Постанова

від 21.05.2008 по справі 42/46

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/46

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.05.2008                                                                                           № 42/46

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 при секретарі:           Терещенко Я.О.

 За участю представників сторін:

 від позивача - Твердохліб С.М. – представник (дов. №1286/08 від 29.10.2007);

Желінська Т.М. – представник (дов. №1283/08 від 29.10.2007);

 від відповідача - Прутас В.О. – представник (дов. №11-01/1-Д від 11.01.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2008

 у справі № 42/46 (Паламар П.І.)

 за позовом                               ВАТ "ДЕК "Центренерго"

 до                                                   Державне підприємство "Вугілля України"

 про                                                  відшкодування збитків, ціна позову 21 305,66 грн.

 Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2008 позов Відкритогоакціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” (надалі позивач) до Державного підприємства „Вугілля України” (надалі відповідач) задоволено повністю; за рішенням підлягає стягненню з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” 21 305,66 грн. збитків, 213,05 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державне підприємство „Вугілля України”, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Відповідно до ст. 56 ГПК України, позивач, подаючи позовну заяву зобов'язаний надіслати на адресу відповідача позовну заяву та перераховані в ній документи; статтею 57 ГПК України на позивача покладений обов'язок надати суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. В судовому засіданні 12.02.2008, про яке відповідачу стало відомо із ухвали місцевого господарського суду від 30.01.2008, представник відповідача заявив клопотання про витребування від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача, оскільки відповідач не отримував від позивача вказаних документів. Однак господарський суд першої інстанції, клопотання відповідача залишив без задоволення, незважаючи на те, що згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони у справі мають право знайомитися з матеріалами справи. Крім того, на адресу відповідача ухвала місцевого господарського суду про розгляд даної справи 26.02.2008 не надходила, а тому представник відповідача не з'явився у судове засідання 26.02.2008 та не надав відзив на позовну заяву. Такими своїми діями  Господарський суд м. Києва позбавив Державне підприємство „Вугілля України” процесуальних прав та порушив принцип рівності сторін, оскільки ДП „Вугілля України як сторона, в даному випадку, не мало однакових з позивачем прав, оскільки не мало можливості подати жодних пояснень та заперечень.

Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” надало відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва у даній справі є обґрунтованим та таким, що повністю відповідає обставинам справи і вимогам законодавства, а апеляційна скарга Державного підприємства „Вугілля України” є безпідставною та надуманою, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

26.01.2004 між позивачем, за договором покупець, та відповідачем, за договором постачальник, укладено договір поставки №1-01/1-п, згідно з пп. 1.1. якого, постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження; відвантаження вугілля повинне супроводжуватись комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України (пп. 2.1.2.).

Ціна І тони вугілля з базовими характеристиками якості (базова ціна) та кількість погоджується сторонами і зазначається у відповідних додатках до нього (пп. 3.1.).

Відповідно до розділу 4. договору постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах цього договору; скласти, підписати з свого боку і передати покупцю для підписання акт прийняття-передачі вугілля та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Вугілля приймається покупцем по вазі, визначеній при зважуванні на тензометричних терезах ТЕС вантажоотримувача (пп. 5.2. договору).

Відповідно до пп. 6.1. договору, оплата за поставлене вугілля здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі або відкриття акредитиву покупцем на користь постачальника. Датою оплати вугілля є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (пп. 6.4. договору).

Згідно з додатковою угодою №1-10/05 від 25.10.2005 до договору поставки №1-01/1-П орієнтовна ціна даного договору на весь період його дії становить 315 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, яким внесені зміни до п. 9.10. договору, договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2006, втрачає силу після виконання сторонами взаємних обов'язків і розрахунків.

10.04.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією №13-1678, в якій повідомив, що при переважуванні поставленого відповідачем вугілля на станції Миронівка ПЗЗ представниками цієї станції було виявлено нерівномірний розподіл маси вантажу по візках, що є порушенням вимог п. 4.3. збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України і призвело до сплати позивачем додаткових коштів за виправлення комерційного браку.

Відповідач своїм листом №6251/06 від 19.04.2007 надав відповідь на вказану претензію позивача, в якому, з посиланням на ст. 222 ГК України, зазначив, що докази, які підтверджують певні обставини і додаються до претензії, повинні надаватися в оригіналі чи належним чином засвідчених копіях, а оскільки до претензії №13-1678 не додано належним чином оформлених доказів, відповідач вимагає у десятиденний термін надати належно оформлені документи, які позивач додав до претензії.

07.05.2007 позивач направив відповідачу лист №13-2168 з доданими до нього документами (додатки до претензії).

