Постанова

від 03.10.2006 по справі 18/341

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/341

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.10.2006  року                                                                      Справа № 18/341

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів                                                            Медуниці О.Є.

Семендяєвої І.В.

Секретар судового засідання:                         Антонова І.В.

За участю представників сторін:

від  позивача:                                             -Мамруков О.А., керуючий санацією,

ухвала №11/9б від 17.07.03;

-Клименко М.А., представник

за дов. №260-11/9б від 10.01.05;

від першого відповідача:                              Мухін М.М., спеціаліст першої категорії,

дов. б/н від 12.12.05;

від другого відповідача:                              повноважний представник не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                  Відділу державної виконавчої служби

                                                            Лисичанського міського управління юстиції,

                                                            м. Лисичанськ Луганської області

на рішення

господарського суду                              Луганської області

від                                                            04.10.05

по справі                                                  №18/341 (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом:                                                  Державного відкритого акціонерного товариства

“Лисичанський  ремонтно-механічний завод”,

м. Лисичанськ Луганської області;

до першого відповідача:                              Державної виконавчої служби у м. Лисичанськ

          Луганської області, м. Лисичанськ Луганської

області;

до другого відповідача:                              Відділення державного казначейства у

м. Лисичанську, м. Лисичанськ

Луганської області

про                                                               стягнення 292449 грн. 96 коп.          

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.05 у справі №18/341 (суддя Корнієнко В.В.) позов Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом - ДВАТ Лисичанський РМЗ, позивач), до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –перший відповідач) та Відділення державного казначейства у м. Лисичанську Луганської області (далі за текстом –другий відповідач) про стягнення 292449 грн. 96 коп. задоволений частково. З першого відповідача на користь позивача стягнуто шкоду в сумі 160092 грн. 61 коп., заподіяну при здійсненні виконавчого провадження, витрати на державне мито  у сумі 1600 грн. 93 коп. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64 грн. 55 коп. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення шкоди у сумі 8171 грн. 53 коп. відмовлено, в решті позову провадження у справі припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю матеріалами справи незаконних дій державного виконавця. Місцевий господарський суд, посилаючись на частину 4 статті 17 Закону України „Про виконавче провадження” дійшов висновку, що стягнення та розподіл державним виконавцем грошових коштів, що знаходилися на санаційному рахунку позивача, всупереч положенням плану санації та всупереч інтересам кредиторів, є незаконними діями державного виконавця. Крім того, незаконність дій державного виконавця встановлена рішенням Лисичанського міського суду від 09.03.05 у справі № 2-832/2005.

Здійснивши аналіз норм частини 3 статті 11 Закону України „Про державну виконавчу службу”, частини 2 статті 86 Закону України „Про виконавче провадження”, статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги про відшкодування шкоди в сумі 160090 грн. 61 коп.

Відділ державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, перший відповідач у справі, не погодився з прийнятим рішенням, вважає  його таким, що суперечить діючому законодавству та подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів за апеляційною скаргою перший відповідач вказує наступне:

відповідно до вимог статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” зведене виконавче провадження в частині стягнення коштів на користь юридичних осіб та держави 21.07.03 зупинено до розгляду по суті питання про банкрутство ДВАТ Лисичанський ремонтно-механічний завод;

-частина 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає перелік вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію, а саме: на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди;

-виконавчі провадження по виконанню рішень щодо стягнення заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника зупиненню не підлягають;

-15.07.05 було стягнуто кошти з арештованого рахунку позивача та погашено заборгованість із заробітної плати, яка відноситься до другої черги задоволення вимог. Крім того, в рахунок заборгованості із заробітної плати на користь громадян перераховано кошти в сумі 264225 грн. 17 коп., а не 140039 грн. 35 коп. як зазначено в рішенні. З відділу державної виконавчої служби стягнуто кошти в сумі 160092 грн. 61 коп., але ці кошти стягнуті не на користь Лисичанського відділу державної виконавчої служби, а були перераховані на користь громадян;

-крім того, на думку скаржника, господарські суди, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій, повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між згаданими діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача. Остання виражається через вину службових осіб даної державної організації, які вчинили неправильні службові дії.

-в судовому засіданні будь-які докази порушення посадовими особами відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції своїх посадових обов'язків або норм діючого законодавства, які завдали шкоди ДВАТ Лисичанський РМЗ, позивачем не надані, у зв'язку з чим не можуть вважатися доведеними та розцінюватися як підстава для задоволення позову.

Відділення державного казначейства у м. Лисичанську, другий відповідач у справі, подав до апеляційної інстанції відзив від 27.01.06 №02-25/38 на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому зазначив, що, на його думку, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області винесено після повного з'ясування всіх обставин справи з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу першого відповідача до Луганського апеляційного господарського суду не надав.

          Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.06 для розгляду апеляційної скарги Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.10.05 по справі №18/341 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Баннова Т.М., суддя –Єжова С.С.  

          У зв'язку з відпусткою головуючого судді Семендяєвої І.В. розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.07.06, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю  Семендяєву І.В. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №18/341 та введено до складу судової колегії  головуючого суддю Бойченко К.І.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.08.06, у зв'язку з відпусткою суддів Баннової Т.М. та Єжової С.С., на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддів  Баннову Т.М. та Єжову С.С. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №18/341 та введено до складу судової колегії  суддів: Медуницю О.Є. та Семендяєву І.В.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Представник другого відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час та місце цього судового засідання був повідомлений Луганським апеляційним господарським судом належним чином.

          Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.06 у справі №18/341 відповідно до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України була здійснення заміна першого відповідача - Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, м. Лисичанськ Луганської області, на його правонаступника –Державну виконавчу службу у м. Лисичанську Луганської області, якого і слід вважати належним першим відповідачем у даній справі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, апеляційна скарга першого відповідача підлягає частковому  задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.03.00 (т.1, а.с. 12) порушено справу №11/9б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, м. Лисичанськ Луганської області, позивача у даній справі, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В межах розгляду справи  про банкрутство №11/9б ухвалою господарського суду Луганської області від 10.04.01 у справі №11/9б введена процедура санації боржника, позивача у даній справі.

Ухвалою від 22.04.04 по справі №11/9б господарським судом Луганської області затверджені зміни та доповнення до плану санації боржника (позивача у даній справі), направлені на погашення його кредиторської заборгованості другої черги –заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, правонаступником якого є Державна виконавча служба у м. Лисичанську Луганської області, від 25.06.04 (т. 1, а.с. 85) при примусовому виконанні виконавчих листів та посвідчень КГС, виданих у 2000-2004 роках про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь фізичних осіб ДВАТ Лисичанський РМЗ, позивача у справі, та виконавчого збору в сумі 265355 грн. 30 коп., накладено арешт на грошові кошти  боржника, позивача у даній справі. На підставі заяви позивача у справі перший відповідач постановою від 06.07.04 (т.1, а.с. 38) відклав провадження виконавчих дій по стягненню заборгованості до 16.07.04.

Ухвалою від 14.07.04 по справі №11/9б (т.1, а.с. 33) господарський суд Луганської області скасував арешт, накладений першим відповідачем постановою від 25.06.04 та зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з моменту введення процедури санації арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Постановою державного виконавця від 15.07.05 (т.1, а.с. 41) знято арешт з розрахункового рахунку 26002100410403, код 05515708, який належить позивачу у справі, у зв'язку з погашенням заборгованості по заробітній платі та виконавчому збору.

Однак, 15.07.04 арештовані першим відповідачем грошові кошти в сумі 292449 грн. 96 коп. були стягнуті ним з санаційного рахунку позивача та використані таким чином:

- 264225 грн. 17 коп. були перераховані стягувачам –працівникам позивача, в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” без врахування пропорційності, передбаченої Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та планом санації;

- 19273 грн. 38 коп. зараховано як стягнення виконавчого збору;

- 779 грн. 88 коп. зараховано у погашення витрат на проведення виконавчих дій;

- 8171 грн. 53 коп. було повернено позивачу на його банківський рахунок.

Актом перевірки виплаченої першим відповідачем заробітної плати від 22.09.05 (т.1, а.с. 122) підтверджена виплата заробітної плати 204 робітникам в сумі 264225 грн. 17 коп.

Позивач оскаржив дії державного виконавця до Лисичанського міського суду.

Рішенням Лисичанського міського суду від 09.03.05 по справі №2-832/2005, яке набрало законної сили, дії державного виконавця по арешту грошових коштів позивача визнані неправомірними, а постанова про арешт грошових коштів від 25.06.04, незаконною (т.1, а.с. 42, 43).

Лисичанський міський суд в рішенні зазначив, що провадження виконавчих дій по примусовому стягненню заробітної плати, шляхом накладення арешту відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” на майно боржника, який знаходиться в процедурі санації, є незаконним, оскільки погашення заборгованості по заробітній платі повинно здійснюватися в порядку, встановленому планом санації боржника, затвердженим господарським судом.  

26.07.05 Державне відкрите акціонерне товариство „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, позивач у справі, звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з першого відповідача незаконно завданої шкоди в сумі 292449 грн. 69 коп.

