Постанова

від 28.12.2006 по справі 36/452

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 28.12.2006                                                                                          

№ 36/452

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

Алданової  С.О.

 при секретарі:                              О.В.Вінницька

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

 від відповідача - 1.не з'явились, 2.не

з'явились, 3.не з'явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1та

Споживчого товариства “Пайовк” 

 на рішення Господарського суду міста Києва від

14.11.2006

 у справі № 36/452 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Фізична особа -

підприємець ОСОБА_2

 до                                                   1.

Споживче товариство "Пайовик"

2. Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

3. ДП "Київська торгівельно-закупівельна база" Київської

регіональноїспілки споживчої кооперації

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

виселення з приміщень

 у судовому засіданні 14.12.2006 по справі було

оголошено відкладення на 28.12.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста

Києва з позовною заявою до Відповідача-1 та Відповідача-2 про примусове

виселення з незаконно зайнятих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

У

своїй заяві від 13.09.2006 № 5 Позивач уточнив позовні вимоги і просив

примусово виселити Споживче товариство “Пайовик” з незаконно зайнятих ним

приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частини магазину площею

67,1 м2, складського приміщення 76,2 м2 та примусово виселити Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_3 з незаконно зайнятих нею

приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частини магазину площею

122,3 м2..

У

подальшому Позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним

повністю договір суборенди укладений між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 № 1

від 03.01.2006 та договір суборенди укладений між Відповідачем-1 та

Відповідачем-3 № 2 від 03.01.2006, а також, залучити до участі у справі, як

відповідача Дочірнє підприємство “Київська торгівельно-заготівельна база”

Київської регіональної спілки споживчої кооперації.

Рішенням

Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 позовні вимоги задоволені

повністю.

Не

погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач-1 та Відповідач-2 звернулись з

апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких

просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних

вимог відмовити повністю.

Позивач

надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити

без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 без

змін.

Від

представників позивача, відповідачів-1 та відповідача-2 було надіслано

телеграми про відкладення розгляду справи.

У

судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заперечив, що ним було

направлено телеграму про відкладення розгляду справи.

Відповідно

ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути

справу у відсутності представників відповідача за наявними матеріалами, що

містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Апеляційна

інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний

господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково

поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не

зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши

доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на

підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом

першої інстанції норм законодавства, Апеляційний господарський суд прийшов до

наступного.

Відповідно

до договору купівлі-продажу від 03 лютого 2006 ОСОБА_2придбав майновий комплекс

загальною площею 1821,50 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у Київської

регіональної спілки споживчої кооперації.

Реєстраційним

посвідченням № 022761 Київського міського бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна підтверджується факт

переходу права власності майнового комплексу загальною площею 1821,50 кв.м., що

розташований за адресою: АДРЕСА_1до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

01

червня 2005 року між Київською регіонспоживспілкою (орендодавець) та ДП

“Київська торгово-заготівельна база” (орендар) був укладений договір оренди

цілісного майнового комплексу № 34.

Відповідно

до умов вищезазначеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в

строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що розташований за

адресою: АДРЕСА_1.

Умовами

договору, зокрема пунктом 6.1. передбачено, що даний договір набирає чинності з

01 червня 2005 року та діє до 31 грудня 2005 року.

Актом

№ 34/2 від 31.12.2005 передачі-приймання (повернення) основних засобів із

оперативної оренди Київській регіонспоживспілці від ДП “Київська

торгівельно-заготівельна база” Київської регіонспоживспілки нерухоме майно

розміщене за адресою: АДРЕСА_1 було повернуте Київській регіонспоживспілці.

Відповідно

ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму

оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами

договору. З цього моменту договір найму припиняється.

01

січня 2006 року між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та

Дочірнім підприємством “Київська торгівельно-заготівельна база” Київської

регіонспоживспілки укладений договір оренди цілісного майнового комплексу № 01.

Відповідно

до умов договору № 1 від 01.01.2006 Київська регіональна спілка споживчої

кооперації передала, а Дочірнє підприємство “Київська торгівельно-заготівельна

база” Київської регіонспоживспілки прийняло в строкове платне користування

цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На

підставі договору оренди № 1 від 01.01.2006 Відповідачем-3 було укладено

договір суборенди з Відповідачем-2 № 1 від 03.01.2006 та договір суборенди з

Відповідачем-1 № 2 від 03.01.2006.

