Рішення

від 20.06.2011 по справі 5005/3818/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/3818/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.11р.

Справа № 5005/3818/2011

За позовом  Колективного підприємства "Укртехснаб", м. Чернівці 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 981572,96 грн.              

Суддя  Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

  від позивача: не з'явився

  від відповідача:не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Колективне підприємство "Укртехснаб" м. Чернівці  (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" ( далі - відповідач) про стягнення 981 572,96 грн.

Сума позову складається з наступних сум:  605 162,12 грн. - заборгованість за поставлений товар, 36 160,51 грн. - 3% річних, 108 324,02 грн. -  інфляційні витрати, 231926,31 грн. - пеня. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита у розмірі 9 815,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 40 000 грн.

     Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

                    Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.11р., у зв'язку з обранням безстроково суддю Орєшкіну Е.В. на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, проведено повторне автоматичне розподіл справи, відповідно якого справу передано для розгляду судді  Петренко Н.Е.

      Ухвалою господарського суду від 19.05.11р. справу прийнято до провадження суддею Петренко Н.Е., призначено судове засідання на 09.06.11р., зобов'язано до засідання подати:

 - позивачу: докази в обґрунтування позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду); всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання); витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача на момент розгляду справи; належний розрахунок суми інфляційних збитків із зазначенням щомісячно індексу інфляції за період з 26.03.09 року по 22.03.11 року та належний розрахунок суми пені з дотриманням обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

Попереджено позивача про те, що відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішенню спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Роз'яснено сторонам, що згідно з п.5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за не надіслання витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, з винної сторони стягується штраф до 1 700 грн.

09.06.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, але 31.05.11р. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника за межами м. Дніпропетровська.

        Крім того, 31.05.11р. до суду відповідач надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на підписання 17.05.10р. між сторонами акту  заліку взаємних вимог.

09.06.11р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 605 162,12 грн., інфляційні витрати у розмірі 108 332,45 грн.,   3% річних у розмірі 36 160,51 грн., пеню у розмірі 67 322,21 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита у розмірі 9 815,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. та витрати  на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.06.11р. відкладено розгляд справи на 14.06.11р.,  зобов'язано позивача повідомити належним чином відповідача про день, час та місце розгляду справи, докази повідомлення надати до суду.

      14.06.11р. до господарського суду позивач надав для приєднання до матеріалів справи розрахунок вартості юридичних послуг по договору про надання правової допомоги від 06.05.11р. та докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

       У судовому засіданні повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на підписання 17.05.10р. між сторонами акту  заліку взаємних вимог.

В свою чергу, повноважний представник позивача надав пояснення, відповідно яких акт заліку взаємних вимог був направлений на адресу відповідача 30.03.10р., але останнім підписаний та направлений на адресу позивача не був. Крім того, 17.05.10р. Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову по справі № 3/140, відповідно якої вирішено стягнути з позивача на користь відповідача  746 158,13 грн. Окрім того, у Шевченківському ВДВС Чернівського МУЮ на даний час відкрито виконавче провадження № 22952220 за яким проводиться стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, у судовому засіданні 14.06.11р. оголошено перерву до 20.06.11р.

20.06.11р. у судове засідання повноважні представники позивача і відповідача не з'явилися, жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджує відмітка в матеріалах справи (90 арк.).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку щодо можливості розгляду справи у даному судовому засіданні без участі повноважних представників позивача  та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши подані докази, заслухавши сторін, господарський суд, -     

                                                 ВСТАНОВИВ:

          Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною.

          Так, 26.03.09 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 605 162,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000032 від 26.03.09р. на суму 56 793,24 грн. та видатковою накладною № РН-0000033 від 26.03.09р. на суму 548 368,88 грн. Відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 605 162,12 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

   Позивач посилається на те, що відповідач відмовився виконати свої обов'язки посилаючись на те, що строку оплати встановлено не було.

     З метою  досудового врегулювання спору позивачем 10.02.10р. було направлено на адресу відповідача вимогу від 08.02.2010 року про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 605 162,12 грн. , що підтверджує фіскальний чек № 1176 від 10.02.10р.

               Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

      Оскільки, відповідач не провів відповідний розрахунок за поставлений товар, позивач нарахував до сплати відповідача пеню у розмірі 231 926,31 грн. та згідно ч. 2 ст. 625  Цивільного кодексу України інфляційні витрати у розмірі  108 324,02 грн. та 3% річних у розмірі 36 160,51 грн.

            Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 605 162,12 грн., інфляційні витрати у розмірі 108 332,45 грн.,  3% річних у розмірі 36 160,51 грн., пеню у розмірі 231 926,31 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита у розмірі 9 815,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 40000 грн.

09.06.11р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 605 162,12 грн., інфляційні витрати у розмірі 108 332,45 грн.,   3% річних у розмірі 36 160,51 грн., пеню у розмірі 67 322,21 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита у розмірі 9 815,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. та витрати  на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає  виходячи з наступних підстав.

26.03.09р., як зазначає відповідач, дійсно було поставлено позивачем на його адресу товар на загальну суму 605 162,12 грн., але термін розрахунку по цим поставкам не встановлювався і вимоги на оплату позивачем теж не направлялися.

Крім того, відповідач зазначає про те, що у 2008 році у позивача виникла заборгованість перед відповідачем і з цього приводу розглядався спір у господарському суді Чернівецької області. Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.10р. борг позивача перед відповідачем склав 746 158,13 грн. Також, відповідач зазначає про те, що 17.05.10р. між сторонами було підписано двосторонній акт заліку взаємних вимог на суму 605 162,12 грн. Таким чином, як зазначає відповідач на цей час заборгованості перед позивачем не має.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, відповідач зазначає про те, що   стягнення цих нарахувань проводиться на підставі ст. 625 ЦК України, де передбачається відповідальність за порушення терміну виконання грошового зобов'язання. Так як, термін виконання грошового зобов'язання між сторонами встановлений не був, то застосування цієї норми є не можливим.

