о з законом.

Проте, відповідач не визнач ив порядку і строків зміни рі вня встановлених ним тарифів на теплову енергію. Внаслідо к такої бездіяльності відпов ідача, за відсутності встано вленого ним порядку і строкі в зміни тарифів на теплову ен ергію та у зв'язку з дією в кра їні інфляційних процесів, по дорожчанням природного газу тарифи на вироблену позивач ем теплову енергію не були зм інені відповідачем, у зв'язку з чим позивач зазнав значних матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про природні монопо лії" збитки, завдані в результ аті дій чи бездіяльності орг анів, які регулюють діяльніс ть суб'єктів природних моноп олій, підлягають відшкодуван ню у порядку, передбаченому ц ивільним законодавством Укр аїни.

Згідно з приписами ст. 1173 ЦК У країни шкода, завдана фізичн ій або юридичній особі незак онними рішеннями, дією чи без діяльністю органу державної влади, органу влади Автономн ої Республіки Крим або орган у місцевого самоврядування п ри здійсненні ними своїх пов новажень, відшкодовується де ржавою, Автономною Республік ою Крим або органом місцевог о самоврядування незалежно в ід вини цих органів.

Крім того, колегія суддів з азначає, що згідно зі ст. 7 Бюдж етного кодексу України бюдже тна система України ґрунтуєт ься на принципах, одним з яких є принцип самостійності. Від повідно до вказаного принцип у Державний бюджет України т а місцеві бюджети є самостій ними. Держава коштами держав ного бюджету не несе відпові дальності за бюджетні зобов' язання органів влади Автоном ної Республіки Крим та орган ів місцевого самоврядування . Органи влади Автономної Рес публіки Крим та органи місце вого самоврядування коштами відповідних бюджетів не нес уть відповідальності за бюдж етні зобов'язання одне одног о, а також за бюджетні зобов'яз ання держави. Самостійність бюджетів забезпечується зак ріпленням за ними відповідни х джерел доходів, правом відп овідних органів державної вл ади, органів влади Автономно ї Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів викорис тання коштів відповідно до з аконодавства України, правом Верховної Ради Автономної Р еспубліки Крим та відповідни х рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати т а затверджувати відповідні б юджети.

Крім того, як вбачається з п риписів ч. 1 ст. 20 Закону України "Про природні монополії" та ст . 1173 ЦК України, обов'язок відпо відача компенсувати позивач у різницю в тарифах не ставит ься в залежність від наявнос ті чи відсутності відповідни х субвенцій з державного бюд жету місцевим бюджетам.

З огляду на викладене, судов а колегія вважає, що господар ські суди попередніх інстанц ій не вірно застосували норм и матеріального і процесуаль ного права щодо спірних прав овідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасу вання або зміни рішення місц евого чи апеляційного господ арського суду або постанови апеляційного господарськог о суду є порушення або неправ ильне застосування норм мате ріального чи процесуального права.

За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду пе ршої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції п ідлягають скасуванню, як так і, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а спр ава - передачі на новий розг ляд до суду першої інстанції .

При новому розгляді справи вищезазначені обставини маю ть знайти належну оцінку та господарському суду необхід но врахувати, що рішення є зак онним тоді, коли суд, виконавш и всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривш и обставини, вирішив справу у відповідності з нормами мат еріального права, а обґрунто ваним визнається рішення, в я кому повно відображені обста вини, що мають значення для да ної справи, висновки суду про встановлені обставини і пра вові наслідки є вичерпними, в ідповідають дійсності і підт верджуються достовірними до казами, дослідженими в судов ому засіданні.

На підставі викладе ного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1 119 - 11111, Господарського процесуа льного кодексу України, Вищи й господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скар гу КП по утриманню житлового господарства Шевченківсько ї районної в м. Києві ради зад овольнити частково.

2. Постанову Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 05.04.11р. по справі № 52/2 12 та рішення господарського с уду м. Києва від 22.12.10р. скасувати .

3. Справу направити на н овий розгляд до господарсько го суду м. Києва.

Головуючий, суддя С.С. К оваленко

Суддя Л.В. Жукова

Суддя

Г.К. П рокопанич