Постанова

від 12.02.2009 по справі 36/452

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/452

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                           № 36/452

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Чорна О.М. – юрист

від відповідача  – представник не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "111 Будівельна компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008

 у справі № 36/452 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-Гарант"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "111 Будівельна компанія"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2008р.  позов Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія-Гарант” до Товариства з обмеженою відповідальністю „111 Будівельна компанія” про витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «111 Будівельна компанія» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія - Гарант» будівельне обладнання за списком згідно з актом прийому - передачі майна на зберігання №07/12 -07 від 08.12.2007р. (договір зберігання від 07.12.2007р.). Призначено до стягнення з відповідача на користь позивача 14835,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2008р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. 42, 43, 77 ГПК України. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на адресу відповідача лист за №05-09/07 стосовно повернення обладнання не надходив, позивачем не була проведена оплата по договору зберігання, а також в резолютивній частині рішення не зазначено, яке саме майно має бути повернуто відповідачем позивачеві.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

07.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія - Гарант» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «111 Будівельна компанія» (далі відповідач) був укладений договір №07/12-07 зберігання.

На виконання умов даного договору відповідачу було передано на зберігання будівельне обладнання, що підтверджується актом прийому-передачі від 08.12.2007р. та довіреностями від відповідача на отримання будівельного обладнання.

Згідно п. 7.1 договору він вступає в дію з моменту підписання двома сторонами і діє на протязі трьох місяців.

03 березня 2008р. між сторонами була підписана угода № 1 про зміну договору зберігання №07/12-07 від 07.12.2007р. Відповідно до умов даної угоди сторони п.7.1 договору виклали в новій редакції: договір вступає в дію з моменту підписання і діє на протязі одного року до 07 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 3.1 договору та ст. 953 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний провернути майно за першою вимогою позивача. Крім того, в п. 1.2 договору сторони передбачили, що відповідач не має права користуватися майном, яке було передане на зберігання.

09 липня 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист за №05-09/07 стосовно повернення обладнання та проханням здійснити необхідні дії по вивозу позивачем обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, на зазначений лист відповідач не відреагував, обладнання позивачу не повернув.

Згідно ст. ст. 949, 953, 387 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання , а власник, в свою чергу, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає ті докази, які мають значення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів повернення обладнання не надав.

Заперечення апелянта про те, що позивачем не проведена оплата за договором

зберігання судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до залучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував за послуги зберігання в строк до 09 липня 2008 року включно, коли листом №05-09/07 відповідача було повідомлено про обов'язок повернути обладнання позивачу.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було порушено норми ст. 77 ГПК України та прийнято рішення у відсутності повноважного представника відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Як вбачається з відмітки на ухвалі від 10.10.2008р. ухвала була надіслана відповідачу за всіма адресами, які зазначені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, відповідач належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи, та мав достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів по справі

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодекс) України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та  вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим  та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „111 Будівельна компанія” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2008 р. по справі №36/452– без змін.

Матеріали справи № 36/452 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.