Рішення

від 03.03.2008 по справі 36/425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  36/425

03.03.08

За

позовом

Громадської

організації «Баскетбольний клуб «Хімік»

До

Всеукраїнської

громадської організації «Федерація баскетболу України»(відповідач -1)

Громадської організації «Спортивний клуб «Азовмаш»(відповідач -2)

Третя

особа спору на

особа,

що не заявляє самостійних вимог на предмет  стороні

відповідача -2  ОСОБА_1

Про

стягнення  збитків

Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від

позивача           ОСОБА_2 -по дов. № 168

від 27.04.2007р.

Від

відповідача-1   ОСОБА_3 -по дов. №390 від

20.11.2007р.

Від

відповідача-2  ОСОБА_4 -по дов. №423 від

13.11.2007р.

                              ОСОБА_5 -по дов.

№426 від 13.11.2007р.

                               ОСОБА_6 -по дов.

№425 від 13.11.2007р.

Від

3-ї особи          ОСОБА_6 -по дов. №

8-2911 від 30.09.2005р.

          В судовому засіданні 27.02.2008р.

оголошувалась перерва до 03.03.2008р.

для

виготовлення повного тексту рішення за заявою представника позивача.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

На

розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Громадської організації «Баскетбольний клуб

«Хімік»з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Федерація

баскетболу України»та Громадської організації «Спортивний клуб «Азовмаш», в

якому, з урахуванням заяви від 03.12.2007р. про відмову від частини позовних вимог

просить:

1)

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Федерація баскетболу

України» суму витрат на самостійний захист своїх прав та інтересів у розмірі

295 938грн. 82 грн. коп.;

2)

Стягнути з Громадської організації «Спортивний клуб «Азовмаш», 1 001 877 грн.

00 коп. реальних збитків та 3 787 500 грн. 00 коп. (еквівалент 750 000,00

доларів США) упущеної вигоди, завдані незаконними діями.

      Ухвалою від 26.02.2008р. до участі у

справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні Громадської організації «Спортивний клуб «Азовмаш»залучено ОСОБА_1

       В судовому засіданні 27.02.2008р.

представником позивача подана заява про 

збільшення розміру позовних вимог до відповідача -1 та зменшення розміру

позовних вимог до відповідача -2.

       Відповідно до даної заяви позивач

просить стягнути:

1)

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Федерація баскетболу

України» суму витрат на самостійний захист своїх прав та інтересів у розмірі

480 244 грн. 90 коп.

2)

Стягнути з Громадської організації «Спортивний клуб «Азовмаш»4 721 030 грн. 00

коп.

       Позовні вимоги  обґрунтовані тим, що Громадська організація

«Спортивний клуб «Азовмаш»без попередньої згоди з Громадською організацією

«Баскетбольний клуб «Хімік» уклав з ОСОБА_1 контракт в період дії Контракту

ОСОБА_1 від 29.04.2005р., укладеного між Громадською організацією

«Баскетбольний клуб «Хімік»  та ОСОБА_1

та не сплатив позивачеві компенсаційних виплат, чим порушив вимоги п.п. 8.2,

8.3, 10 «Положення про статус баскетболіста України, порядок підписання

контрактів, перехід гравців з однієї команди (клубу) в іншу»Регламентуючих

документів сезону 2005-2006рр., затверджених Федерацією баскетболу України,

абз.10 ст.23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а також завдав

Позивачеві збитків які підлягають відшкодуванню відповідно до ст.22 Цивільного

кодексу України.  Також позивач зазначає,

що Всеукраїнська громадська організація «Федерація баскетболу України»  всупереч положенням п.2.2.6 та п.2.2.13 свого

Статуту не здійснювала належний контроль за дотриманням Громадською

організацією «Спортивний клуб «Азовмаш»Регламентуючих документів сезону

2005-2006 та не забезпечила захист інтересів позивача, в зв'язку з чим позивач

поніс витрати в розмірі 480 244 грн.  90

коп. на правову допомогу для відновлення своїх прав в судовому порядку, які

просить стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Федерація баскетболу

України».

       Представник позивача в судовому

засіданні  позовні вимоги  підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1

у письмовому відзиві та наданих в судовому засіданні поясненнях заперечує проти

позову, просить відмовити в його задоволенні оскільки укладений між Громадською

організацією «Спортивний клуб «Азовмаш»та ОСОБА_1 гарантований контракт б/н від

08.08.2005р. набрав чинності після розірвання ОСОБА_1 укладеного з позивачем

Контракту НОМЕР_1 від 29.04.2005р., а відтак вимоги Закону України «Про фізичну

культуру і спорт» та Регламентуючі документи Федерації баскетболу України

сезону 2005-2006 не порушувались відповідачами. Крім того, відповідач-1

зазначає, що витрати з оплати послуг ТОВ «Юридична фірма «Магістр &

Партнери»не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу  України.

 Відповідач-2 у письмовому відзиві та наданих в

судовому засіданні поясненнях заперечує проти позову, просить відмовити в його

задоволенні оскільки вважає, що не порушував прав позивача, а укладання

відповідачем-2 Гарантованого контракту від 08.08.2005р. з ОСОБА_1 не порушує

вимог п.п.8.2, 8.3, 10 «Положення про статус»та ст.23-3 Закону України «Про

фізичну культуру і спорт», оскільки згідно п.7.1 Гарантованого контракту від

08.08.2005р. він вступив в силу 05.10.2005р. з моменту видання Наказу № 48-5к

від 05.10.2005р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду інструктора, тобто

після розірвання ОСОБА_1 з позивачем Контракту НОМЕР_1 від 29.04.2005р. на

підставі ст.39, ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку з переїздом на нове місце

проживання. Також Відповідач-2 зазначає, що понесені Позивачем витрати не є

збитками в розумінні ст.22 Цивільного 

України, цивільні права позивача не були порушені, а Регламентуючі

документи сезону 2005-2006 не мають для відповідача-2 обов'язкової сили.

Третя

особа зазначає, що укладений між позивачем та ОСОБА_1 Контракт НОМЕР_1 від

29.04.2005р. був розірваний за ініціативою ОСОБА_1 на підставі ст.39, ч.1 ст.38

КЗпП України з 03.10.2005р. у зв'язку з переїздом на нове місце проживання до

м. Маріуполя, після чого згідно п.7.1 Гарантованого контракту від 08.08.2005р.

він і був прийнятий на роботу до відповідача-2 на підставі Наказу № 48-5к від

05.10.2005р., тобто перехід до іншого клубу відбувся після розірвання діючого

контракту, а відтак вимоги регламентуючих документів Федерації та Закону

України «Про фізичну культуру і спорт»ним не порушувались.

Розглянувши

матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення

представників сторін, Господарський суд міста Києва -

В

С Т А Н О В И В :

29.04.2005р.

між Громадською організацією «Баскетбольний клуб «Хімік»(далі позивач) та

ОСОБА_1 (далі третя особа)  укладено

Контракт НОМЕР_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийнятий на роботу до

позивача на посаду спортсмена-баскетболіста строком до 30 червня 2007 року.

08.08.2005р.

Громадська організація «Спортивний клуб «Азовмаш»(далі відповідач -2)   та третя особа  підписали Гарантований контракт б/н,

предметом якого є умови трудових відносин баскетболіста і клубу, пов'язані з

роботою баскетболіста в складі баскетбольної команди клубу та виконанням

завдань, поставлених перед командою керівництвом клубу. Відповідно до п.7.1

Гарантованого контракту він набирає чинності з моменту підписання його

сторонами та видання наказу про зарахування баскетболіста до складу команди

клубу.

03.10.2005р.

Контракт НОМЕР_1 від 29.04.2005р., укладений між позивачем та третьою особою,

розірваний третьою особою за його заявою на підставі ст.38, ч.1 ст.39 КЗпП

України.

