Ухвала

від 18.01.2011 по справі па-9/160

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"18" січня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9433/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                               Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

                                                                       Шипуліної Т. М.

при секретарі судового засідання      Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської обласної дирекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 року

по справі № 22-а-1023/08 (22-а-4092/07)

за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської обласної дирекції

про стягнення повної суми непогашених векселів у розмірі 1 471 008,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2007 року Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської обласної дирекції про стягнення повної суми непогашених векселів у розмірі 1 471 008,00 грн.

          Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2007 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 року позов задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та стягнуто з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на користь держави суму непогашених векселів в розмірі 1 471 008, 00 грн.

          Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 29.05.2007 року за приватним підприємством “Інтерконтакт”, яке є платником ПДВ, рахується податковий борг, що виник в зв’язку з несплатою в бюджет сум по податкових векселях від 06.01.2006 року в розмірі 1 145 845 грн. та від 19.01.2006 року на 325 163 грн. Дані векселі авальовані Івано-Франківською обласною дирекцією філії ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2007 року по справі № Б-6/38 боржника ПП “Інтерконтакт” визнано банкрутом, а відповідно до п. 4.9 “Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, затверджене постановою Правління НБУ від 16.12.2002 року № 508, банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у разі визнання трасата банкрутом. Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував пропуском прокурором без поважних причин встановленого статтею 99 КАС України терміну звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з тим, що початок обчислення строку звернення до суду для ДПІ ототожнюється з початком перебігу такого строку для прокурора. З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2007 року було звернення в прокуратуру з боку ДПІ, по якому була проведена відповідна перевірка в порядку нагляду і за її результатами заступником прокурора м. Івано-Франківська була подана позовна заява.

Таким чином, перебіг строку позовної давності для прокуратури м. Івано-Франківська почався з 06.03.2007 року, коли прокурору стало відомо про порушення інтересів держави.

Вказана позиція не суперечить практиці Верховного Суду України, зокрема в постанові від 12 червня 2007 року по справі № 3-1759к07/26/17 зазначено, що початок перебігу строку позовної давності для прокуратури не повинен співпадати з початком перебігу строку для органу державної влади, в інтересах якого звертається прокуратура.

Провівши аналіз пункту 1.16 статті 1, пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 2 “Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року, підпункту 4.1.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки ПП “Інтерконтакт” було платником податку на додану вартість,  для нього звітнім податковим періодом був один місяць, тому воно вправі було відстрочити зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, що виникло у день оформлення вантажної митної декларації шляхом видачі податкового векселя.

З матеріалів справи вбачається, що ПП “Інтерконтакт” видало прості векселі, зокрема 06.01.2006 року, строк погашення якого наступив 04.02.2006 року та 19.01.2006 року, строк погашення якого наступив 17.02.2006 року. Обидва векселі забезпечені комерційним банком - відповідачем по даній справі шляхом авалю і по обох термін сплати зобов'язань наступив до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітній період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, тобто суму, вказану в них платник податку не включає до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. Однак, означеним підприємством не погашено вказані податкові векселі ні шляхом перерахування коштів до бюджету, ні шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

За вказаних обставин та відповідно до вимог пункту 19 “Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” з наступними змінами та доповненнями, відповідач зобов'язаний оплатити їх у разі непогашення їх платником у строк.

Пунктом 4.9 “Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року № 508 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 року № 174/7/7495, банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі визнання банкрутом трасата за векселем, який не підлягає акцепту, проти рішення суду про визнання банкрутом.

Оскільки постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2007 року ПП “Інтерконтакт” визнано банкрутом в порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, взявши на себе вексельне поручительство за дане підприємство, одночасно взяв і відповідальність за оплату означених векселів перед ДПІ в м. Івано-Франківську.

          Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської обласної дирекції залишити без задоволення.

          Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 року по справі № 22-а-1023/08 (22-а-4092/07) залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис

Голубєва Г.К.

Судді

підпис

Карась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підпис

Федоров М.О.

підпис

Шипуліна Т.М.

Ухвала складена у повному обсязі 21.01.2011 року