Ухвала

від 20.01.2011 по справі 10-136/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 10-136/2011 р. Головуючий у 1 інстанції Стрижеус А.М.

Категорія ст. 165-3 КПК України Доповідач Бартащук Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Єфімової О.І.

суддів: Бартащук Л.В., Лашевича В.М.

за участю прокурора Гуменюк Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року.

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Сльозко С.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, учню 10 класу СШЗ № 313, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, не судимому,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно постанови, у задоволенні подання відмовлено, оскільки наведені у поданні слідчого обставини не свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, при цьому були враховані дані про його особу.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, оскільки відмовляючи в обранні запобіжного заходу суд не дав належної оцінки тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 та не врахував дані, які його характеризують з негативної сторони, а саме, те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, а тому може переховуватись від слідства та суду та перешкодити встановленню істини по справі.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 07.01.2011 року кримінальну справу порушено СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві по факту, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

12.01.2011 року кримінальну справу порушено СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

12.01.2011 року ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 115 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

14.01.2011 року слідчий СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Сльозко С.С., за погодженням з заступником прокурора Дніпровського району м. Києва, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з поданням про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з метою запобігти його спробам ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність, для забезпечення виконання процесуальних рішень, а також виходячи з тяжкості злочину у вчиненні якого він обвинувачується.

14.01.2011 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту.

З протоколу судового засідання та постанови судді вбачається, що вказані доводи слідчого були досліджені при розгляді подання. При цьому був допитаний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора, пояснення слідчого, захисника та з'ясовані інші обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Відмовляючи у задоволенні подання суд обґрунтовано послався на дані про особу ОСОБА_2 , який має постійне місце проживання в м. Києві, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин будучи неповнолітнім.

При цьому, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що в поданні та матеріалах справи відсутні дані, які б давали достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Достатнього обґрунтування того, що лише тримання ОСОБА_2 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, суду надано не було. Не наведено такого обґрунтування і в апеляції.

Істотних порушень норм КПК України, які б стали підставою для скасування постанови судді, не виявлено.

З урахуванням наведеного, суд обґрунтовано, у відповідності із вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України відмовив у задоволенні подання слідчого, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року про відмову в обранні запобіжного заходу у виді взяття

під варту ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.

Судді: