Постанова

від 01.12.2011 по справі 13/63-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "01" грудня 2011 р.                                                                                    

Справа № 13/63-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.,

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4 –дов. від 30.07.10,

відповідача:  ОСОБА_5 –дов. від 01.12.11,

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

на постанову

Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від 27.09.11

у справі

№ 13/63-10

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

про

стягнення 128 768,85 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" 123715,57 грн. заборгованості за поставлену поліграфічну продукцію  за договором №2/29-09 від 29.09.09, 4 385,78 грн. пені, 643,39 грн. –3% річних. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості отриманої поліграфічної продукції за вказаним договором.

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.11 (судді: Первушин Ю.Ю., Назаренко Н.Г., Примак С.А.) позов задоволено. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повністю вартості отриманої ним за договором від 29.09.09 поліграфічної продукції. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.11 (судді: Сизько І.А., Кузнецова І.Л, Науменко І.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 42, 43, 32, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вказує на необхідності проведення почеркознавчої експертизи у даній справі, оскільки питання щодо належності підпису на видаткових накладних від 20.10.09 №1326, від 17.11.10 №1465, від 26.11.09 №1504, від 30.11.09 №1522, від 04.12.09 №1551, від 16.12.09 №1617 гендиректору відповідача ОСОБА_7 не з'ясовувалося. Скаржник посилається на неповідомлення його господарським судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.

          Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу –без задоволення.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність  застосування  судами  приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В ході розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.09.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо плюс" - виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" - замовником укладено договір №2/29-09. За умовами цього договору виконавець зобов'язався виготовити та передати у власність замовника, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити поліграфічну продукцію в строки, кількості та порядку, передбачених договором. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість та вартість, якісні характеристики поліграфічної продукції вказується у додатках або протоколах узгодження ціни, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2 додаткової угоди №1 до вказаного договору сторони обумовили, що ціни на продукцію вказуються в додатках (специфікаціях). Оплата продукції замовником здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця 100% від суми, передбаченої додатком або протоколом узгодження ціни, упродовж 45 календарних днів з моменту відвантаження продукції замовнику, якщо інше не передбачено у специфікації. Господарськими судами установлено, що позивач на виконання умов зазначеного договору виготовив та поставив відповідачеві за видатковими накладними від 20.10.09 №1326, від 17.11.09 №1465, від 17.11.09 №1468, від 26.11.09 №1504, від 30.11.09 №1522, від 04.12.09 №1551, від 16.12.09 №1617, від 25.12.09 №1657, від 06.01.10 №13 поліграфічну продукцію на загальну суму 210 488, 29 грн. Установлено судами і факт отримання відповідачем спірної продукції, що підтверджується довіреностями, актами приймання-передачі тощо, наявними у матеріалах справи. Втім, як установили суди, відповідач за отриману поліграфічну продукцію розрахувався частково на суму 86 772, 72 грн., а тому залишок боргу становить 123715,57 грн.  Як убачається з матеріалів, справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"  123 715,57 грн. заборгованості за поставлену поліграфічну продукцію  за договором №2/29-09 від 29.09.09, 4 385,78 грн. пені, 643,39 грн. –3% річних. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов’язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором поставки. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України). Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивач на виконання умов договору №2/29-09 від 29.09.09 поставив відповідачеві поліграфічну продукцію на загальну суму 210488,29 грн. Факт поставки позивачем відповідачеві поліграфічної продукції установлений судами та підтверджується видатковими накладними від 20.10.09 №1326, від 17.11.09 №1465, від 17.11.09 №1468, від 26.11.09 №1504, від 30.11.09 №1522, від 04.12.09 №1551, від 16.12.09 №1617, від 25.12.09 №1657, від 06.01.10 №13. Установлено судами і те, та це підтверджено матеріалами справи, що відповідач спірну продукцію отримав, проте, розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума боргу становить 31675,20 грн. При цьому, господарськими судами була надана оцінка наявним у справі специфікаціям, актам прийому-передачі, вантажним квитанціям, дорожнім відомостям, довіреностям на отримання вантажу тощо. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт відвантаження і прийняття поліграфічної продукції у відповідності до умов спірного договору та  несплати відповідачем повністю її вартості, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми боргу, пені, і річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про непризначення у справі судової експертизи визнається неспроможним з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.10 у даній справі за клопотанням самого відповідача призначалася комплексна (почеркознавча та технічна) судова експертиза, втім через ненаданням відповідачем витребуваних і необхідних для проведення експертизи документів остання не була проведена. Водночас не може бути підставою для скасування судових актів у справі і довід скаржника про неналежне повідомлення його місцевим господарським судом про час і місце розгляду справи, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений, а також спростовується матеріалами справи. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,            

ПОСТАНОВИВ:

                 Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.11 у справі №13/63-10 залишити без змін.

               Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" - без задоволення.

             Головуючий  суддя                                                    Т.Добролюбова

            Судді                                                                              Т.Гоголь

                                                                                                     В.Швець