Заявою від 27.09.05 позивач зменшив розмір заявленої до відшкодування суми шкоди до 168264 грн. 14 коп. (т.1, а.с. 79-83).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в результаті незаконних дій працівника першого відповідача (державного виконавця) позивач був позбавлений можливості виконати план санації в частині пропорційного погашення майнових вимог (погашення боргу по заробітній платі) усіх кредиторів - працівників підприємства позивача.

Проте, якщо б державним виконавцем не було вчинено незаконних дій по арешту та стягненню грошових коштів з санаційного рахунку, тоді були б задоволені вимоги хоча і не в повному обсязі, але усіх конкурсних кредиторів другої черги (працівників) пропорційно їх майнових вимог (боргу по заробітній платі).

Виходячи з того, що сума кредиторських вимог другої черги (борги по зарплаті) складає 619702 грн. 22 коп., а відповідачем з санаційного рахунку було стягнуто 292449 грн. 96 коп., то коефіцієнт пропорційності розподілу інвестицій складає –0,47 %.

Тобто, кожний з кредиторів другої черги мав одержати у погашення заборгованості 0,47 % від суми боргу.

Першим відповідачем було видано у погашення заборгованості по заробітній платі за виконавчими документами 264225 грн. 17 коп.

Разом з тим, з урахуванням коефіцієнту пропорційності –0,47 %, що б не порушити інтереси конкурсних кредиторів, перший відповідач повинен був видати лише 124185 грн. 82 коп.

Таким чином, першим відповідачем незаконно витрачено грошові кошти позивача в сумі 140039 грн. 35 коп.

Також, позивач вважає незаконною стягнуту з нього першим  відповідачем суму  виконавчого збору у розмірі 28244 грн. 79 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.05 у справі №18/341 позов задоволено частково, стягнуто з 1-го відповідача шкоду в сумі 160092 грн. 61 коп., де:

-140039 грн. 35 коп. –стягнення заборгованості по зарплаті за виконавчими документами;

-19273 грн. 38 коп. – стягнення виконавчого збору;

-779 грн. 88 коп. –стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Спір про відшкодування шкоди розглядався за правилами господарського судочинства, що відповідає ст. 12 Господарського процесуального кодексу України,   ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки публічно –правовий спір щодо неправомірності дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби  Лисичанського міського управління юстиції за заявою ДВАТ „Лисичанський ремонтно-механічний завод” вирішений Лисичанським міським судом. Вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації,  у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Це означає, що ніякі юридичні органи (податкові, державної виконавчої служби та інші) не мають права обмежувати майнові дії та права боржника щодо розпорядження майном під час дії процедури санації. Таке право належить тільки господарському суду в рамках провадження у справі про банкрутство.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є спеціальним законом, що регулює порядок погашення зобов'язань суб'єкта, відносно якого порушено справу про банкрутство, в тому числі зобов'язань по заробітній платі, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян.

Таким чином, Закон України „Про виконавче провадження” при визначенні порядку погашення таких зобов'язань повинен застосовуватися  з урахуванням особливостей Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

А відтак, з 10.04.01 –з дня винесення господарським судом Луганської області ухвали про санацію Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, позивача у справі, арешт на майно боржника, в тому числі і для погашення заборгованості по заробітній платі, може бути накладено тільки господарським судом Луганської області, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство боржника, у даному випадку - позивача у даній справі.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, державний виконавець першого відповідача у справі 25.06.04  всупереч вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” наклав арешт на грошові кошти позивача, який з 10.04.01 знаходиться в процедурі санації.

Незаконність дій державного виконавця встановлена рішенням Лисичанського міського суду від 09.03.05 по справі №2-832/2005, яке набрало законної сили, оскільки із пояснень сторін за позовом зазначене рішення Лисичанського міського суду ними не оскаржувалося.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що зазначеними незаконними діями державного виконавця позивач був позбавлений свого законного права розпорядитися наданими йому інвестиціями, відповідно до плану санації, затвердженому господарським судом.

Відповідно до плану санації (т.1, а.с. 27) задоволення вимог кредиторів I-IV черги здійснюється згідно із статтею 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за змістом частини третьої якої у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Матеріалами справи доведено, що стягнення та розподіл коштів проведених державним виконавцем здійснені всупереч положень плану санації, інтересам конкурсних кредиторів, тобто без дотримання вимог частини 3 статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання  рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно ст. 1174 Цивільного кодексу України, що є чинним з 01.01.04, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів (ст. 1173 Цивільного кодексу  України).

Матеріали справи свідчать, що перший відповідач у справі із стягнутих коштів в сумі 292449 грн. 96 коп. з арештованого постановою від 25.06.04 розрахункового рахунку позивача виплатив заробітну плату 204-м працівникам позивача в сумі 264225 грн. 17 коп.