Після

розірвання укладеного між позивачем та третьою особою  Контракту НОМЕР_1 від 29.04.2005р. третя

особа прийнята на роботу до відповідача -2 

з 05.10.2005р. на підставі наказу № 48-5к від 05.10.2005р., з моменту

видання якого набрав чинності Гарантований контракт від 08.08.2005р. б/н та

виникли трудові відносини між відповідачем-2 та ОСОБА_1

Причиною

виникнення спору стало, на думку позивача, 

недотримання відповідачем-2 вимог абз.10 ст.23-3 Закону України «Про

фізичну культуру і спорт» та Регламентуючих документів Федерації баскетболу

України сезону 2005-2006рр., зокрема п.п.8.2, 8.3, 10 «Положення про статус

баскетболіста України, порядок підписання контрактів, перехід гравців з однієї

команди (клубу) в іншу».

Оцінивши

подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх

безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому

засіданні з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх

взаємний зв'язок, суд вважає, що позовні 

вимоги  позивача не  підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно

до ч.1 ст.23 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»діяльність у

професіональному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка пов'язана

з підготовкою та участю у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів

і є основним джерелом їхніх доходів, здійснюється відповідно до цього Закону,

Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.

Згідно

ч.1 ст.23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»особи, які  здійснюють 

діяльність у професіональному спорті, працюють за трудовими договорами

(контрактами), що укладаються в письмовій формі відповідно до порядку, що

затверджується Кабінетом Міністрів України з врахуванням вимог відповідних

українських і міжнародних спортивних організацій.

Відповідно

до ч.ч. 5, 6 ст. 23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»контракт

повинен містити умови припинення його дії в односторонньому порядку. Контракт

не може містити положення, які прямо чи опосередковано порушують або обмежують

конституційні права спортсмена-професіонала як громадянина України.

Відповідно

до ст. 9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які

погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю,

є недійсними.

Таким

чином, відсутність в укладеному між позивачем та третьою особою Контракті

НОМЕР_1 від 29.04.2005р. умови про можливість його розірвання працівником в

односторонньому порядку не робить неможливим реалізації такого права

працівником на підставі ч.1 ст.38, ст.39 КЗпП України.

Відповідно

до ч. 8 ст. 23-3 Закону України «Про фізичну культуру і

спорт»спортсмен-професіонал має право на перехід до іншого спортивного клубу,

що знаходиться на території України або за її межами, у разі:

закінчення

терміну дії контракту і виконання вказаних у такому контракті зобов'язань;

офіційного

оформлення взаємної угоди між клубами та спортсменом-професіоналом до закінчення

терміну дії контракту або невиконанні зазначених у такому контракті зобов'язань

щодо спортсмена-професіонала.

Згідно

ч. 4 ст. 23-2 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»діяльність

спортсмена-професіонала регулюється законодавством України, статутними і

регламентними документами суб'єктів організації такої діяльності та відповідної

міжнародної спортивної організації.

Відповідно

до ч. 9 ст. 23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»перехід

спортсмена-професіонала до іншого клубу здійснюється відповідно до умов, які

затверджуються професіональною спортивною лігою (асоціацією, спілкою,

об'єднанням тощо) та національною спортивною федерацією за офіційним

погодженням з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і

спорту.

На виконання

ч. 9 ст. 23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»Всеукраїнська

громадська організація «Федерація баскетболу України»21.07.2005р. та

Міністерство України у справах молоді та спорту 26.07.2005р. затвердили

Регламентуючі документи сезону 2005-2006рр., до яких увійшло і «Положення про

статус баскетболіста України, порядок підписання контрактів, переходів гравців

з однієї команди (клубу) в іншу»(далі -«Положення про статус баскетболіста»).

Відповідно

до п. 8.1 «Положення про статус баскетболіста»якщо контракт діє, то перехід

гравця з однієї команди в іншу можливий тільки в тому випадку, якщо всі три

сторони -учасники цієї ситуації (гравець, його нинішній і майбутній клуби) на

це згодні.

Згідно

п. 8.2 «Положення про статус баскетболіста»клуб, який має бажання отримати

послуги гравця, зобов'язаний письмово проінформувати (надіслати лист-запит) про

свої наміри до того клубу, з яким цей гравець пов'язаний контрактом. Клуб

повинен надати позитивну (лист-згода) чи негативну відповідь на протязі 7 діб з

моменту отримання офіційного запиту.

Відповідно

до п. 10 «Положення про статус баскетболіста»якщо гравець переходить в інший

клуб, то його минулий клуб має право на отримання компенсації за його

підготовку.

Згідно

п.7 «Положення про статус баскетболіста»спортсмен-професіонал може заключити

контракт з іншим клубом в таких випадках:

а)

строк дії контракту з його нинішнім клубом вичерпано;

б)

його контракт з нинішнім клубом розірвано однією з сторін за обґрунтованою

причиною чи спеціальним рішенням;

в)

його контракт з нинішнім клубом взаємно анульовано обома сторонами.

Суд

дійшов висновку, що при оформленні трудових відносин між ОСОБА_1 та

відповідачем-2 вимоги п.п. 8.1, 8.2, 10 «Положення про статус баскетболіста»не

були порушені, оскільки ОСОБА_1 при укладанні Гарантованого контракту від

08.08.2005р. керувався пп. «б»п.7 «Положення про статус баскетболіста»,

відповідно до якого спортсмен-професіонал може заключити контракт з іншим

клубом, якщо його контракт з нинішнім клубом розірвано однією з сторін за обґрунтованою

причиною.

Підписуючи

Гарантований контракт від 08.08.2005р., з метою недопущення порушень ОСОБА_1

Закону України «Про фізичну культуру і спорт», положень статуту Федерації та

Регламентуючих документів сезону 2005-2006рр., в п.7.1 Гарантованого контракту

сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання та

видання наказу про зарахування баскетболіста до складу баскетбольної команди.

Оскільки

судом встановлено, що третя особа з 03.10.2005р. на підставі ч.1 ст.38, ст.39

КЗпП України розірвала укладений з позивачем Контракт НОМЕР_1 від 29.04.2005р.

у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, а його зарахування до складу

баскетбольної команди відповідача-2 відбулось 05.10.2005р. на підставі наказу №

48-5к від 05.10.2005р. після повідомлення ним відповідача-2 про розірвання

контракту з позивачем, твердження позивача про неправомірний перехід ОСОБА_1 до

відповідача-2 в період дії Контракту НОМЕР_1 від 29.04.2005р. є

необґрунтованим.

Відповідач-1

як національна спортивна федерація згідно ч.ч. 1, 2 ст.23-1 Закону України «Про

фізичну культуру і спорт»є суб'єктом 

організації  діяльності  спортсмена-професіонала в Україні, та

керується в своїй роботі Конституцією України, законами України, іншими

нормативно-правовими актами, міждержавними угодами та власним статутом

(положенням).

Згідно

ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»спортивна

федерація (асоціація, спілка, об'єднання тощо) - громадська організація

фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється для розвитку відповідного

виду спорту (версії) і керується у своїй діяльності Конституцією України,

законами, іншими нормативно-правовими актами України та своїм статутом.

Порядок, особливості створення та діяльності спортивної федерації визначаються

відповідно до цього Закону та Закону України «Про об'єднання громадян».

Як

вбачається зі змісту ст.ст. 1, 3, 12 Закону України «Про об'єднання громадян»,

членами громадської організації можуть бути фізичні особи.

Відповідно

до п.3.2 Статуту Відповідача-1 членами Федерації можуть бути громадяни України,

іноземці та особи без громадянства, а також колективні члени, якими є:

колективи підприємств, установ, організацій, які поділяють мету діяльності

Федерації, визнають Статут Федерації, сплачують у встановленому порядку вступні

та членські внески і активно сприяють діяльності Федерації.

Згідно

п.3.12.2 Статуту відповідача-1 підкорятись в своїй діяльності в сфері

баскетболу вимогам Статуту та регламентуючих документів зобов'язані лише члени

Федерації, до яких відповідач-2 та сам позивач не належить, оскільки вони є

юридичними особами - громадськими організаціями, а відтак не зобов'язаний

виконувати вимоги регламентуючих документів Федерації, хоча чинне законодавство

і не забороняє керуватись регламентуючими документами та статутом Федерації на

добровільних засадах.

Суд

не погоджується з доводами позивача про те, що ні законом, ні регламентними

нормами не встановлений розмір компенсаційної виплати за перехід гравця з

однієї команди до іншої.