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.05.2008 позивача було зобов'язано надати докази направлення відповідачу як претензії від 10.04.2007, так і листа №13-2168 з доданими до нього документами.

20.05.2008 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано лист від 19.05.2008 та копії фіскальних чеків про відправлення відповідачу витребуваних ухвалою апеляційного господарського суду документів; у судовому засіданні 21.05.2008 позивач надав на огляд суду та представника відповідача оригінали вказаних документів. Дослідивши надані представником позивача копії документів, керуючись приписами ст. 34 ГПК України про належність та допустимість доказів та ст. 43 ГПК України про оцінку судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені документи є належними доказами відправлення відповідачу претензії, а також листа з доданими до нього документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по спливу більше ніж 6 місяців після направлення відповідачу претензії №№13-1678 та листа №13-2168 звернувся із позовом до відповідача про стягнення 21 305,66 грн. збитків, завданих позивачу порушенням відповідачем вимог (умов) поставки вугілля (нерівномірний розподіл маси вантажу по візках вагонів).

Господарським судом м. Києва 26.02.2008 прийнято рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені повністю. Рішення мотивовано тим, що витрати, понесені позивачем у сумі 21 305,66 грн. за усунення комерційного браку сталися внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків постачальника за договором поставки №1-01/1-П від 26.01.2004.

Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2008 у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі Статут залізниць), основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил, яка надається залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що протягом 2006-2007 років, позивачу, в рамках договору поставки № №1-01/1-П, було поставлено вугілля (антрацит), про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні, а саме: №52654246 від 26.01.2006,  №52695306 від 26.03.2006,  № 52635725 від 08.02.2006, №52636919 від 28.02.2006, №52635807 від 15.02.2006, №52695320 від 27.03.2006, №52695317  від 27.03.2006, №52695312 від 27.03.2006, №52695474 від 08.04.2006, №52695318 від 27.03.2006, №52637111 від 29.03.2006, №52692989 від 29.03.2006, №52693006 від 31.03.2006, №52698026 від 07.04.2006, №48216074 від 31.03.2006, №48207861 від 11.05.2006, №52651028 від 01.05.06, № 52695893 від 22.05.2006, №52698811 від 27.06.2006, №52695179 від 25.07.2006, №48342920 від 19.07.2006, №48364548 від 03.08.2006, №48343617 від 10.08.2006, №48602316 від 17.08.2008, №48365071 від 10.09.2006, №48365116 від 12.09.2006, №48365013 від 06.09.2006, №48344618 від 07.09.2006, №48593716 від 15.10.2006, №48583830 від 12.11.2006, №49167156 від 08.02.2007.

Згідно з п. 6 Загальних положень Статуту залізниць України, правила перевезення вантажів (Правила) – нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів; технічні умови навантаження і кріплення вантажів є обов'язковими для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.

Згідно з приписами пп. 4.3. п. 4 (Розміщення вантажу у вагонах) збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, загальний центр ваги вантажів розміщується (припадає) на лінії перетину продольної та поперечної плоскостей симетрії вагону; у разі необхідності розмістити вантаж у вагоні несиметрично, різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати граничних меж, встановлених даним підпунктом.

Відповідно до ст. 129 Статуту Залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Згідно з ч. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акта загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно зі Статутом залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Як вбачається з матеріалів справи, під час постачання відповідачем позивачу вугілля, працівниками Станції Миронівка Південно-Західної залізниці було складено наступні акти загальної форми: №172 від 27.01.2006 (накладна №52654246), №8640 від 09.03.2006 (накладна №52636919), №8998 від 28.03.2006 (накладна №52695306), №8351 від 11.02.2006 (накладна №52635725), №9002 від 28.03.2006 (накладні №№52695318, 52695312, 52695317, 52695320), №9053 (накладна №52692989), №9174 (накладна №52695474), №9047 від 31.03.2006 (накладна №52637111), №8449 від 16.02.2006 (накладна № 52635807), №9064 від 02.04.2006 (накладна №52693006), №9169 від 09.04.2006 (накладна №52698026), №9063 від 02.04.2006 (накладна № 48216074), №9555 від 14.05.2006 (накладна №48207861), №9439 від 03.05.2006 (накладна № 52651028), №9888 від 26.05.2006 (накладна №52695893), №10458 від 26.07.2006 (накладна № 52695179), №20432 від 21.07.2006 (накладна №48342920), №10210 від 29.06.2006 (накладна № 52698811), №10593 від 06.08.2006 (накладна №48364562), №10644 від 12.08.2006 (накладна №48343617), № 10734 від 20.08.2006 (накладна № 68716349), №11025 від 14.09.2006 (накладна №41151088), №10940 від 08.09.2006 (накладна № 48344618), №12016 від 14.09.2006 (накладна №48365116), №10924 від 08.09.2006 (накладна №48365013), №12349 від 16.10.2006 (накладна №48593716), №12657 від 05.11.2006 (накладна №67894527), №936 від 10.02.2007 (накладна №49167156), із яких випливає, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу, який прибув згідно з вказаними накладними, виявлено нерівномірне розповсюдження маси вантажу по візкам, що становить загрозу руху на залізній дорозі та є порушенням технічних умов, встановлених підпунктом 4.3. пункту 4 збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, у зв'язку із чим вагони, в яких це виявлено, відчіпляються для усунення вказаних недоліків.

Згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 №644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Таким чином, при отриманні позивачем як одержувачем вантажу (вугілля), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання палива, з позивача, крім коштів за перевезення самого вантажу, було стягнуто і кошти за додаткові послуги з усунення тих недоліків, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми, що підтверджується переліками Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” та накопичувальними картками, що містяться в матеріалах справи, а саме: переліки – №0402-0502 від 04.02.2006 по 05.02.2006, №04004 від 04.04.2006, №0304 від 03.04.2006, №1204 від 12.04.2006, №1304 від 13.04.2006, №2704 від 27.04.2006, №28.04.2006 від 28.04.2006, №1805 від 18.05.2006, №0805 від 08.05.2006, №2905 від 29.05.2006, №0208 від 02.08.2006, №1608 від 16.08.2006, №2408 від 24.08.2006, №2808 від 28.08.2006, №2409 від 24.09.2006, №2209 від 22.09.2006, №2610 від 26.10.2006, №0612 від 06.12.2006, №1702 від 17.02.2007; накопичувальні картки – №31.01.84 за січень 2006 року, №№26.04.342, 25.04.340, 01.04.261, 12.04.315 за квітень 2006 року, №№ 27.05.418, 16.05.404, 6.05.367 за травень 2006 року, №№14.02.128, 16.02.128 за лютий 2006 року, №№22.09.869, 21.09.867 за вересень 2006 року, №04.12.1102 за грудень 2006 року, №№23.0338.786, 14.08.764 за серпень 2006 року, №25.10.989 за жовтень 2006 року, №31.07.692 за липень 2006 року.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Підпунктом 7.1. договору поставки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ГПК України).

Керуючись наведеними нормами, враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти у сумі 21 305,66 грн., сплачені позивачем ДТГО „ПЗЗ” за усунення недоліків (комерційного браку) через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених п. 4 договору поставки.

У судовому засіданні представник відповідача заявив письмове клопотання №20-05/1-ю від 20.05.2008 про залучення до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача ДП „Антрацит”, ДП „Торезантрацит”, ДП „Роженьки антрацит” та ДП „Свердловантрацит”, оскільки відповідач працює із вказаними підприємствами на основі договірних відносин, а тому саме ці підприємства були вантажовідправниками спірного вантажу (вугілля), у зв'язку із чим просить відкласти розгляд справи. Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов поставки вантажу (вугілля) позивачу, а згідно з приписами ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу).

Твердження відповідача, що позивач не надсилав відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а господарським судом першої інстанції цей факт не взято до уваги, є необґрунтованими, оскільки серед додатків до позовної заяви, поданої позивачем до місцевого господарського суду, міститься оригінал розрахункового документу – фіскального чеку та опис вкладення у поштове відправлення, що є належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, направлення відповідачу позовної заяви. До того ж, згідно з ч. 6 п. 3.3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Стосовно посилань відповідача про не направлення йому позивачем додатків до позовної заяви, а саме, актів загальної форми, копії переліків, копії залізничних накладних, копії накопичувальних карток, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 56 ГПК України, зокрема, позивач при поданні позову зобов'язаний надіслати сторонам копії позовної та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає, а як встановлено колегією суддів, про що зазначалося вище, вказані документи вже направлялися позивачем відповідачу з листом №13-2168 від 07.05.2007 (додатки до позовної заяви).

Посилання відповідача про не направлення господарським судом відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи на 26.02.2008, що, як стверджує відповідач позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні 26.02.2008, є необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні 12.02.2008, в якому було оголошено перерву на 26.02.2008, представник відповідача був присутнім, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.02.2008 (а.с. 196), та повідомлений господарським судом про перерву у судовому засіданні на 26.02.2008, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про перерву в судовому засіданні, на якому міститься підпис представника відповідача. Крім того, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарські суди не виносять ухвал про перерву у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Вугілля України”, адже доводи, викладені в ній не спростовують висновків місцевого господарського суду, а відтак не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2008 у справі №42/46 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Матеріали справи №42/46 повернути до Господарського суду            м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 27.05.08 (відправлено)