Рішення

від 03.12.2014 по справі 36/425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/425 03.12.14

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10 900,12 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Загоровська Н.В. - по дов. №154 -Н від 31.10.2014р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 10 900,12 грн., з яких 5 450,06 грн. заборгованості з орендної плати та 5 450,06 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/425, розгляд справи призначено на 25.11.2009р.

Судове засідання 25.11.2009р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. розгляд справи № 36/425 призначено на 21.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.01.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2010р., відповідно до ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі № 36/425 зупинено до вирішення Шевченківським районним судом м. Києва адміністративної справи № 2а-411/2007 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, СПД ОСОБА_3, Виробничого кооперативу "Технічний центр", ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення № 34/91 та про зобов'язання продовжити договори оренди на попередніх умовах.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Судом встановлено, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 36/425 усунено, у зв'язку з чим, суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін 03.12.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимити під тримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 03.12.2014р. повноважного представника не направив, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду відповідач отримав 21.11.2014р.)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст.. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності повноважного представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

26.12.2005 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №192-Упр(ДВ)-05 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення) інвентарний номер 0004550 для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог розпорядження КМДА від 04.07.2005р. № 1144. Цільове призначення - реалізація квітів.

Строк дії договору сторони визначили з моменту підписання договору та до 31.03.2006року.

Відповідно до додаткових угоди, що були підписані між сторонами строк дії договору було продовжено до 31.12.20006р.

Згідно п.п. 2.1 та 2.2 Договору об'єктом оренди є кіоск квіти И3296. Оціночна вартість об'єкта оренди згідно експертного висновку про вартість майна від 15.10.2005р. становить 30 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої встановлено за погодженням сторін, відповідно до п. 9 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. №366/1342. Місячна орендна плата на дату підписання цього договору становить 1518, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.5 договору оплата по договору проводиться відповідачем , починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. При поверненні об»єкта оренди орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5450,06 грн. за період з вересня 2008 року по жовтень 2008 року.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням до та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на гой самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач листом № 18-НЗК від 22.01.07 попередив відповідача про те, що строк дії договору закінчився 31.12.2006 і договір продовжуватись не буде, а тому позивач просив в строк до 01.02.2007 добровільно звільнити орендоване майно та повернути його по акту прийому- передачі.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі закінчення дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані , в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкту оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідачем були порушені умови договору, орендоване майно не було своєчасно повернуто по акту прийому-передачі, як це передбачено п. 7.4. Договору і Відповідач продовжував фактично використовувати майно Позивача для здійснення своєї господарської діяльності .

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 05 числа поточного місяця.

Заборгованість відповідача по орендній платі за період користування майном протягом вересня, жовтня 2008 року становить 5 450,06 грн., а строк виконання грошового зобов'язання по її сплаті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Орендна плата нараховуються по дату фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі Орендодавцю (п.3.5. Договору).

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним

(пункт 5.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна.)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 450,06 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємцем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги КП "Київський метрополітен" про стягнення з Підприємця заборгованості по орендній платі у розмірі 5 450,06 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 450, 06 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2. ст.. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі закінчення дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані , в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкту оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання .

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 5450,06 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, що приміщення не повернуто позивачу по акту прийому - передачі, як це передбачено умова договору та чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) заборгованість у розмірі 5 450 грн. 06 коп., 5450 грн. 06 коп. неустойки, 109 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 .12.2014р.

СуддяТрофименко Т.Ю.