Що стосується стягнення пені, відповідач зазначає, що ця вимога взагалі є безпідставною, тому що між сторонами не існувало договору, який передбачав би таку відповідальність; не визначено терміну виконання грошового зобов'язання; порушено термін позовної давності, що передбачено ст. 258 ЦК України; порушені норми ст. 232 ГГ України, де встановлені обмеження по періоду нарахування пені.

Доказів виконання зобов'язання на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    Відповідно  до вимог ст.  174 Господарського  кодексу  України,  господарські зобов'язання можуть виникати:

   - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

        - з акту управління господарською діяльністю;

      - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

      - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

          - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

       Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

      Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

  Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000032 від 26.03.09р. на суму 56 793,24 грн. та видатковою накладною № РН-0000033 від 26.03.09р. на суму 548 368,88 грн., який останнім був прийнятий за довіреністю № 580975 від 26.03.09р. Крім того, у своєму відзиві відповідач підтверджує факт поставки позивачем товару на загальну суму 605 162,12 грн. Таким чином, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.

    Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами був здійснений правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

       Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

       У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

     Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 605 162,12 грн.

Вимога щодо стягнення пені у розмірі 67 322,21 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі  - пені, повинен вчиняться у письмовій формі.   Доказів укладення  такого правочину  позивач не надав.

Як вбачається із матеріалів справи сторони не встановили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Посилання на ст. 231 Господарського  кодексу України не може бути прийнято до уваги, оскільки позивачем не надано доказів того, що в спірних правовідносинах хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, як не доведено і факту, що дане порушення пов'язане з виконанням державного контракту.

З огляду на викладене позивачем безпідставно пред'явлено вимогу щодо стягнення  пені.

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           На підставі вищевказаної норми закону, позивачем було нараховано до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі  108 324,02 грн. та 3% річних у розмірі 36160,51грн.

                    При перевірки розрахунків нарахування інфляційних витрат та 3% річних, судом встановлено, що вони зроблено не вірно, оскільки їх нарахування повинно проводитися з дня пред'явлення вимоги про сплату боргу.

                    Після проведеного судом перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційних витрат за період з лютого 2010р. по лютий 2011р. склали 55674,92грн., 3% річних за період з 10.02.10р. по 22.03.11р. склали 20 194,18 грн.

             Статтею  44  Господарського  процесуального  кодексу  України  передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

                 Крім того, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

   Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

     Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

        Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

     Повноваження  адвоката  як  представника  можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

     Тобто,  вказана  норма  не  обмежує  юридичних  осіб у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

       Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

    Поняття особи,  котра є  адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом  може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

    Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

       Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

     Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

       Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті вартості правової допомоги за договором  від 06.05.11р. у розмірі  10 000 грн.

       Вирішуючи  питання  про  розподіл  витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.  У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

   Враховуючи зазначене, господарський суд виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за можливе задовольнити витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн.  

     Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість  за поставлений товар на загальну суму 605 162,12 грн., інфляційні  витрати у розмірі 55 674,92 грн., 3% річних у розмірі 20 194,18 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн., в решті вимог - відмовити.

Посилання представником відповідача на те, що між сторонами було проведено взаємозалік на суму 605 162,12 грн. господарським судом не може бути прийнято до уваги, тому що в постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі № 3/140 від 17.05.11р. жодним чином не згадується про те, що 30.03.10р.  КП  "Укртехснаб" звернулось до ТОВ "Укрніхром" про здійснення взаємозаліку на суму 605 162,12 грн., а тим більше про те, що цей правочин ТОВ "Укрніхром" визнало і здійснило. Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі № 3/140 від 17.05.11р. загальна сума стягнення складає 746 158,13 грн., яка складається з: 605 162,12 грн. - заборгованості, 80 184,10 грн. - пені, 33 870,33 грн. - інфляційних, 15 650,62 грн. -  3% річних, 11 023 грн. - витрати по сплаті державного мита та 267,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Окрім того, позивач надав для долучення до матеріалів справи копію постанови Шевченківському ВДВС Чернівського МУЮ про відкриття  виконавчого  провадження № 22952220 від 01.12.10р. на підставі наказу № 3/140 виданого 08.11.10р. про стягнення з КП  "Укртехснаб" на користь  ТОВ "Укрніхром" 746 158,13 грн. Таким чином, відповідач звернувся за стягненням суми боргу у повному обсязі, що підтверджує той факт, що він взаємозалік не зробив.

       Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

     Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 547, 549, 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218, 231 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про адвокатуру" ст. ст. 4, 28, 32-34, 43-45, 48, 49, 75, 79, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром", м.Дніпропетровськ (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 41, к. 325; ЄДРПОУ 32613928, р/р 26008033771200 в АТ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Колективного підприємства   "Укртехснаб" (58000, м. Чернівці, вул. Нікитина, буд. 3; ЄДРПОУ 30430859, р/р 26005032781700 в  АТ "Укрсіббанк" , МФО 351005)  заборгованість за поставлений товар у розмірі 605 162,12грн. (шістсот п'ять тисяч сто шістдесят дві грн. 12 коп.) 3% річних  у розмірі 20 194,18 грн. (двадцять тисяч сто дев'яносто чотири грн. 18 коп.),  інфляційні витрати у розмірі 55 674,92 грн. ( п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 92 коп.), витрати  на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.), по сплаті державного мита у розмірі 6 808,64грн. (шість тисяч вісімсот вісім грн. 64 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 196,73 грн. (сто дев'яносто шість грн. 73 коп).

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 21.06.11р.