Згідно

ч.10 ст.23-3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»спортивний клуб має

право на компенсаційні виплати за перехід спортсмена-професіонала до іншого

клубу. Розміри і порядок таких компенсаційних виплат визначаються регламентними

документами відповідних суб'єктів організації діяльності

спортсмена-професіонала.

Розмір

компенсаційних виплат встановлений в п.10 «Положення про статус баскетболіста».

Згідно зазначеного пункту мінімальний розмір компенсаційних виплат за

підготовку до складу команд майстрів серед чоловіків суперліги становить 10000

грн. і згідно п.10.1 «Положення про статус баскетболіста»збільшується на 100 %

за перехід спортсменів -членів національної збірної команди України. Відповідно

до п.10.2 «Положення про статус баскетболіста»клуб, до якого переходить

гравець, перераховує до ФБУ 20 % від мінімального розміру компенсаційних виплат

або від узгодженої суми компенсації, а 80 % - до клубу, з якого переходить

гравець.

При

цьому суд приймає до уваги той факт, що 01.10.2005р. ОСОБА_1 перерахував на

рахунок позивача 121 784, 00 грн. компенсаційних виплат та додав копії

відповідних квитанцій до своєї заяви від 03.10.2005р. про розірвання контракту

з позивачем.

Не

ґрунтується на нормах чинного законодавства твердження позивача про можливість

застосування до відповідача-2 такого заходу цивільно-правової відповідальності

як стягнення збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу  України.

До

суми реальних збитків позивач включає 933 530,00 грн. витрат на виплату

заробітної плати ОСОБА_1 та 68 347,00 грн. витрат на підготовку ОСОБА_1

(витрати на ігровий зал, тренажерний зал, медичне обслуговування, спортивну

форму та інвентар, організацію зборів, харчування, проживання, тренерів клубу).

Так,

відповідно до ст.22 Цивільного кодексу 

України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного

права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у

зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила

або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право

не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі,

якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому

розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то

розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не

може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу

особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може

бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може

відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,

полагодження пошкодженої речі тощо.

З

наведених норм вбачається, що необхідною умовою застосування такої міри

відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність повного складу

цивільного правопорушення, зокрема:

-

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

-

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

-

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

-

вина правопорушника.

Враховуючи,

що відповідачі та ОСОБА_1 не порушували вимог Закону України «Про фізичну

культуру і спорт», Статуту Федерації та Регламентуючих документів сезону

2005-2006рр., в даному випадку відсутній такий елемент як протиправна поведінка

чи бездіяльність особи.

Крім

того, одним з критеріїв віднесення витрат до категорії збитків є фактичне

здійснення цих витрат або необхідність їх здійснення саме з метою відновлення

порушеного цивільного права особи.

Позивач

в судовому засіданні не навів цивільного права, яке було порушено відповідачами

чи третьою особою. Натомість, судом встановлено, що підставою здійснення

позивачем витрат на виплату заробітної плати Ліщуку С.В. та витрат на підготовку

ОСОБА_1 є не відновлення порушеного цивільного права позивача, а виконання

позивачем умов трудового Контракту НОМЕР_1 від 29.04.2005р., Закону України

«Про оплату праці»та ст. ст. 94, 141 Кодексу законів про працю України, а

відтак зазначені витрати не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України.

Всупереч

вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України позивач не довів наявність упущеної

вигоди в розмірі, еквівалентному 750 000, 00 доларів США.

Зі

змісту ст. 22 Цивільного кодексу України вбачається, що у вигляді упущеної

вигоди за наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення

відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані особою,

якби її право не було порушене.

Як

вже зазначалось судом вище, позивач не довів протиправності дій відповідачів та

третьої особи. Не надав позивач належних та допустимих доказів реальності

одержання упущеної вигоди, яку він просить стягнути з відповідача-2.

Зокрема,

упущеною вигодою позивач вважає суму компенсації в розмірі, еквівалентному 750

000,00 доларів США, які він міг би отримати за перехід ОСОБА_1 до одного з

європейських клубів у випадку підписання гравцем контракту з одним з таких

клубів в липні-вересні 2005 року, в підтвердження чого позивач посилається на

Угоду про викуп від 06.04.2004р., Стандартний контракт агента гравця від

05.04.2004р. та листи агентської компанії SFX Basketball Group LLC від

14.07.2005р., від 06.08.2005р., від 10.08.2005р.

