Постанова

від 18.03.2008 по справі 20-12/125

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 18 березня 2008 р.                                                                                   

№

20-12/125 

Вищий 

господарський  суд  України 

у  складі  колегії 

суддів:

Муравйов

О.В. -головуючого

Фролова

Г. М. Коробенко Г. П.

 розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Державної податкової інспекції у

Балаклавському районі міста Севастополя

на

постанову

Севастопольського

апеляційного господарського суду від 11.01.2006року

у

справі   за позовом

№

20-12/125 Господарського суду міста Севастополя  Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

до

Державної

податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

про

визнання

недійним податкового повідомлення-рішення від 25.10.2004 року № 0000781720/1

 За участю представників сторін: від

позивача:

  не з'явився

від

відповідача:

Павленко

Р.Г., дов. від 24.05.07р.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою

Вищого господарського суду України від 12.02.2008 року касаційна скарга ДПІ у

Балаклавському районі м. Севастополя була призначена до розгляду колегією

суддів у складі Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М. на

18.03.2008 року.

У

зв'язку з відпусткою судді Полянського А. Г. для розгляду зазначеної вище

касаційної скарги розпорядженням від 17.03.2008 року № 02-122/77 утворена

колегія у наступному складі суддів: Муравйов О. В. (головуючий), Коробенко Г.

П., Фролова Г. М.

Відводів

складу суду не заявлено.

Представник

позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду

справи повідомлений заздалегідь належним чином. Виходячи з особливостей

розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. ст. 1115,

1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника

позивача не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами.

З

матеріалів справи вбачається, що Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична

особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до

Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про

визнання недійним податкового повідомлення-рішення від 25.10.2004 року №

0000781720/1.

Постановою

Господарського суду міста Севастополя 01.09.2005року року (суддя Харченко І. А.

) позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним податкове

повідомлення-рішення № 0000781720/1від 25.10.2004 року по визначення суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1  суми

податкового зобов'язання в розмірі 1740 грн. В іншій частині в позові

відмовлено.

Постанова

прийнята з посиланням на Кодекс адміністративного судочинства України.

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року

(головуючий суддя Фенько Т. П., судді Дугаренко О. В., Градова О. Г.)

апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

залишена без задоволення, а постанова Господарського суду міста Севастополя від

01.09.2005 року залишена без змін.

При

прийнятті постанови Севастопольський апеляційний господарський суд керувався

нормами Господарського процесуального кодексу України.

Державна

податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя подала до Вищого

господарського суду України касаційну скаргу на постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду, в якій просить постанову господарського суду

першої інстанції змінити та скасувати постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами

норм матеріального права.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача,

проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

З

матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду був позов про

визнання недійним податкового повідомлення-рішення від 25.10.2004 року №

0000781720/1.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір в даній справі виник

у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.

Зі

змісту ч. 1 ст. 4, ст.ст. 42, 43, 52, ч. 5 ст.19 Господарського кодексу України

вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення

господарюючих суб'єктів.

Підвідомчість

справ господарським судам визначено ст. 12 Господарського процесуального

кодексу України.

В

частині 1 п. 1 вказаної статті зазначено, зокрема, що господарським судам

підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і

виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з

інших підстав, крім спорів, що виникають, зокрема, із публічно-правових

відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та

адміністративних судів.

У

пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що

справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного

суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7

статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень,

до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Виходячи

з положень п. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, справа зі спору юридичної

особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи

бездіяльності є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Згідно

ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція

адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів,

для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно

до ст. 104 вказаного Кодексу до адміністративного суду має право звернутися з

адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи

інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно

ч. 1 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний

позов може містити вимоги, зокрема, про: скасування або визнання нечинним

рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його

положень.

Отже,

дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Статтею

1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс

визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ

адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і

порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно

п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного

судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних

адміністративних судів адміністративні справи підвідомчі господарським судам

відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року вирішують

у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні

господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Господарський

суд міста Севастополя, враховуючи наведене вище, обґрунтовано розглянув

зазначений спір саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства

України.

Проте,

Севастопольський апеляційний господарський суд, в порушення наведених вище

вимог процесуального закону, розглянув справу адміністративної юрисдикції за

правилами Господарського процесуального кодексу України після набрання чинності

Кодексом адміністративного судочинства України, що є порушенням вимог

процесуального законодавства.

За

таких обставин, судове рішення апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм

процесуального права, що в силу положень ч. 1 ст. 11110 ГПК України

є підставою для його скасування з передачею справи до суду апеляційної

інстанції для розгляду спору за правилами адміністративного судочинства. Тому

справа передається до Севастопольського апеляційного господарського суду для

виконання вимог п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

задовольнити частково.

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2006року по справі

№ 20-12/125 скасувати.

Справу

передати на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського

суду.

    Головуючий                                                                         

 Муравйов О. В.                                                     

    Судді                                                                          

       Фролова Г. М.       

Коробенко Г. П.