Відповідно

до ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до

нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною

3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не

встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує

його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути

визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною

1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Відповідно

до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею

761 ЦК України передбачено, що: 1. право передання майна у найм має власник

речі або особа, якій належать майнові права; 2 наймодавцем може бути також

особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно

до п. 7.7 договору оренди № 1 від 01.01.2006 передача цілісного майнового

комплексу в суборенду забороняється.

Апеляційний

господарський суд не погоджується з доводами в апеляційних скаргах, щодо того,

що дана норма договору № 1 від 01.01.2006 повинна застосовуватись лише у тому

разі, якби укладався договір суборенди на весь цілісний майновий комплекс

площею 1821,50 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною

2 ст. 191 ЦК України дано визначення поняттю цілісного (єдиного) майнового

комплексу, а саме, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу

входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні

ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права

вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші

права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким

чином, п. 7.7 договору оренди № 1 від 01.01.2006 передбачає собою заборону на

укладання договорів суборенди не тільки щодо всього цілісного майнового

комплексу площею 1821,50 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, але й щодо

будівель та споруд, що входять до його складу.

Також,

апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи апелянтів, щодо

правомірності укладання оспорюваних договір суборенди на підставі п. 7.8

договору оренди № 1 від 01.01.2006, яким передбачено, що Відповідач-3 може

передавати в суборенду нерухоме майно та інше окреме індивідуальне майно за

попередньою згодою Орендодавця.

Відповідно

до п. 7.8 договору оренди № 1 від 01.01.2006 право Відповідача-3 на укладання

договорів суборенди ставиться в залежність від згоди Орендодавця, тобто,

власника майна.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак,

матеріали справи не містять доказів, а апелянтами не доведено тієї обставини,

що Орендодавець, Київська регіональна спілка споживчої кооперації, а у

подальшому Позивач надавали Відповідачу-3 дозвіл на укладення оспорюваних

договорів суборенди.

Навпаки,

з наданої Київською регіональною спілкою споживчих товариств довідки

вбачається, що остання взагалі заперечує укладення нею будь-яких договорів

оренди, а відповідно і надання дозволу на укладення договір суборенди.

Виходячи

з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду

першої інстанції щодо відсутності у Відповідача-3 необхідного обсягу

повноважень для укладання оспорюваних договорів суборенди.

Таким

чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність

визнання оспорюваних договорів суборенди недійсними.

З

огляду на те, що у Відповідача-1 та Відповідача-2 відсутня належна правова

підстава для користування нежитловими приміщеннями, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1, а саме: частиною магазину площею 67,1 м2, складським приміщенням 76,2

м2 та частиною магазину площею 122,3 м2, суд першої інстанції дійшов

обґрунтованого висновку, що порушене право Позивача на користування, володіння,

розпорядження своїм майном (ст. 319 ЦК України) та право на використання свого

майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України) підлягає

захисту.

Доводи

апелянтів, щодо необхідності залучати у даній справі Київську регіональну

спілку споживчої кооперації не заслуговують на увагу, оскільки, рішення по

даній справі жодним чином не впливає на її права та обов'язки. Посилання у

апеляційній скарзі на ту обставину, що Київською регіон споживспілкою, як орендодавцем

укладався договір оренди № 1 від 01.01.2006 не приймаються до уваги, оскільки,

зазначений договір не є предметом оскарження у даній справі.

Обов'язок

доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється

між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які

обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується

відповідач-1 та відповідача-2, які мали довести наявність тих обставин, на

підставі яких вони просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва

від 14.11.2006 року.

Враховуючи

викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення

апеляційних скарг Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1та

Споживчого товариства “Пайовк”, а рішення Господарського суду міста Києва від

14.11.2006 являється обґрунтованим і відповідаючим вимогам чинного

законодавства та прийнято без порушення матеріального та процесуального права і

підлягає залишенню без змін.

Керуючись

ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський

суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1та Споживчого товариства “Пайовк” залишити без

задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі

№ 36/452 без змін.

Матеріали

справи № 36/452 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Моторний О.А.

 Судді                                                                                         

Кошіль В.В.

Алданова  С.О.