Недотримання першим  відповідачем встановленого частиною 3 статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та планом санації боржника порядку пропорційності виплат не завдало реальної шкоди в сумі 264225 грн. 17 коп. боржнику, позивачу у справі, оскільки ці грошові кошти все ж таки отримали кредитори позивача.

Судова колегія вважає, що неврахування першим відповідачем коефіцієнту пропорційності при виплаті заробітної плати за виконавчими листами працівників позивача, порушує інтереси інших кредиторів цієї черги і завдає шкоди їм, а не боржнику, позивачу у справі.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимог в частині стягнення шкоди в сумі 140039 грн. 35 коп.

Стосовно стягнення шкоди в сумі 20053 грн. 26 коп. у вигляді суми отриманого виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Виконавчий орган, перший відповідач у справі, в порушення вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” здійснив  виконавчі дії, якими позбавив позивача права розпорядження наданими йому інвестиціями відповідно до плану санації, в результаті чого завдав йому шкоди, стягнувши з нього виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 20053 грн. 26 коп. за дії, які позивач сам повинен був виконати відповідно до плану санації, але ж стягнення цієї суми здійснюється за рахунок держави.

Судова колегія також вважає, що місцевий господарський суд не правильно стягнув 160092 грн. 61 коп. на відшкодування шкоди, завданої позивачу, з першого відповідача, а не за рахунок держави.

Реформування системи державної виконавчої служби не впливає на суть даного спору, оскільки шкода завдана незаконними діями органу виконавчої служби при здійсненні своїх повноважень згідно діючого законодавства відшкодовується за рахунок держави.

          Крім того, відповідно до вимог частини 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. Оскаржене рішення вказаним вимогам не відповідає.

          Перший відповідач 03.10.06 надав до справи клопотання без номеру і дати про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яке судовою колегією відхилено з урахуванням даних, викладених в ухвалі від 29.08.06.

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про: часткове задоволення апеляційної скарги першого відповідача; скасування рішення господарського суду Луганської області від 04.10.05 по справі №18/341 з прийняттям нового рішення про:

-часткове задовольняння позову у відношенні першого відповідача;

-стягнення з державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, м. Лисичанськ Луганської області, шкоди в сумі 20053 грн. 26 коп., заподіяної при здійсненні виконавчого провадження;

          -відмову у задоволенні позову на суму 148210 грн. 88 коп. у відношенні першого відповідача;

-відмову у частині стягнення шкоди у сумі 168264 грн. 14 коп. у відношенні другого відповідача;

-припинення провадження у справі у частині стягнення збитків у сумі 124185 грн.      82 коп. у відношенні першого та другого відповідачів.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита  в сумі 200 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 08 грн. 09 коп. підлягають стягнення з першого відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

          У судовому засіданні за згодою представників позивача та першого відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 3 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у м. Лисичанську Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.10.05 у справі №18/341 задовольнити частково.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 04.10.05 у справі №18/341 скасувати.

3.Позов задовольнити частково у відношенні першого відповідача.

4.Стягнути з державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод” , м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, 58, ідентифікаційний код №05515708, 20053 грн. 26 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні виконавчого провадження.

          5.Стягнути з Державної виконавчої служби у місті Лисичанськ Луганської області,    м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 275, ідентифікаційний код №33732310, на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Лисичанський ремонтно-механічний завод”, м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, 58, ідентифікаційний код №05515708 витрати по сплаті державного мита  в сумі 200 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 08 грн. 09 коп.

6.У задоволенні позову на суму 148210 грн. 88 коп. на відшкодування шкоди у відношенні першого відповідача відмовити.

7.У частині стягнення 168264 грн. 14 коп. на відшкодування шкоди у відношенні другого відповідача відмовити.

8.У частині стягнення 124185 грн. 82 коп. на відшкодування шкоди провадження у справі у відношенні першого та другого відповідачів припинити.

          Доручити  господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва

Помічник судді                                                                      Н.О. Полковнікова

Надруковано 6 примірників:

1-до справи;

2-позивачу –ДВАТ “Лисичанський ремонтно-механічний завод”, за адресою:

   вул. П.Морозова, 58, м. Лисичанськ Луганської області, 93100;

3-першому відповідачу(заявнику скарги) - Державній виконавчій службі  у м. Лисичанськ

  Луганської області, за адресою: вул. Свердлова, 275, м. Лисичанськ Луганської області, 93100;

4-другому відповідачу –Відділенню Державного казначейства у м. Лисичанськ, за адресою:

 вул. Комсомольська, 9, м. Лисичанськ, 93100;

5- місцевому господарському суду Луганської області;

6-до наряду ЛАГС.