Рішення

від 10.06.2011 по справі 13/63-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/63-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.11р.

Справа № 13/63-10

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічне підприємство

„Фоліо Плюс”, м. Харків 

до  товариства з обмеженою відповідальністю „Сімферопольський вино-коньячний завод”,

м. Дніпропетровськ 

про стягнення 128 768,85 грн.

Головуючий колегії  Первушин Ю.Ю.

Суддя  Н. Г. Назаренко

Суддя  С. А. Примак

Представники:

   від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився; 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо плюс" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог  від 31.05.2010р.- а.с. 114-116 т. 1) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино –коньячний завод" на свою користь 123 715 грн. 57 коп. заборгованості за поставлену продукцію, суму пені у розмірі 4 385 грн. 78 коп. та 3 % річних у сумі 643 грн. 39 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору №2/29-09, укладеного між сторонами, позивач виготовив та поставив відповідачу поліграфічну продукцію. Згідно з додатками (специфікаціями) № 1 від 01.10.2009р., № 2 від 30.10.2009р., № 3 від 17.11.2009р. відповідачу поставлена поліграфічна продукція на загальну суму 210 488 грн. 29 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач продукцію прийняв, претензій щодо якості та кількості продукції не заявив, але здійснив лише часткову оплату продукції у сумі 86 772 грн. 72 коп. У встановлені договором строки, оплата інших сум здійснена не була, що на думку позивача є порушенням умов договору. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 123 715 грн. 57 коп. Також позивачем, на підставі п. 5.4 Договору, нарахована пеня у розмірі 4 385,78 грн. Вимоги про стягнення 3 % річних заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, а в його задоволенні просить відмовити. З посиланням на приписи ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначає, що накладні №№1326, 1465, 1504, 1522, 1551, 1617 є неналежними доказами, як такі, що не мають юридичної сили. На думку відповідача неналежність як доказів вищенаведених накладних підтверджується тим, що на бланках накладних відсутня печатка відповідача, відсутня дата отримання товару, а також відповідач вказує на те, що не зрозуміло хто саме прийняв з боку відповідача спірну продукцію.

Крім того, відповідач вважає, що сума боргу повинна обраховуватись накладними № 1468, 1657 та 13, а сплачена за цими накладними вартість товару складає 86 772 грн. 72 коп., а отже, зазначає відповідач, випливає беззаперечний факт того, що відповідач здійснив на користь позивача не тільки повну оплату виготовленої продукції, а й здійснив ще й передоплату у розмірі 24 366 грн. 64 коп.

Ухвалою голови суду від 08.07.2010р. призначено розгляд справи №13/63-10 в колегіальному складі суду: головуючий колегії  Первушин Ю.Ю., суддя Бондарєв Е.М., суддя Манько Г.В.

13 серпня 2010 року від відповідача надійшло клопотання про призначення та проведення судової та почеркознавчої експертизи, мотивоване тим, що позивачем в судових засіданнях надавалися різні варіанти видаткових накладних, які нібито підписані генеральним директором відповідача та скріплені печаткою, з огляду на що, у відповідача є сумніви щодо достовірності даних документів.

Позивач проти призначення та проведення експертизи заперечував та вказував на недоцільність її проведення, оскільки, на думку позивача, предметом доказування у справі є факт виконання свої обов'язків позивачем з постачання продукції та факт оплати продукції відповідачем.

Ухвалою голови суду від 06.09.2010р. замінено члена колегії суддю Манько Г.В. на суддю Назаренко Н.Г.

Ухвалою голови суду від 07.10.2010 р. змінено склад суду при розгляді справи №13/63-10 та призначено її розгляд в колегіальному складі суду: головуючий колегії Первушин Ю.Ю., суддя Назаренко Н.Г., суддя Примак С.А.

Ухвалами господарського суду від 13.12.2010р. призначено у справі комплексну (почеркознавчу та технічну) судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково –дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. по справі № 13/63-10 апеляційну скаргу відносно оскарження ухвали від 13.12.2010р. по справі № 13/63-10 про зупинення провадження по справі залишено без задоволення, а ухвалу залишено без змін.

Ухвалою суду від 01.03.2011р. поновлено провадження у справі з 16.03.2011р. та призначено судове засідання на 16.03.2011р.

