Рішення

від 21.06.2011 по справі 13/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/19

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/19                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Дочірнього підприємства “Асканія Дістріб'юшн Дон”Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія –Трейдінг”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо” м. Костянтинівка, Донецька обл.

про: стягнення 3'347грн.97коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство “Асканія Дістріб'юшн Дон”Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія –Трейдінг”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо” м. Костянтинівка, Донецька обл. (далі – відповідач) про стягнення 3'347грн.97коп., з яких: заборгованості у розмірі 2154грн.73коп., інфляційні у розмірі 310грн.28 коп., пені у сумі 219грн.04коп., 20% річних від простроченої суми в розмірі 663грн.92коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 3496/08 від 12.12.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 3496/08 від 12.12.2008р., видаткової накладної № Гл-5277 від 31.08.2009р., № Гл – 5591 від 10.09.2009р., № Гл – 5795 від 17.09.2009р., податкових накладних до видаткових, акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., довідку від 25.05.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 2154грн.73коп.

Наданими супровідним листом б/н від 02.06.2011р. письмовими поясненнями позивач повідомив суд, що відповідачем довіреності на працівників, які уповноважувалися на отримання товару не видавалися, оскільки представник відповідача отримував товар на підставі повідомлення за підписом головного бухгалтеру та директора зі зразком печатки та підпису уповноваженої на отримання цінностей особи. Надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

         Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЄ № 377333 станом на 16.05.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо” м. Костянтинівка, Донецька обл., ідентифікаційний код 32609618, значиться за адресою: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівна, пр. Ломоносова, будинок 159А. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача, яка була надіслана за адресою, вказаною в витягу.

В судове засідання 21.06.2011р. представники сторін не з'явилися.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

12.12.2008р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 3496/08, згідно з яким постачальник зобов'язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації постачальника (додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором. Строк дії договору до 31.12.2009р., однак вважається пролонгованим за відсутності попередження про намір припинити дію останнього (п.10.1, п. 10.5 договору). Докази  припинення дії договору суду не представлені.

Відповідно п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються сторонами в замовленні та вказуються в накладних.

Згідно п. 4.1 договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 7 (сьомі) днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно п. 5.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що замовлення покупця повинне містити асортимент, кількість товарів, строк поставки (календарна дата) та надсилатися попередньо не менш ніж за 48 годин до поставки товару у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телеграма, телефонограма, факс, e-mail)

Відповідно п. 6.1 договору передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно – матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковими накладними № Гл -5277 від 31.08.2009р., Гл – 5591 від 10.09.2009р., Гл – 5795 від 17.09.2009р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 2154грн.73коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується особистим підписом відповідача в графі „Отримав” та відбитком печатки, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія повідомлення за підписом директора та головного бухгалтеру із зазначенням зразку печатки товариства та підписом уповноваженої на отримання товару особи, що не суперечить п.6.1 договору та Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 3496/08 від 12.12.2008р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що будь-які договори купівлі-продажу (поставки), в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше у спірний період між сторонами не укладалися. Крім того, в зазначених видаткових накладних є посилання на договір № 3496/08 від 12.12.2008р. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відносно умов п. 2.1, 5.2, 5.3 договору щодо визначення сторонами асортименту, кількості та ціни товару кожної конкретної партії у замовленні, позивач письмовими поясненнями зазначив, що замовлення покупцем подавалися за допомогою електронних засобів зв'язку (e-mail).

В розпорядженні суду відсутні наведені замовлення, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

        Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сума заборгованості в розмірі 2154грн.73коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., довідкою від 25.05.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 2154грн.73коп. Завірені копії зазначених документів наявни в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягає  задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 2154грн.73коп. у зв'язку з не належним виконанням умов договору поставки  № 3496/08 від 12.12.2008р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 4.3 договору передбачили здійснення оплати не пізніше 7 (сьомі) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до п. 5.5 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Відповідно до видаткових накладних № Гл -5277 від 31.08.2009р., Гл – 5591 від 10.09.2009р., Гл – 5795 від 17.09.2009р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 2154грн.73коп. Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною Гл – 5795 була поставлена і відповідно отримана відповідачем 17.09.2009р., з урахуванням п. 4.3 договору щодо строків оплати, на день подачі позову до суду строк оплати по кожній накладній наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними № Гл -5277 від 31.08.2009р., Гл – 5591 від 10.09.2009р., Гл – 5795 від 17.09.2009р., податковими накладними до видаткових накладних, довідкою від 25.05.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 2154грн.73коп.

Доказів погашення боргу в сумі 2'154грн.73коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 2'154грн.73коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 219грн.04коп, яка як вбачається із зробленого позивачем розрахунку нарахована по накладній № Гл -5277 від 31.08.2009р. за період з 08.09.2009р. по 07.03.2010р., по накладній № Гл – 5591 від 10.09.2009р. за період з 18.09.2009р. по 17.03.2010р., по накладній № Гл – 5795 від 17.09.2009р. за період з 25.09.2009р. по 24.03.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

         Суд перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені погоджується з заявленим розміром пені, оскільки нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.  Таким чином пеня у розмірі 219грн.04коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 01.10.2009р. по 01.03.2011р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 310грн.28коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних від суми заборгованості.

Розрахунок 20% річних по накладним № Гл -5277 від 31.08.2009р. за період з 08.09.2009р. по 07.03.2010р., № Гл – 5591 від 10.09.2009р. за період з 18.09.2009р. по 17.03.2010р., № Гл – 5795 від 17.09.2009р. за період з 25.09.2009р. по 24.03.2010р. включно відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в заявленому розмірі 663ггрн.92коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 2154грн.73коп., інфляції в розмірі 310грн.28коп., 20% річних в сумі 663грн.92коп. та пені в сумі 219грн.04коп..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при  задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Асканія Дістріб'юшн Дон”Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія –Трейдінг”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо” м. Костянтинівка, Донецька обл. Про стягнення 3'347грн.97коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо” (85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, будинок 159А, код ЄДРПОУ 32609618, р/р 26004182785301 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 351005) на користь Дочірнього підприємства “Асканія Дістріб'юшн Дон”Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія –Трейдінг”  (юридична адреса: 83076, м. Донецьк, вул. Проходчиків, будинок 20, код ЄДРПОУ 32756895, р/р 26006150329801 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) суму основного боргу в розмірі 2154грн.73коп., пеню в сумі 219грн.04коп., індекс інфляції в сумі 310грн.28 коп., 20% річних у сумі 663грн.92коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн. 00коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 21.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.