Постанова
від 15.05.2008 по справі 36/406
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/406

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 36/406  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргута касаційну скаргу Фонду державного майна України (далі Фонд)Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі Регіональне відділення Фонду)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від19.02.08

у справі№ 36/406

господарського судуміста Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Марко Центр" (далі Товариство)

доФонду,

Регіонального відділення Фонду

прозобов'язання вчинити певні дії

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Піліпенко Д.О. (за дов. № 3 від 20.09.07);

- відповідачів:Фонду:Коваленко О.П. (за дов. № 132 від 23.01.08);

Регіонального відділення Фонду:Дятел Ю.В. (за дов. № 36 від 24.05.07).

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 26.12.07 господарського суду міста Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація здійснюється на основі застосування переважно конкурентних способів, тобто шляхом проведення конкурсу /аукціону/.

Постановою від 19.02.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрієнка В.В., суддів –

Малетича М.М., Студенця В.І.) апеляційну скаргу Товариства задоволено, рішення господарського суду міста Києва скасовано повністю та по справі прийнято нове рішення.

Позовні вимоги Товариства задоволено.

Фонд зобов'язано включити до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством цілісний майновий комплекс Київського підприємства "Матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини" за адресою: вул.Жмеринська, 2-а.

Регіональне відділення Фонду зобов'язано укласти з Товариством договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за адресою: вул.Жмеринська, 2-а, що знаходиться в оренді Київського підприємства "Матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини".

З Фонду та Регіонального відділення Фонду на користь Товариства стягнуто по 42,50 грн. державного мита, 21,25 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував те, що чинним законодавством закріплено пріоритетне право трудового колективу на придбання майна своїх підприємств.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Фонд та Регіональне відділення Фонду звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами у яких просять постанову від 19.02.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 26.07.12 господарського суду міста Києва залишити в силі.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2521 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 58, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 4, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2000 від 13.12.00.

Зокрема, скаржники звертають увагу на те, що Фонд відмовив Товариству у приватизації конкретним шляхом (викупу), а не в цілому.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.05.08 письмовий відзив на касаційні скарги від Товариства не надійшов, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

У судовому засіданні 15.05.08 представник Товариства щодо доводів скаржників заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційні скарги Фонду та Регіонального відділення Фонду залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 07.07.94 між Регіональним відділенням Фонду та організацією орендарів Київського орендного підприємства матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини (далі Орендне підприємство) було укладено договір оренди № 196, згідно умов якого Регіональне відділення Фонду передало, а Організація орендарів прийняла в оренду майно Київського підприємства матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини, яке є державною власністю.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12.05.05 відбулись збори трудового колективу Орендного підприємства на яких було прийнято рішення ініціювати приватизацію державного майна, що орендується Київським орендним підприємства матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини, шляхом його викупу товариством з обмеженою відповідальністю, створеним з числа членів трудового колективу Орендного підприємства. При цьому, вирішено створити з числа членів трудового колективу Орендного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю “Марко Центр”.

Вирішуючи спір, судові інстанції встановили, що у зв'язку із необхідністю приведення договору оренди від 07.07.94 № 196 у відповідність до вимог чинного законодавства, 14.04.06 між Регіональним відділенням Фонду та Орендним підприємством було укладено договір до договору оренди цілісного майнового комплексу Київського підприємства “Матеріально-технічного забезпечення та постачання харчової сировини” (далі Цілісний майновий комплекс).

Судами встановлено, що на підставі п. 1.1 такого договору Регіональне відділення Фонду передало, а Орендне підприємство прийняло в строкове платне користування Цілісний майновий комплекс.

На підставі наданих сторонами доказів по справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що Товариством до Регіонального відділення Фонду була подана заява про включення Цілісного майнового комплексу до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством, проте у задоволенні такої заяви йому було відмовлено.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що вважаючи вказану відмову Фонду у включенні Цілісного майнового комплексу до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством такою, що не відповідає чинному законодавству, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.92 № 2171-XII (далі Закон).

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

За змістом п. 4 ст. 7 Закону покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у ст. 7 Закону переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Згідно положень п. 5 ст. 7 Закону орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при винесенні оскарженого рішення суд обмежився посиланням на факт звернення Товариства до Фонду із заявою про включення спірного Цілісного майно комплексу до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, як на достатню підставу для задоволення позову і зобов'язання Фонду прийняти рішення про включення такого комплексу до переліку об'єктів державної власності, що належать приватизації шляхом викупу та рішення про приватизацію цього комплексу Товариством шляхом викупу, та не правової оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення спору, в т.ч. щодо затвердження відповідно до п. 1 ст. 7 Закону переліки об'єктів, які підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом; шляхом викупу, а також не врахував вимоги п. 5 ст. 7 Закону, згідно з якими відмова у приватизації можлива в т.ч. у випадках, коли не затверджено переліків, передбачених ч. 1 цієї статті.

Крім того, судами не враховано правові позиції викладені у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону, згідно з яким положення ст. 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених ст. 11 Закону, згідно з п. 1 якої викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередніми судовими інстанціями при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України № 10-25/3612 від 14.03.08 та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-10/2123 від 17.03.08 задовольнити частково.

Рішення від 26.12.07 господарського суду міста Києва та постанову від 19.02.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 36/406 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення15.05.2008
Оприлюднено05.06.2008
Номер документу1679719
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —36/406

Ухвала від 07.12.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 24.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Постанова від 10.02.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Полянський А.Г.

Ухвала від 15.12.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Полянський А.Г.

Рішення від 15.07.2008

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хілінська В.В.

Постанова від 21.10.2008

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Постанова від 21.10.2008

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Постанова від 15.05.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Першиков Є.В.

Ухвала від 18.04.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Першиков Є.В.

Постанова від 19.02.2008

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні