Ухвала

від 23.04.2008 по справі 20-12/125

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Ухвала

Іменем України

22

квітня 2008 року 

Справа

№ 20-12/125

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                 

Сотула В.В.,

суддів                                                                     

Гоголя Ю.М.,

Гонтаря В.І.,

при секретарі судового

засідання:                   Наконечний О.В.

за

участю представників сторін:

позивач : ОСОБА_1, паспорт  НОМЕР_1  

від 09.06.00,  суб'єкт

підприємницької діяльності  ОСОБА_1;

представник

відповідача : Мішуткін

Михайло Вікторович, довіреність № 

403/10/10   від 22.01.08,  Державна податкова інспекція у Балаклавському

районі міста Севастополя;

розглянувши

апеляційні скарги

Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя та

суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1

на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 01.09.2005 року у справі №

20-12/125

за

позовом  суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

(представник  позивача: ОСОБА_2

(

АДРЕСА_2)

до

Державної податкової

інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября,

3,Севастополь,99042)

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000781720/1 від

25.10.2004 року                                                     

                                                                     ВСТАНОВИВ:

                    Суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста

Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі

міста Севастополя про визнання недійним податкового повідомлення-рішення від

25.10.2004 року № 0000781720/1.

Постановою

господарського суду міста Севастополя 01.09.2005 року року (суддя Харченко І.

А.) позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове

повідомлення-рішення № 0000781720/1від 25.10.2004 року по визначенню суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання в розмірі 1740

грн. В іншій частині в позові відмовлено. Постанова прийнята за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Не

погоджуючись з вищевказаною постановою, суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 і 

Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя

звернулись з апеляційними скаргами, в яких позивач просить  постанову скасувати, позов задовольнити

повністю. Відповідач в апеляційній скарзі просить постанову скасувати, прийняти

нове рішення, яким  у позові відмовити в

повному обсязі.                              

Севастопольський

апеляційний господарський суд переглянув справу в порядку Господарського

процесуального кодексу України, 11.01.2006 

прийняв постанову (головуючий суддя Фенько Т.П. судді Дугаренко О.В.,

Градова О.В.), якою апеляційні скарги суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 і 

Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

залишив без задоволення, а постанову господарського суду міста Севастополя від

01.09.2005 року залишив без змін.

Оскільки,

згідно з пунктом 6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу

адміністративного судочинства України, апеляційний суд повинен був  вирішувати 

даний  спір  за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України, постановою Вищого господарського суду України від

18.03.2008 у даній справі постанова Севастопольського апеляційного

господарського суду  від 11.01.2006 була

скасована, справа передана  на  новий 

апеляційний розгляд.

Ухвалою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року в

порядку, встановленому статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства

України, було відкрите провадження по апеляційним скаргам суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1  (далі -підприємець ОСОБА_1) і Державної

податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, здійснені  всі необхідні 

дії  з підготовки справи  до розгляду.

Ухвалою

Севастопольського апеляційного господарського суду від          11 04.2008 року була закінчена

підготовка справи до апеляційного розгляду, справа була призначена  до апеляційного розгляду на 22.04. 2008 року

.

Розглянув

адміністративну справу в межах апеляційної скарги в порядку, встановленому

статтею  195 Кодексу адміністративного

судочинства України, судова колегія 

встановила  наступне.

          У період з 29.07.2004 по 13.08.2004

Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя була

проведена перевірка додержання вимог податкового законодавства суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, про що складено акт №

129/17-225/1 від 13.08.2004.

          Перевіркою було встановлено, що

суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 у зазначеному вище

періоді здійснював підприємницьку діяльність по спрощеної системі

оподаткування, обліку та звітності -був платником єдиного податку.

          В акті перевірки також вказано, що

згідно інформації, наданої спеціальним підрозділом по боротьбі з корупцією та

організованою злочинністю Управління служби безпеки України у місті

Севастополі, а також пояснень громадян, у перевіряємому періоді приватним

підприємцем ОСОБА_1 використався труд найомних робітників: ОСОБА_2 -у березні

-травні 2004 року,  ОСОБА_3- з жовтня

2001 року по травень 2004 року, ОСОБА_4 -з травня 2003 року по травень 2004

року; ОСОБА_5 -з 2001 року по травень 2004 року.

          Відповідно до статті 2 Указу

Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємства” у випадку, якщо платник єдиного податку здійснює

підприємницьку діяльність  чи при участі

у підприємницькій діяльності членів його родини, ставка єдиного податку

збільшується на 50% за кожну особу (далі -Указ).

          На підставі статті 2 Указу за

використання найомної праці вказаних громадян, позивачу нарахований єдиний

податок у сумі 5220 грн.

        За результатами перевірки Державною

податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя на адресу

позивача було направлено податкове повідомлення - рішення  № 0000781120/0/628 від 13.08.2004, яким

позивачу визначено податкове 

зобов'язання  по єдиному податку у

сумі 5220 грн.

          Оскаржуючи вказане рішення

податкового органу, позивач вказував на те, що висновок про наявність між

позивачем та громадянами, вказаними в акті перевірки, трудових відносин

зроблений при відсутності належних доказів.