В

зазначених листах агентської компанії SFX Basketball Group LLC йдеться про

одержання компанією пропозицій від іноземних клубів стосовно викупу контракту

ОСОБА_1, зокрема пропозиції від клубу «Малага»(Іспанія) на суму 750 000 доларів

США.

Угодою

про викуп від 06.04.2004р. Позивач, ОСОБА_1 та агентська компанія SFX

Basketball Group LLC врегулювали порядок здійснення викупу контракту ОСОБА_1

іноземним клубом, розміри сум викупу в залежності від термінів здійснення

викупу та розподіл пов'язаних з викупом витрат між іноземним клубом та ОСОБА_1

Також сторони передбачили в п.4 зазначеної Угоди, що умовою видачі Позивачем

дозволу на перехід гравця в клуб НБА є відповідне звернення до нього клубу НБА

та звернення самого гравця.

Згідно

Стандартного контракту агента гравця від 05.04.2004р. агент David Bauman

зобов'язався представляти інтереси ОСОБА_1 -в обсязі, що вимагає гравець, - при

проведенні переговорів про індивідуальні компенсації з клубом НБА. Відповідно

до абз.3 п.2 Стандартного контракту агента гравця від 05.04.2004р. за жодних

обставин агент не створить для гравця ніяких зобов'язань без одержання

попередньої згоди гравця, а також за жодних обставин не оформлятиме контрактів

гравця від імені гравця.

Враховуючи

зазначені обставини, листи агентської компанії SFX Basketball Group LLC від

14.07.2005р., від 06.08.2005р., від 10.08.2005р., Угода про викуп від

06.04.2004р. та Стандартний контракт агента гравця від 05.04.2004р., на які

посилається Позивач не вказують на реальність одержання ним компенсації,

оскільки надіслані на адресу позивача листи компанії SFX Basketball Group LLC

не створюють для інших осіб жодних правових наслідків, а укладання з іноземними

клубами контрактів про викуп контракту третьої особи не може відбутись без

попередньої згоди ОСОБА_1, якої він не давав.

Також

не підлягають стягненню з відповідача-1 на підставі ст.22 Цивільного

кодексу  України витрати в розмірі 480

244 грн. 90 коп., які позивач поніс згідно Договору про надання юридичних

послуг від 22.03.2007р. б/н та Додатковою угодою №1 до нього, укладеними між

позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Магістр & Партнери»для самостійного

відновлення своїх прав в судовому порядку.

Відповідно

до п.2.2.6 та п.2.2.13 статуту відповідача-1 Федерація здійснює контроль за

дотриманням регламентуючих документів, що регулюють проведення всіх змагань з

баскетболу, а також забезпечує правовий і соціальний захист інтересів членів

Федерації, спортсменів, тренерів, суддів та інших фахівців з баскетболу,

ветеранів спорту.

З

огляду на те, що в діях відповідача-2 та третьої особи відсутні ознаки

протиправності, а також те, що позивач не є членом Федерації, доводи позивача

про порушення відповідачем-1 вимог п.2.2.6 та п.2.2.13 статуту є

безпідставними.

Крім

того, зазначені витрати та їх розмір не мають обов'язкового характеру для

позивача та не знаходяться в необхідному причинному зв'язку зі спірними

правовідносинами. Не належать ці витрати і до судових витрат, оскільки

відповідно до ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу  України та ст.ст. 2, 4 Закону України «Про

адвокатуру»відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу, надану адвокатом

індивідуально або у складі адвокатського об'єднання, тоді як позивач поніс

витрати на правову допомогу, надану йому господарським товариством.

Таким

чином, суд дійшов висновку, що відповідачі не порушували вимог Закону України

«Про фізичну культуру і спорт», статуту Федерації та Регламентуючих документів

сезону 2005-2006рр., позивач не довів порушення цивільного права діями чи

бездіяльністю відповідачів, а понесені позивачем витрати не є збитками у

розумінні ст.22 Цивільного кодексу 

України, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд 

-

В И Р І Ш И В :

       В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                                       

Трофименко Т.Ю.