Постанова

від 15.10.2009 по справі 42/46

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/46

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2009 р.                                                                                    № 42/46  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівХарченка В.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргуоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея"

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 10.06.2009 року

у справі№ 42/46господарського суду міста Києва

за позовомакціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея"

простягнення  137809,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Цурко Н.О. дов. від 10.07.2009 року

від відповідача:Пинчук М.П. дов. від 30.09.2009 року

ВСТАНОВИВ:

В січні 2009 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" про стягнення  137809,24 грн., з яких 96406,47 грн. основного боргу, 35706,17 грн. інфляційних втрат та 5696,59 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді не повністю розрахувався за використану теплову енергію, в результаті чого утворилася заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2009 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" 96406,47 грн. боргу, 35706,17 грн. інфляційних втрат, 5696,59 грн. 3% річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року (судді: А.І.Мартюк –головуючий, А.М.Лосєв, Л.П.Зубець) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.

В касаційній скарзі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, прийняті у даній справі рішення господарських судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.09.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" (абонент) укладено договір № 1310062 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Вказаним договором сторони узгодили, що позивач буде постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул.Ревуцького, 42-А у м.Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 1375 Гкал/рік, а відповідач буде щомісячно до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальна організація проводить згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Також встановлено, що строк дії вказаного договору щорічно пролонговувався і на час розгляду справи в господарському суді він не припинив свою дію.

За період з січня 2006 року по листопад 2008 року встановлено факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу вартістю 350252,91 грн., а також оплати останнім спожитої у цей період теплової енергії у розмірі 253846,44 грн.

Вказані обставини сторонами фактично не заперечуються.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, не врахували наступного.

В Статуті об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея"  вказано, що це об'єднання є господарською неприбутковою організацією і юридичною особою, що виражає волю співвласників будинку, діє від їх імені і не має на меті одержання прибутку.

Із наявних у матеріалах справи зведених актів звірки взаєморозрахунків, підписаних сторонами, які залишились поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанцій, вбачається, що заборгованість відповідача являє собою різницю в нарахуванні плати за надані послуги теплопостачальною організацією для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" та нарахуванні плати за ці ж послуги житлово-експлуатаційною організацію для населення.

При цьому, розпорядження Київської міської державної адміністрації, на підставі якого позивач здійснював розрахунки за відпущену теплову енергію за період з січня 2006 року по листопад 2008 року в матеріалах справи відсутнє.  

Згідно з приписами ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і  може бути оскаржено в суді.

Таким чином, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея", як замовник послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді для населення повинно накопичувати і в подальшому перераховувати акціонерній енергопостачальній компанії  "Київенерго" кошти, отримані від своїх членів, які відносяться до категорії населення. У разі якщо тариф послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді для населення є нижчим від витрат на виробництво акціонерною енергопостачальною компанією  "Київенерго" цієї послуги, то різниця має бути відшкодована останній, як виробнику послуги, а не відповідачу, як замовнику цієї послуги, з міського бюджету міста Києва.

З вказаного випливає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку, що за відшкодуванням витрат, понесених внаслідок різниці у тарифах, повинен звертатися відповідач та безпідставно проігнорували і не перевірили його доводи стосовно того, він не є належним відповідачем у даній справі.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті (ч.5 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, враховуючи наведені вище повноваження органів місцевого самоврядування, доцільно було б залучити до участі у справі Київську міську державну адміністрацію, як орган, який затверджує тарифи на житлово-комунальні послуги.

Проте, таким правом ні місцевий господарський суд, ні апеляційний не скористались.

В порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України висновки судів зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому прийняті ними судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.          

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лілея" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року у справі № 42/46 скасувати, а справу  направити  на  новий  розгляд  до  суду  першої  інстанції.

Головуючий                                                                                Н.Кочерова

Судді                                                                                                    В.Харченко

                                                                                                        М.Черкащенко