          Суд першої інстанції частково

задовольнив позовні вимоги у сумі 1740,00 грн., встановив факт недотримання

позивачем вимог пункту 2 Указу тільки відносно трьох працівників підприємця

ОСОБА_1, а саме, -  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та

ОСОБА_3    

Державна

податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя у апеляційній

скарзі посилається на те, що надані до справи доказі  підтверджують 

факт того, що підприємцем  ОСОБА_1

використовувалась праця п'яти найманих 

робітників: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5

      Дослідивши матеріали справи, обговоривши

доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін,

перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та

процесуального права, судова колегія не знаходить підстав для задоволення

апеляційних скарг і скасування постанови місцевого господарського суду від

01.09.2005, виходячи з наступного.

Згідно

частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна 

сторона  повинна  довести 

ті  обставини,  на 

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Заперечуючи

проти факту порушення пункту 2 Указу, позивач посилається на відсутність

належних доказів наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та фізичними особами.

Однак,

яких - нибудь  доказів в обґрунтованість

своїй  правовій позиції позивач не надав.

Стаття

24 Кодексу законів про працю України не виключає можливість складання трудового

договору в усній формі і містить перелік випадків, коли дотримання письмової

форми договору є обов'язковим.

Згідно

з вимогами вказаної статті складання трудового договору оформляється наказом

або розпорядженням власника про зарахування працівників на роботу. При цьому,

трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не

були видані, але працівники фактично були допущені до роботи.

В

матеріалах справи є копії листів журналу пропускного режиму пропускного режиму

до заводу „Спектр”, на території якого позивач орендував столярний цех. Аналіз

листів журналу свідчить, що в період з березня 

по травень 2004 щодня, в столярний цех прямували  працівники ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12 з вказівкою часу прибуття 

і мети прибуття -на роботу.    

Належними

доказами використання найманої праці приватним підприємцем  ОСОБА_1 є пояснення громадян, які надали їх

співробітникам  Управління служби безпеки

України в місті  Севастополі,

отриманими  згідно з вимогами спеціального

законодавства. Підстав вважажати ці поясненя 

неправдивими у суду немає, тому що вони підписані самими особами,  які їх надали.

Посилання

позивача, що вказані відповідачем особи не були ним наймані на роботу, а лише

працювали на його обладнанні, суд оцінив правильно, критично, так як це не

відповідає іншим доказам, в тому числі і поясненням самого підприємця  ОСОБА_1 (а.с. 30-31).

Відсутність

доказів оплати роботи, не може бути підставою висновку щодо відсутності

доказів  використування підприємцем ОСОБА_1

праці найманих працівників, оскільки у цьому і полягає порушення, за яке

податковим органом за наслідком перевірки діяльності позивача  був донарахований податок.

Висновок

суду першої інстанції  про те, що тільки

три працівники  з п'яти (ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_9) відповідають ознакам  найманих

робітників  відповідає матеріалам справи,

оскільки тільки ці особи  підтвердили

факт  знаходження  в трудових 

відносинах  з позивачем. 

Доводи

позивача, висловлені в скарзі про те, що рішенням Севастопольського

апеляційного господарського суду по справі № 20-3/449 встановлений факт

відсутності трудових відносин між підприємцем 

ОСОБА_1 і  громадянами ОСОБА_13,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, 

не може бути взятий до уваги, оскільки у даній справі предметом

дослідження було питання застосування непрямих методів донарахування

прибуткового податку, визначеного 

податковим органом підприємцю 

ОСОБА_1

Судом

по цієї справі встановлена відсутність об'єкту оподаткування податком на

прибуток, передбаченого Декретом Кабінету Міністрів України „Про податок на

прибуток з громадян” та Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Жодний

судовий процесуальний документ по справі № 20-3/449 не містить висновків про

те, що трудові договори між ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_18, ОСОБА_16,

ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_13 не укладались, а наймана праця вказаних осіб в

підприємницькій діяльності ОСОБА_1 не використовувалася.

Згідно

частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України,

доказами   в   адміністративному  судочинстві 

є  будь-які фактичні дані, на

підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що

обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші

обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані

встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх

представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків

експертів.

27.05.2004  співробітниками Управління Службі

безпеки  України у місті Севастополі, в порядку

пункту 1 статті 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”,  були відібрані пояснення від громадян

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8,

ОСОБА_6

Вказані

особи були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо

неправдивих  повідомлень про

вчинення  злочину. Також їм були  роз'яснені положення статті 63 Конституції

України.

Таким

чином, в матеріалах справи є належним чином оформлені письмові докази, які

підписані вищевказаними особами без заперечень і доповнень.

З

урахування викладеного,  апеляційні

скарги  суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1 і Державної

податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя підлягають  залишенню без задоволення,  постанова господарського суду міста

Севастополя -залишенню без змін.

Керуючись

статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд                                        

  УХВАЛИВ :

Апеляційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  залишити без задоволення.

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста

Севастополя  залишити без задоволення.

Постанову

господарського суду міста Севастополя від 01.09.2005 року у справі № 20-12/125

залишити без змін.

Ухвала

суду апеляційної  інстанції  набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу

суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені

статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Головуючий суддя                                       

В.В.Сотула

Судді                                                                     

Ю.М. Гоголь

В.І. Гонтар