Постанова

від 21.06.2011 по справі 20/44-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 20/44-10  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Саранюка В.І.

розглянувши касаційну

скаргу           Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 08 липня 2010 року

у справі          № 20/44-10

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом          Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до                     Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про                    стягнення 37642284,08 грн.

за участю представників

позивача -                    Терещенко О.В.,

                    Корнєєв М.Ю.

відповідача -          Цупрова Р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року (суддя Пархоменко Н.В.) у справі № 20/44-10 стягнуто з відповідача на користь позивача 24 603 494,13 грн., 13 038 789,95 грн. відсотки за прострочення платежу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2010 року (головуючий суддя - Голяшкін Л.М., судді - Білецька Л.М., Науменко І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року у справі № 20/44-10 скасовано; в задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2010 року

касаційну скаргу ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня

2010 року у справі          № 20/44-10 задоволено; постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 08 липня 2010 року у справі № 20/44-10 -скасовано; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року у справі № 20/44-10 - залишено в силі.

Постановою Верховного суду України від 28 березня 2011 року постанову Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23 травня 2011 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження.

Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2010 року звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищезазначену скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2010 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" є векселедержателем цінних паперів (простих векселів), емітентом яких є відповідач -ВАТ "Південний ГЗК", на загальну суму 42129270,77 грн.:

-          № 65305705546468 від 21 листопада 2001 року на суму 1502794,72 грн.,

-          № 65305705578595 від 18 січня 2002 року на суму 450000 грн.,

-          № 65305299596416 від 10 липня 2003 року на суму 120812,71 грн.,

-          № 65305299754361 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754362 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754363 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754364 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754365 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754366 від 15 липня 2004 року на суму 4000000 грн.,

-          № 65305299754367 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754368 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754369 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754370 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754371 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754372 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754373 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754374 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754375 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754376 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754377 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754378 від 15 липня 2004 року на суму 1000000 грн.,

-          № 65305299754380 від 15 липня 2004 року на суму 1266247,30 грн.,

-          № 65305299754386 від 02 серпня 2004 року на суму 684275,11 грн.,

-          № 65305299754387 від 02 серпня 2004 року на суму 105140,93 грн.,

-          № 65305299818825 від ЗО грудня 2004 року на суму 2000000 грн. Відповідно до ст.77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості

векселі, затвердженого Конвенцією від 17 червня 1930 року, схваленою Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06 липня 1999 року N 826-ХІУ, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 -37); платежу (статті 38 -42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 -50, 52 - 54).

Згідно ст.34 Уніфікованого Закону переказний (простий) вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

Як передбачено ст.197 ГК України, права, посвідчені цінним папером, можуть належати, в тому числі, пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника). Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

03 лютого 2006 року позивач ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК", як векселедержатель, пред'явив відповідачу ВАТ "Південний ГЗК" векселі до сплати, про що сторонами було складено відповідний Акт пред'явлення векселів до сплати № 01.

Проте, відповідач зобов'язань по оплаті пред'явлених векселів не виконав, внаслідок чого склалася заборгованість на суму 42129270,77 грн., доказів погашення якої відповідачем не надано.

01 лютого 2005 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б15/29/21/05 про банкрутство ВАТ "Південний ГЗК", 11 березня 2006 року в газеті "Голос України" № 45 (3795) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Позивачем ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" було подано заяву з грошовими вимогами до боржника, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006 року у справі № Б29/21/05 за результатами попереднього засідання   вимоги   позивача   внесені   до   реєстру   вимог   кредиторів   у   сумі

69517979,01 грн., у тому числі 42129270,77 грн. заборгованості за неоплаченими векселями.

01 березня 2010 року позивач ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Південний ГЗК" і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд на підставі ст.625 ЦК України, п.5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті пред'явлених векселів, стягнути з останнього інфляційні втрати в сумі 41661162,61 грн. та відсотки за прострочення платежу за простим векселем у розмірі 17595318,72 грн. за період з 13 лютого 2006 року по 27 квітня 2010 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 24603494,13 грн. та відсотків в сумі 13038789,95 грн..

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суд Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі № Б29/21/05 про банкрутство відповідача ВАТ "Південний ГЗК" затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2006 року.

Відповідно до ст.1, ч.І ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Умовами мирової угоди від 17 жовтня 2006 року у справі про банкрутство відповідача сторони дійшли згоди щодо списання (прощення) десяти відсотків вимог кожного кредитора, відстрочення погашення боргу на два роки з подальшим розстроченням погашення вимог на чотири роки.

Частино 2 ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Укладення вищезазначеною мирової угоди, у тому числі щодо вимог позивача ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" відносно оплати пред'явлених векселів в сумі 42129270,77 грн., є домовленістю між зазначеними особами щодо нового порядку погашення такої заборгованості, умов, строків тощо, тобто відбулась заміна первісного зобов'язання новим (новація).

Крім цього, згідно з ч.4 ст.604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, п.5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", сума індексу інфляції, 3 % річних та відсотки за векселем стягуються за вимогою кредитора у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, тобто зазначені нарахування є додатковими до основного зобов'язання.

Отже, у зв'язку з припиненням внаслідок укладення мирової угоди дії зобов'язання з оплати пред'явлених векселів і досягнення згоди щодо іншого

порядку та строків виконання зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних та відсотків під час дії мирової угоди є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону про банкрутство мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року у справі № Б29/21/05 мирова угода у справі про банкрутство ВАТ "Південний ГЗК" була розірвана, проте постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року у справі №Б29/21/05 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року у зазначеній справі скасовано, а заяву голови комітету кредиторів боржника ЗАТ "Цемент-інвест" від 22 січня 2008 року щодо розірвання мирової угоди від 10 жовтня 2006 року у справі №Б29/21/05 залишено без задоволення.

Відповідно до вимог ст.604 ЦК України, у справі про банкрутство відповідача положення щодо новації до спірних взаємовідносин між сторонами згідно укладеної мирової угоди діють з моменту її затвердження господарським судом -16 листопада 2006 року, до цього часу.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування інфляційних та відсотків за період з 16 листопада 2006 року по 27 квітня 2010 року, у період дії мирової угоди у справі про банкрутство відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується вимог позивача в частині нарахування інфляційних та відсотків за період до затвердження мирової угоди - з 13 лютого 2006 року по 15 листопада 2006 року, то необхідно зазначити, що статтею 257 ЦК України встановлений строк позовної давності у три роки. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 01 березня 2010 року, останнім пропущений строк позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних та відсотків за період з 13 лютого 2006 року по 15 листопада 2006 року. Про застосування позовної давності відповідачем подано заяву від 29 квітня 2010 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 08 липня 2010 року зі справи № 20/44-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Самусенко

                                                                                                    В. І. Саранюк