Ухвалою суду від 16.03.2011р. зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи № 13/63-10 до Дніпропетровського науково –дослідного інституту судових експертиз для подальшого проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 25.05.2011р. поновлено провадження у справі з 09.06.2011р., призначено судове засідання на 09.06.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 09.06.2011 р. прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо плюс" (далі –позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино –коньячний завод" (далі –відповідач, замовник) укладено договір №2/29-09 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника, а замовник передати та оплатити поліграфічну продукцію (далі - продукція), в строки, кількості та порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору найменування, кількість та вартість, якісні характеристики поліграфічної продукції вказується у додатках або протоколах узгодження ціни, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1 до договору №2/29-09 від 29.09.2009р. вартість на продукцію вказується, що постачається виконавцем вказується в додатках (специфікаціях). Оплата продукції замовником здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, а саме 100% від суми, передбаченої додатком або протоколом узгодження ціни, на протязі 45 календарних днів з моменту відвантаження продукції замовнику, якщо інше не передбачено у специфікації.

На виконання умов договору позивачем виготовлено та поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 210 488 грн. 29 коп., що підтверджується відповідною первинною документацією, а саме видатковими накладними, довіреностями, перевізними документами та актами приймання –передачі за договором, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 17 –39, т.3 а.с. 25-30 оригінали накладних).

Відповідно до п. 2.5 Договору замовник зобов'язується оплатити отриману продукцію на умовах, визначених у п. 4 цього Договору.

В ході розгляду справи судом було призначено судову експертизу з приводу встановлення достовірності доказів на які посилався Позивач.

Виходячи з того, що Позивачем  у судових засіданнях демонструвались різні варіанти даних видаткових накладних (як копіїї, так і оригінали), про що свідчить протокол засідань,  у Відповідача є  сумнів щодо   достовірності  данних документів.

 При цьому, відповідач визнав видаткові накладні №1468, №1657, № 13.

Оскільки   позивач є поліграфічним підприємством, у якого  є можливість виготовляти  поліграфічну  продукцію будь-якої  складності, відповідач вважає  не необхідне  встановити достовірність документів, які надано Позивачем.  У зв'язку  з вищевикладеним, суд ухвалою від 13.12.2010р. задовольнив  клопотання Відповідача про призначення   судової експертизи.

      За клопотанням судових експертів суд ухвалою від 25.05.2011р. зобов'язав Відповідача надати до судового засідання 09.06.2011р. витребувані судовими експертами документи.

     В судове засідання призначене на 09.06.2011р. ні Позивач ні Відповідач не  забезпечили явку повноважних представників.

      За  факту спливу строку розгляду справи та з огляду на довготривалий час судового розгляду справи першою інстанцією судова колегія вирішила за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підтвердження своїх доводів Позивач надав суду копію запиту до Управління Південної залізниці від 25.06.2010р. та відповідь із доданням копії дорожніх відомостей (Т. 2 а.с. 13-20), крім того Позивач надав суду відповідь ДП «Придніпровська залізниця»від 04.01.2011р. з додатками копій довіреностей за якими було здійснено видачу багажу (Т. 2 а.с. 136-141).

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач продукцію прийняв, претензій щодо якості та кількості продукції не заявив, але здійснив лише часткову оплату продукції у сумі 86 772 грн. 72 коп. У встановлені договором строки, оплата інших сум здійснена не була, що на думку позивача є порушенням умов договору. Заборгованість відповідача складає 123 715 грн. 57 коп., яка не сплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленої продукції, строк оплати поставленої продукції, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої продукції в спірній сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 123 715 грн. 57 коп.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.12.2009р. по 26.07.2010р. у розмірі 4 385 грн. 78 коп. та 3 % річних від простроченої суми за період з 04.12.2009р. по 26.07.2010р. у сумі 643 грн. 39 коп.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.          

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки порушення строку оплати поставленої продукції підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 04.12.2009р. по 26.07.2010р. у розмірі 4 385,78 грн. 82 коп. та 3 % річних від простроченої суми за період з 04.12.2009р. по 26.07.2010р. у сумі 643,39 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 611, 612, 625, 629, 655, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу  України,  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино –коньячний завод" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. М. Малиновського, 14-а, код ЄДРПОУ 35112619, п/р 26008050003245 в КБ "ПриватБанк", МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо плюс" (61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 30510263, п/р 26002026814065 в ХФ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618) основний боргу сумі 123 715 (сто двадцять три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 57 коп., пеню у сумі 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) 78 коп., 3 % річних у сумі 643 (шістсот сорок три) грн. 39 коп., оплату державного мита у сумі 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 45 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий колегії

Суддя  

Суддя  

 Ю.Ю. Первушин

Н. Г. Назаренко

С. А. Примак

Повний текст рішення складено 21.06.2011 р.