Постанова

від 08.04.2008 по справі 9/345-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/345-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2008 р.                                                                                    № 9/345-06  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця (далі –відділення АМК)

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008

зі справи № 9/345-06

за позовом  відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м. Вінниця (далі –ВАТ "Вінницяхліб")

до відділення АМК

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ВАТ "Вінницяхліб" –Богданова О.В.,

відділення АМК –Слободянюка М.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Вінницяхліб" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 01.08.2006 № 28-рш у справі № 06-26.20.9/25-05 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі –оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.10.2007 (суддя Балтак О.О.)  у позові відмовлено. В обґрунтування судового акта зазначено, що оспорюване рішення відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон) і прийняте відділенням АМК у межах його повноважень.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 (колегія суддів у складі: суддя Іоннікова І.А. –головуючий, судді Веденяпіна О.А., Черпак Ю.К.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: оспорюване рішення визнано недійсним; з відділення АМК стягнуто 85 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з необґрунтованості висновків територіального відділення АМК, покладених в основу оспорюваного рішення.

Відділення АМК звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції у розгляді справи норм матеріального (пункту 14 статті 50 та статті 52 Закону) і процесуального права (статті 43 та 43 Господарського процесуального кодексу України, далі –ГПК України), а також тим, що ВАТ "Вінницяхліб" на порушення вимог статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не виконало вимоги відділення АМК у встановлені останнім строки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- 07.07.2005 відділенням АМК з метою реалізації завдань щодо контролю за додержанням позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції на адресу ВАТ "Вінницяхліб" надіслано запит № 06-29.3/1525 про надання інформації, який містив 8 пунктів;

- позивач у листі від 15.07.2005 № 180 надав інформацію лише з пунктів 1 і 8 зазначеного запиту, повідомивши при цьому, що надання інформації з інших пунктів запиту та копій витребуваних документів є неможливим, оскільки відповідну документацію передано в адвокатське провадження адвокату Петришину П.М.;

- з метою з'ясування обставин неподання позивачем витребуваної інформації відділення АМК надіслало ВАТ "Вінницяхліб" запит від 28.07.2005                № 06-29.3/1745 з вимогою надати інформацію, не надану листом від 15.07.2005 № 180 на запит від 07.07.2008 № 06-29.3/1525, а також копії угод, укладених з адвокатом Петришиним П.М., та надати копії документів, які свідчать про передачу адвокатові необхідної відділенню АМК документації;

-  листом від 05.08.2005 № 195 ВАТ "Вінницяхліб" надало відповідачеві копію укладеної позивачем і адвокатом Петришиним П.М. угоди про надання правової допомоги від 20.06.2005 та копію акта приймання-передачі документації в межах цієї угоди;

- що ж до вжиття заходів, які свідчили б про намагання отримати у адвоката копії документів, що вимагалися згідно з запитами відділення АМК, то ВАТ "Вінницяхліб" подало відповідачеві копію адресованого адвокатові листа від 01.08.2005 № 187 стосовно повернення оригіналів документів;

- ВАТ "Вінницяхліб" не зверталося до відділення АМК з проханням продовжити строк, необхідний для подання витребуваної інформації;

- 22.08.2005 відповідачем видано розпорядження № 29-рк у справі № 06-26.20.9/25-05 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції";

- 20.07.2006 територіальне відділення АМК надіслало позивачеві копію подання про попередні висновки зі справи про порушення ВАТ "Вінницяхліб" законодавства про захист економічної конкуренції;

- 01.08.2006 відділенням АМК прийнято оспорюване рішення, яким:

встановлено, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 14 статті 50 Закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі на запити відділення АМК від 07.07.2005 № 06-29.3/1525 та від 28.07.2005 № 06-29.3/1745 у встановлені головою цього відділення строки;

на позивача накладено штраф у сумі 8 500 грн. за кожне з порушень, а всього –17 000 грн.

Житомирським апеляційним господарським судом додатково встановлено, що у відповідях на запити відділення АМК позивач подав інформацію, якою володів. Що ж до інформації і копій документів, які були відсутні у позивача, то останній у відповідях на запити зазначив про підстави їх неподання.  

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з частиною першою статті 221 названого Закону, зокрема, суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення названого Комітету, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Підпунктом 4 пункту 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 (з подальшими змінами і доповненнями), передбачено повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати інформацію, зокрема, від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників.

Аналогічні повноваження згідно з підпунктом 5 пункту 8 названого Положення надано голові територіального відділення Антимонопольного комітету України під час реалізації ним завдань, покладених на відділення.

Згідно з пунктом 14 статті 50 Закону подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення або нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Таке порушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі, передбаченому абзацом четвертим частини другої і частиною п'ятою статті 52 названого Закону.

Чинне законодавство не передбачає права суб'єктів господарювання подавати інформацію, витребувану органом Антимонопольного комітету України у зв'язку із здійсненням ним своїх повноважень, частково чи ухилятися від надання окремих витребуваних документів. Відтак не є вірними висновки апеляційного господарського суду про те, що в діях позивача відсутня вина, оскільки "у відповідях на запити відділення АМК позивач подав інформацію, якою володів. Що ж до інформації і копій документів, які були відсутні у позивача, то останній у відповідях на запити зазначив про підстави їх неподання".

Місцевим господарським судом у рішенні зі справи слушно зазначено, що:

- відділенням АМК витребувалися у ВАТ "Вінницяхліб" не оригінали, а копії документів. Відтак назване товариство, навіть у разі відсутності у нього цих оригіналів, не було, за правильним висновком господарського суду першої інстанції, позбавлено права й можливості одержати їх у місці знаходження на час, необхідний для зняття копій, та надати останні згідно з запитом у встановлений ним строк;

- ВАТ "Вінницяхліб" не зверталося до відділення АМК з проханням продовжити строк, необхідний для подання витребуваної інформації.

Крім того, відділенням АМК надсилалися запити про надання інформації щодо діяльності саме ВАТ "Вінницяхліб", а не адвоката Петришина П.М., а тому саме на позивача покладався обов'язок надання такої інформації.

У зв'язку з викладеним постанова апеляційного господарського суду, якою переоцінено обставини справи і дано їм неправильну юридичну оцінку, підлягає скасуванню.

Рішення ж господарського суду Вінницької області відповідає нормам матеріального і процесуального права та ґрунтується на встановлених з достатньою повнотою обставинах, що входять до предмету доказування у справі, а тому підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 зі справи № 9/345-06 скасувати.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 20.10.2007 зі справи № 9/345-06  залишити в силі.

4. Здійснити поворот виконання постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 зі справи № 9/345-06 у частині стягнення з Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 85 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі подання названим відділенням необхідної заяви та довідки про списання зазначених сум.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Суддя                                                                                                В. Селіваненко

Суддя                                                                                                І. Бенедисюк                  

Суддя                                                                                                Б. Львов